Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №522/15564/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15564/25

Провадження 2/522/2218/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

22 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначає, що у сторін є спільна донька ОСОБА_3 , однак батько ОСОБА_2 не виконує батьківських обов`язків тривалий час, у зв`язку з чим позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.

Ухвалою суду від 17.07.2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 14.08.2025 року вирішено витребувати з опікунської ради Пересипської районної адміністрації м. Одеси висновок стосовно доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .

28.11.2025 року від Пересипської районної адміністрації до суду надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 21.01.2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 22.04.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Судом встановлено наступні обставини по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 . Батьком дитини відповідно до свідоцтва зазначено ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_6 .

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування № 01-05-8/1061вх від 25.11.2025 року вирішено вважати доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 станом на 10.11.2025 року призваний до військової частини НОМЕР_2 .

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав`з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Разом з тим, суд зауважує, що пояснення відповідача, щодо нехтування спілкуванням з дитиною, не може слугувати єдиною та достатньою підставою для позбавлення його батьківських прав відносно доньки, оскільки, виключний перелік підстав для позбавлення батьківських прав визначено у ч. 1 ст. 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять достатніх та належних доказів, які б підтверджували умисне й систематичне ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої ОСОБА_5 . Судом встановлено, що відповідач станом на 10.11.2025 року призваний до військової частини НОМЕР_2 , що свідчить про його перебування на військовій службі. Зазначена обставина, на переконання суду, є об`єктивною та не залежною від волі відповідача перешкодою для належного здійснення батьківського піклування у його повсякденному розумінні, а відтак не може розцінюватися як свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків у значенні ст. 164 СК України.

Суд також зауважує, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу та застосовується лише тоді, коли винна поведінка батька чи матері є доведеною, носить систематичний характер, а всі інші засоби попередження та впливу виявились безрезультатними. Жодних доказів вжиття таких заходів матеріали справи не містять.

Оскільки позивачем не доведено наявності передбачених ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення батьківських прав, а зібрані у справі докази є недостатніми для встановлення вини відповідача, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітньої доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про позбавлення батьківських прав - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному повний текст рішення виготовлений 08.05.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

22.04.26