Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №522/395/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/395/26

Провадження № 2/522/4750/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

23 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря – Зелінська К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 19 серпня 2024 року між сторонами було укладено договір про надання юридичних послуг №1908202402, за умовами якого відповідач зобов`язався протягом десяти днів виконати комплекс правових дій, зокрема підготувати заяви до органів ДВС та опіки, а також позовну заяву щодо контролю за витратами аліментів. Позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, сплативши грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується відповідним касовим ордером. Однак відповідач у встановлений термін до виконання робіт не приступив та обумовлені послуги не надав, що стало підставою для направлення на його адресу письмової претензії від 30 жовтня 2024 року, яка була залишена без реагування. Посилаючись на положення ст. 525, 526 ЦК України та керуючись ч. 1, 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач заявляє про відмову від договору в односторонньому порядку та просить суд стягнути з відповідача суму сплаченого авансу разом із нарахованою пенею за прострочення виконання зобов`язання у розмірі трьох відсотків від вартості послуги за кожен день затримки.

Ухвалою суду від 10.02.2026 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання призначене на 23.04.2026 року з`явились позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 які наполягали на задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.

Суд заслухавши думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19 серпня 2024 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання юридичних послуг №1908202402, за змістом якого виконавець прийняв на себе зобов`язання протягом 10 днів підготувати низку процесуальних документів, включаючи заяви до органів державної виконавчої служби, органів опіки та піклування, а також позовну заяву про встановлення контролю за витратами аліментів.

Факт належного виконання позивачем обов`язку щодо оплати послуг у сумі 12 000,00 грн підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 19.08.2024 року.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно приписів ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді обставин справи, приходить до таких висновків.

Аналізуючи підстави звернення до суду та характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми матеріального права, які їх регулюють, суд вважає, що оспорюваний правочин за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг у тій мірі, в якій правова допомога є послугою.

Разом з тим, згідно з преамбулою до Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Таким чином, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів». Наведене цілком узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 у справі №191/2617/19.

Відповідно приписів ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, встановлені договором.

В ухвалі від 14.01.2021 по справі №923/1067/19 Верховний Суд вказав, що «предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагали від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ЦК України, зокрема, із договорів.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочених; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч договірним зобов`язанням відповідач у визначений строк до надання послуг не приступив, що призвело до порушення прав позивача як споживача. Матеріали справи свідчать, що надіслана позивачем претензія про порушення строків виконання зобов`язань була залишена відповідачем без відповіді та фактичного виконання.

Відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Враховуючи тривале прострочення, що станом на день звернення до суду становить 498 днів, та на підставі ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач реалізував право на односторонню відмову від договору з вимогою про повернення сплачених коштів та стягнення пені у розмірі 3% за кожен день прострочення.

З розрахунку заборгованості позщивача вбачажється, що з 29 серпня 2024 року по 09 січня 2026 року пройшло 498 днів.

3% від вартості невиконаних робіт складає:

12 000,00 грн. X 3% = 360,00 грн.

498 днів х 360,00 грн. = 179 208,00 грн.

Відповідачем вказаний розрахунок не спростований.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів – задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість неотриманих послуг в сумі 12000,00 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 179208,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному повний текст рішення виготовлений 08.05.2026 року.

Суддя А.В. Науменко