Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №517/460/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/460/26

Провадження № 3/517/215/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 рокусмт. Захарівка

Суддя Захарівського районного суду Одеської області Гончар І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , не працюючої, мешканки: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До суду 07.05.2026 від відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області надійшов протокол серії ВАД № 167010 від 02.05.2026 та матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 , відповідно до яких остання вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України. Судом встановлено, що згідно протоколу 01.05.2026 біля 20:00 год. по вул. Центральній в с-щі Затишшя Роздільнянського району Одеської області у гр. ОСОБА_1 стався конфлікт в ході якого остання виражалася нецензурною лайкою та вдарила по обличчю свою свекруху гр. ОСОБА_2 .. В судове засідання гр. ОСОБА_1 не з`явилася, до матеріалів справи долучена її заява про розгляд протоколу без її часті, в якій зазначено, що свою вину визнає в повному обсязі.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП України, передбачає відповідальність, зокрема, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 3 ч.1 Розділу І Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 не входить до переліку осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією родиною, або спільно проживали, та вели спільне сумісне господарство, суду надано не було, а отже в розумінні ч. 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно довідки Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області №02-20/635 від 04.05.2026, ОСОБА_1 не проживає на території Затишанської ТГ Роздільнянського району Одеської області. Отже, в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 даного адмінправопорушення.

При цьому суд звертає увагу, що у поясненнях потерпілої ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_1 є «співмешканкою її сина».

Разом з тим суд зазначає, що термін «співмешканка» не є самостійною юридично визначеною категорією та сам по собі не може підтверджувати наявність правового статусу осіб, які спільно проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до положень зазначеного Закону, для кваліфікації відносин як таких, що підпадають під його дію, необхідним є встановлення факту спільного проживання осіб однією сім`єю, ведення спільного побуту та наявності між ними сімейних відносин, що за своїм змістом наближені до подружніх.

Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи її син спільно проживали однією сім`єю, вели спільне господарство або мали інші ознаки фактичних сімейних відносин.

За таких обставин саме по собі використання у поясненнях терміну «співмешканка» не може бути прийнято судом як доказ наявності правовідносин, які охоплюються дією Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. У відповідності до ст.62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності За таких обставин, враховуючи обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення, беручи до уваги досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, у зв`язку із чим, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

У відповідності до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 256, 276, 284 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її вручення до Одеського апеляційного суду

Суддя: Ірина ГОНЧАР