Вирок від 07 травня 2026 р. у справі №216/3570/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3570/26

провадження 1-кп/216/774/26

ВИРОК

іменем України

08 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої- ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових за № 12025041230002333 від 28.11.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кам`янське Дніпропетровської області, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, яка має середню освіту, не заміжня, яка мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, пере ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

З 24.02.2022 по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України ’’Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово подовжується.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в листопаді 2025 року, в вечірній час доби, більш точного часу не встановлено, перебувала у своєї знайомої ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, будучи обізнаною про те, що з 24 лютого 2022 року на території України діє правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, скориставшись тимчасовою відсутністю уваги потерпілої ОСОБА_6 реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, будучи впевненою, що за її діями ніхто не спостерігає, та вони носять таємний характер, шляхом вільного доступу викрала з приміщення кімнати вказаного будинку мобільний телефон марки Xiomi модель Redmi 14С Starry Blue 4GB RAM 128GB ROM” IMEI НОМЕР_1 , 1MEI 2: НОМЕР_2 вартістю 3753,14 грн., який належить потерпілій ОСОБА_6 ,

Після чого ОСОБА_4 з викраденим майном з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд, зим самим спричинила потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на вказану суму.

1.2 Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

ОСОБА_4 визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

1.3 Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

Крім цього, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи повторно 01.03.2026 у ранковий час доби, перебувала у свого знайомого ОСОБА_7 за місцем його мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 де діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, будучи обізнаною про те, що з 24 лютого 2022 року на території України діє правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, скориставшись тимчасовою відсутністю уваги зі сторони потерпілого та реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, будучи впевненою, що за її діями ніхто не спостерігає, та вони носять таємний характер, шляхом вільного доступу викрала з приміщення кімнати вказаного будинку ноутбук марки Lenovo “ideapad 110-15IBR MO: PF9XB6421009 SIN PF 0124KJ MTM: НОМЕР_3 ” вартістю 4774,50 грн.

Після чого, ОСОБА_4 , з викраденим майном з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим спричинила потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на вказану суму.

1.4 Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.

ОСОБА_4 визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно та вчиненому в умовах воєнного стану.

1.5Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

Крім цього, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи повторно, 20.03.2026, в денний час доби, більш точного часу не встановлено, перебувала разом з потерпілим ОСОБА_8 , на літньому майданчику біля магазину «Сонечко», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Паганіні, буд. 151, діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, будучи обізнаною про те, що з 24 лютого 2022 року на території України діє правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, скориставшись тимчасовою відсутністю уваги потерпілого ОСОБА_8 реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, будучи впевненою, що за її діями ніхто не спостерігає, та вони носять таємний характер, шляхом вільного доступу викрала зі стола акустичну систему JBL Charge 5 Blue (JBLCHARGE5BLU) вартістю 5904,63 грн., який належить потерпілому ОСОБА_8 .

Після чого ОСОБА_4 з викраденим майном з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим спричинила потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на вказану суму.

1.6 Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.

ОСОБА_4 визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно та вчиненому в умовах воєнного стану.

2. Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.

Судом встановлено, що прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинувачена ОСОБА_4 , з другої сторони, за участі захисника – адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

У цій угоді зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про можливість її укладення, а саме:

1)беззастережне визнання винуватості, а саме: обвинувачена ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України;

2)дії, які обвинувачена вчинила (зобов`язується вчинити) з метою співпраці у викритті кримінального правопорушення, а саме: обвинувачена ОСОБА_4 у ході судового розгляду щиро розкаялась та беззастережно визнала вину у скоєному кримінальному правопорушенні;

3)з обвинуваченою ОСОБА_4 домовленостей щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, не було.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ч.5 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу ОСОБА_4 , яка є раніше не судимою, за місцем проживання характеризується посередньо; офіційно не працевлаштована, наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, а також наявності суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, та можливість виправлення ОСОБА_4 .

Сторони погодились на призначення ОСОБА_4 покарання за ч.4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України сторони погодились звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Крім того, до угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 долучено письмові згоди потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на укладення вказаної угоди.

3. Позиції учасників судового провадження щодо угоди.

Під час судового засідання у кримінальному провадженні № 12025041230002333 від 28.11.2025 р. відносно ОСОБА_4 прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченою, зазначивши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність цього кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушень. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Під час розгляду угоди обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що цілком розуміє свої права, передбачені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України та обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винним, їй зрозумілий, вид покарання, який буде застосований до неї у разі затвердження угоди, із нею узгоджено та є цілком зрозумілим. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнала повністю та підтвердила фактичні обставини інкримінованого їй правопорушення, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Крім цього, обвинувачена ОСОБА_4 повідомила, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.

Адвокат ОСОБА_5 - захисник обвинуваченої ОСОБА_4 просив суд затвердити укладену з його підзахисною угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним.

Потерпіли подали до суду заяви в якій повідомили, що просить розглядати кримінальне провадження за їх відсутності, їм роз`яснені та цілком зрозумілі наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України та обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України. Проти затвердження угоди не заперечував.

4. Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Розглядаючи питання про затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

У зв`язку із безсумнівною та добровільною, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, згодою сторін угоди, а також визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального проступку (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, усвідомленням і правильним розумінням сторонами угоди роз`яснених судом положень частини 2 статті 473 КПК України про обмеження права прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу, суд дійшов висновку про можливість затвердження такої угоди з наступних підстав.

Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходить з класифікації кримінального правопорушення, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин.

За приписами ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначено, що якщо суд переконається в тому, що угоду може бути затверджено, відповідно до ст. 475 КПК він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання

Ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд з урахуванням об`єктивно з`ясованих обставин, викладених в угоді про визнання винуватості, які підтверджені беззастережним визнанням обвинуваченим своєї вини, про що зазначено в угоді, приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і обвинувачена винна у його вчиненні, так як вона своїми умисними діями, вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно та вчиненого в умовах воєнного стану.

5. Призначення покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, яке передбачене в угоді про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає її щире каяття.

Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченої, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

ОСОБА_4 раніше не судима.

Суд враховує зміст ст. 50 КК України, в якій зазначено, що питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому суд зазначає, що виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв`язання проблем запобігання злочинності.

З урахуванням наведеного, узгоджене сторонами (прокурором та обвинуваченим) покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, є таким, що згідно із положеннями ст. 65 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину.

Обговорюючи питання щодо звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 2 ст. 75 КК України, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України така тривалість може становити від одного до трьох років.

Тому, при призначенні покарання обвинуваченій за ч. 4 ст.185 КК України суд враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо; офіційно не працевлаштована, обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 - щире каяття у скоєному, , відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів. Вказана міра покарання відповідає вчиненому злочину та може бути застосована за істотних умов, визначених в угоді, а також відповідає вимогам Кримінального кодексу України в частині порядку призначення покарання.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення

6. Запобіжний захід.

Суд враховує, що на час ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_4 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючі відомості щодо особи обвинуваченої, щире каяття у скоєному, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

7. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

8. Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

9. Вирішення долі речових доказів.

Питання про долю речових доказів і документів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65, 75, 76, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, статтями 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 01 травня 2026 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження 12025041230002333 від 28.11.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на засуджену такі обов`язки :

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 08 травня 2026 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази:

мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 14С 4/128GB Midnight Black imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_4 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 – вважати повернутими власнику.

ноутбук Lenovo ideapad 110-15IBR S/N:PF0124KJ MTM:80T7003 7RA, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_9 – вважати повернутими власнику.

акустична система JBL Charge 5 Blue (JBLCHARGE5BLU), яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 – вважати повернутими власнику

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та потерпілим.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суддя ОСОБА_10