Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №521/23589/23 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/23589/23

Провадження № 2/521/139/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м.Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних внесків, –

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського (нині Хаджибейського) районного суду м.Одеси звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних внесків за угодою №301089 від 30.06.2010 року у розмірі 114 501,60 грн., в якому посилалося на наступні обставини.

30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_1 (далі Відповідач 1) було укладено угоду № 301089 та підписано додатки № 1 та № 2 до Угоди, які є її невід?ємними частинами. Предметом Угоди є надання Учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання Автомобіля I-VAN A07AІ-631. На Асигнаційному акті 28.07.2010 року, в порядку, встановленому ст. 5 розділу 2 Додатку 2 до Угоди, Відповідачу 1 було надано Право на отримання Автомобіля. Відповідно до п. 7.1 ст. 7 розділу 2 додатку № 2 до Угоди: «Учасник, якому вже надано Право на отримання автомобіля, має право звернутися з проханням надати будь-яку марку та/або модель, що відрізняється від марки та/або моделі Автомобіля, зазначеної в Додатку № 1, із модельного ряду, запропонованого Постачальником для системи Авто Так».

03.08.2010 року Відповідач 1 реалізував своє право на вибір іншого автомобіля шляхом підписання Акту вибору автомобіля, в якому він просив ТОВ «АВТО ПРОСТО» змінити автомобіль I-VAN A07АІ-631 на автомобіль KIA SORENTO. Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Додатку № 2 до Угоди: «Якщо обрана Учасником марка та/або модель коштує дорожче, ніж модель Автомобіля, зазначена в Додатку № l, Учасник зобов?язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх Поточної ціни у відповідному місяці до моменту отримання Автомобіля. В подальшому такий Учасник повинен сплачувати майбутні Повні внески відповідно до Поточної ціни Автомобіля, вказаного в Додатку № 1 до Угоди». 10.08.2010 року, на виконання умов Угоди, Відповідач 1 отримав автомобіль КІА SORENTO, кузов НОМЕР_1 , 2010 року випуску, і зареєстрував його на своє ім?я у РЕВ-3 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 . В свою чергу Відповідач 1 зобов?язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (щомісячні Чисті внески) та вартість наданих послуг (щомісячні Внески в оплату послуг) шляхом сплати 120 (ста двадцяти) щомісячних Повних внесків. Однак, починаючи з жовтня 2014 року Відповідач 1 припинив виконувати взяті на себе зобов`язання, чим порушив умови Угоди та вимоги чинного законодавства.

Рішенням Малиновського районного судум.Одеси від 14.09.2017 року у справі № 509/3945/15-ц, яке залишено без змін апеляційним судом, з посиланням на висновок експерта № 114 від 27.06.2017 року встановлено, «за проведеним дослідженням розрахунку заборгованості за Угодою № 301089 від 30.06.2010 року, розмір заборгованості складає 62011,02 гривень заборгованість по сплаті платежів по поверненню вартості автомобіля; 12453,76 гривень - заборгованість по сплаті щомісячного внеску в оплату послуг за термін з вересня 2014 року по серпень 2015 року, а всього 74464 гривень 78 копійок.». Тобто, вказаним рішенням окрім дослідження та встановлення фактичних обставин справи, стягнення судового збору вирішено «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» заборгованість за Угодою № 301089 від 30.06.2010 року, яка складає 62011,02 гривень заборгованість по сплаті платежів по поверненню вартості автомобіля; 12453,76 гривень - заборгованість по сплаті шомісячного внеску в оплату послуг за термін з вересня 2014 року по серпень 2015 року, а всього 74464 гривень 78 копійок.». Тобто, на тепер існує рішення суду, яким розглянуто позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті платежів по поверненню вартості автомобіля та заборгованості по сплаті щомісячних внесків в оплату послуг за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року, водночас період з вересня 2015 року по строк закінчення графіку внесків судом не розглядався, відповідного рішення суду не існує.

Відповідно до ст. 7 Угоди, Угода набирає чинності з моменту її підписання обома Сторонами й діє до моменту виконання обома Сторонами всіх зобов?язань, передбачених Угодою. Підписана Угода, як це вбачається з самої Угоди, - 30 червня 2010 року. Виконанням Угоди є сплата Учасником всіх Повних внесків (ст. 5). В свою чергу, відповідно до ст. 1 Додатку № 2 до Угоди «Визначення термінів», Повний внесок - щомісячний платіж, який складається з суми Чистого внеску, щомісячного Внеску в оплату послуг та щомісячного Внеску в оплату Страхового платежу.

Загальна кількість Повних внесків, необхідна для повної оплати послуг з обслуговування та адміністрування системи АвтоТак, що надаються АВТО ПРОСТО, відповідно до ст. 1 Додатку № 2 до Угоди визначається як «Графік внесків». Додатком № 1 до Угоди визначено, що графік внесків за Угодою становить 120 місяців. Враховуючи зазначене очевидно, що Відповідач 1 зобов?язався сплати внески в оплату послуг в строк з 30.06.2010 року по 30.06.2020 року.

У той же час, як вбачається з рішення у справі № 509/3945/15-ц, судом розглянуто та задоволено позовні вимоги в частині стягнення внесків в оплату послуг за період з вересня 2014 року по серпень 2015 року. Таким чином, спір за позовом ТОВ «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Угодою № 301089 зі сплати внесків в оплату послуг за період з вересня 2015 року по червень 2020 року не вирішувався, відповідного судового рішення не існує. Розрахунок ціни позову, як вже зазначалося вище, відповідно до умов Угоди, Відповідач 1 зобов?язалася оплатити 100 (сто) відсотків Поточної ціни автомобіля та вартість наданих за Угодою послуг шляхом оплати 120 (ста двадцяти) щомісячних Повних внесків.

Відповідно до Термінології, визначеної в Додатку № 2 до Угоди, Повний внесок - щомісячний платіж, який складається з суми Чистого внеску, щомісячного Внеску в оплату послуг та щомісячного Внеску в оплату Страхового платежу, і підлягає сплаті Учасником в порядку та у строки, визначені Угодою. Цілий Чистий внесок - частина щомісячного Повного внеску, який використовується для оплати Автомобіля та формування Фонду для повернення коштів і, розмір якого розраховується шляхом ділення Поточної ціни Автомобіля на кількість внесків, передбачену Графіком внесків (становить 0,8333% від Поточної Ціни Автомобіля). Внесок в оплату послуг - частина щомісячного Повного внеску, який використовується для формування Чистого Фонду та Фонду для повернення коштів, і розмір якого розраховується шляхом ділення Поточної ціни Автомобіля на кількість внесків, передбачену Графіком внесків. (становить 0,38% + ПДВ від Поточної Ціни Автомобіля).

Внесок в оплату страхового платежу - частина щомісячного Повного внеску, який є оплатою за договором страхування, об?єктом якого є майнові інтереси, пов?язані із життям Учасника - фізичної особи, протягом всього строку Графіка внесків. Учаснику надається можливість сплачувати Страховий платіж рівними частинами в складі Повних внесків шляхом сплати щомісячних Внесків в оплату Страхового платежу, розмір кожного з яких складає зазначений в Додатку №1 незмінний відсоток від Поточної ціни Автомобіля. (становить 0,065% від Поточної Ціни Автомобіля). Поточна ціна Автомобіля - ціна Автомобіля, яка встановлюється Постачальником в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою. Згідно п. 2.1 ст. 2 Додатку № 2 до Угоди: «Поточна ціна Автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється АВТО ПРОСТО Постачальником». Підчас розгляду справи № 509/3945/15-ц судами було встановлено та підтверджено, що ОСОБА_1 за період з липня 2010 року по вересень 2014 року (включно), було сплачено: 47 Внесків в оплату послуг. Починаючи з жовтня 2014 року Відповідач 1 припинив сплату за Угодою, що також встановлено судом у справі № 509/3945/15-ц. Враховуючи зазначене, та те, що судом розглянуто спір про стягнення заборгованості за період 11 місяців несплачених внесків (вересень 2014 року - серпень 2015 року), залишається невиконаним зобов?язання щодо сплати ще 62 внесків (вересень 2015 року - червень 2020 року). 47 внесків, що були несплачені на момент розгляду справи № 509/3945/15-ц + 11 внесків відносно яких винесено рішення у справі № 509/3945/15- - 120 (загальна кількість внесків визначених Угодою) = 62 Поточна ціна автомобіля I-VAN A07AI, як це було встановлено судом при розгляді справи № 509/3945/15-ц, становить 405 000,00 грн. Тому, заборгованість Відповідача - 1 за внески в оплату послуг за Угодою в грошовому еквіваленті, з урахуванням поточної ціни автомобіля I-VAN A07AI, складає: 114 501,60 грн. = (405 000,00 грн. х 0,38 % + 20% ПДВ) x 62.

Станом на день подання позовної заяви рішення суду у справі № 509/3945/15-ц не виконано, борг за Угодою не погашено. Підстави вимог до поручителів згідно положень ст. 8, п.8.2., п. 8.2.1.4 Відповідачем-1 - було надано Позивачу гарантію забезпечення виконання ним зобов?язань за Угодою - гарантію поручителів. 05.08.2010 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО», як кредитором, ОСОБА_3 (Відповідач - 2) та ОСОБА_2 (Відповідач - 3), як поручителями, було укладено договір поруки, за яким останні зобов?язалися відповідати перед кредитором у разі невиконання Відповідачем - 1 зобов?язань за Угодою.

Таким чином, у даному випадку, Відповідач - 2 та Відповідач - 3 повинні солідарно відповідати перед Позивачем за невиконання зобов?язань Відповідачем – 1 за Угодою.

Посилаючись на викладене, просило стягнути з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» заборгованість зі сплати щомісячного внеску в оплату послуг за Угодою № 301089 від 30.06.2010 року в розмірі 114 501,60 грн. (сто чотирнадцять тисяч п?ятсот одну гривню та 60 копійок); стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 684,00 грн., по 894,67 грн. з кожного.

30.11.2023р. представником ОСОБА_1 - адвокатом Голенєвою О.І. подано клопотання про закриття провадження у справі.

12.12.2023р. представником позивача подано заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

13.03.2024р. представником ОСОБА_1 - адвокатом Голенєвою О.І. подано заяву про застосування строку позовної давності та подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема копії угоди №301089 від 30.06.2010 року, додатків до неї, документів щодо отримання автомобіля, а також розрахунків платежів, що підтверджують фактичне виконання зобов`язань відповідачем.

02.05.2024р. представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокатом Голенєвою О.І. подано клопотання про призначення судової економічної експертизи.

09.05.2024р. представником позивача подано заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, заперечення на клопотання про призначення судової економічної експертизи та заяву про проведення судового засідання, призначеного на 04.06.2024р., у відсутності представника позивача .

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 04.06.2024р. у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Бочкарьову Д.О., на вирішення судового експерта було поставлено питання щодо документального підтвердження заявленої позивачем суми заборгованості з урахуванням висновків попередньої судово-економічної експертизи у справі 2017 року; провадження у справі зупинено.

Представником позивача 19.06.2024р. подано апеляційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 04.06.2024р.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.09.2024р. ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 04.06.2024р. про призначення судової економічної експертизи залишено без змін.

19.11.2024р. до суду надійшло клопотання судового експерта Бочкарьова Д.О., про надання додаткових матеріалів, оскільки надані на дослідження матеріали цивільної справи не містили облікових документів та документів бухгалтерського обліку ТОВ «АВТО ПРОСТО», зокрема договорів страхування (життя та автомобіля) та первинних платіжних документів, податкових накладних, актів наданих послуг, облікових регістрів, а також інших документів, що підтверджують порядок нарахування та погашення платежів за угодою №301089 від 30.06.2010 року, необхідних для документального підтвердження суми заборгованості, копію вказаного клопотання було направлено позивачу.

19.12.2024р. до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача.

Разом з тим, зазначені документи позивачем надані не були, у зв`язку з чим експертиза проведена за наявними у справі матеріалами.

07.02.2025р. до суду надійшов висновок судового експерта Бочкарьова Д.О. №184 від 04.02.2025р.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 10.02.2025р. провадження у справі поновлено та призначене підготовче судове засідання.

13.03.2025р. до Малиновського районного суду м.Одеси надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про усунення перешкоду у користуванні, володінні та розпорядженні рухомим майном.

11.04.2025р. представником ОСОБА_1 – адвокатом Голенєвою О.І. подано клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення із зустрічним позовом.

Представником позивача 10.06.2025р. подано заперечення на клопотання про поновлення строку.

22.10.2025р. до суду звернувся представник позивача із заявою про виклик експерта.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 19.11.2025р. в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Голенєвої О.І. про поновлення строку на подання зустрічного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про усунення перешкоду у користуванні, володінні та розпорядженні рухомим майном залишено без розгляду.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 19.11.2025р. в задоволенні клопотання представника відповідачів – адвоката Голенєвої О.І. про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одечси від 19.11.2025р. підготовче судове засідання, в якому були присутні представник позивача та представник відповідачів, закрито; призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 27.04.2026р. в задоволенні клопотання представника - Гилка Юлії Михайлівни про повернення до стадії підготовчого провадження відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

ОСОБА_2 , його представник – адвокат Голенєва О.І., яка також представляє інтереси інших відповідачів, заперечували проти задоволення заявлених вимог, вважаючи їх недоведеними та безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши судового експерта ОСОБА_4 , суд прийшов до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 30 червня 2010 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_1 укладена Угода № 301089 з додатками до неї, з метою отримання автомобіля марки І-VAN А07АІ-631 базової комплектності через систему надання послуг з придбання автомобілів АвтоТак.

28.07.2010 року відповідач ОСОБА_1 отримав право на отримання автомобіля I-VAN А07АІ-631.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Додатку № 2 до Угоди учасник, якому вже надано право на отримання автомобіля, має право звернутися з проханням надати будь-яку марку та/або модель, що відрізняється від марки та/або моделі автомобіля, зазначеної в Додатку № 1, із модельного ряду, запропонованого Постачальником для системи Авто Так. (т.1 а.с.98,100)

03.08.2010 року відповідач ОСОБА_1 реалізував своє право на вибір іншого автомобіля шляхом підписання Акту вибору автомобіля, згідно якого він просив змінити автомобіль марки I-VAN А07АІ-631 на автомобіль КІА SORENTO. (т.1 а.с.104)

Пунктом 7.2 ст. 7 Додатку № 2 до Угоди передбачено, що якщо обрана учасником марка та/або модель коштує дорожче, ніж модель автомобіля, зазначена в Додатку № 1, учасник зобов`язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни у відповідному місяці до моменту отримання автомобіля. В подальшому такий Учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в Додатку № 1 до Угоди.

05.08.2010 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким останні зобов`язалися відповідати перед кредитором у разі невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за угодою від 30 червня 2010 року.(т.1 а.с.105-106)

10.08.2010 року відповідач ОСОБА_1 отримав автомобіль КІА SORENTO, кузов НОМЕР_1 , 2010 року випуску, і зареєстрував його на своє ім`я у РЕВ-3 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Згідно з Додатком №2 до Угоди №301089, який визначає правила функціонування системи придбання автомобілів у групах, повний внесок складається з суми чистого внеску, внеску в оплату послуг та страхового платежу, і підлягає сплаті учасником щомісячно у строки, визначені графіком внесків (розрахунком платежів).

Загальна кількість таких внесків відповідно до Додатку №1 до Угоди становить 120 місяців, що визначає строк виконання зобов`язань відповідача шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків, розрахованих відповідно до ціни автомобіля зазначеного у Додатку№1 до Угоди - I-VAN А07А1-631 вартістю 248 282,24 грн., при цьому фактично сплачено 47 платежів за період з 30.06.2010 року по 19.09.2014 року на загальну суму 290 535,88 грн, що включали вступний внесок, оплату вартості автомобіля, плату за право отримання автомобіля, страхування життя, страхування автомобіля та оплату послуг.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вартість автомобіля за угодою №301089 становить 248 282,24 грн, тоді як у позовній заяві позивач зазначає вартість автомобіля у розмірі 405 000 грн, а у розрахунку платежів ціна автомобіля змінюється щомісячно, що саме по собі не узгоджується з умовами укладеної угоди та не підтверджено належними доказами, зокрема, пунктом 2.1. статті 2 додатку №1 до Угоди №301089, за яким поточна ціна Автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється АВТО ПРОСТО Виробником та/або імпортером та/або Дистриб`ютором.

Внесок в оплату послуг визначається як відсоток від поточної вартості автомобіля та відповідно до умов угоди складає 0,38% з додаванням податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи та Позивачем, зазначені правовідносини вже були предметом судового розгляду по справі №509/3945/15-ц .

Отримавши автомобіль, відповідач ОСОБА_1 зобов`язався оплатити вартість автомобіля та вартість наданих послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків, розрахованих відповідно до ціни автомобіля I-VAN А07АІ-631, зазначеної у Додатку № 1 до Угоди.

В період з липня 2010 року по вересень 2014 року відповідач ОСОБА_1 сплачував щомісячні внески, однак починаючи із жовтня 2014 року припинив сплачувати щомісячні внески, що змусило позивача звернутися до суду з позовом до усіх відповідачів про стягнення з них в солідарному порядку в розмірі 389354,04грн. за період з вересня 2014р. по серпень 2015р.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 14.09.2017р. у справі №509/3945/15-ц за позовом ТОВ «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за угодою №301089 від 30.06.2010р., залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 20.01.2022р.., позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» заборгованість в сумі 74464,78грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. (т.1 а.с.241-250)

Вказаними рішеннями встановлено, що отримавши автомобіль, відповідач ОСОБА_1 зобов`язався оплатити вартість автомобіля та вартість наданих послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків, розрахованих відповідно до ціни автомобіля I-VAN А07АІ-631, зазначеної у Додатку № 1 до Угоди. В період з липня 2010 року по вересень 2014 року відповідач ОСОБА_1 сплачував щомісячні внески, однак починаючи із жовтня 2014 року припинив сплачувати щомісячні внески. В своєму рішенні суд посилався на висновок експерта № 114 від 27.06.2017 року судово-економічної експертизи, призначеної по справі ухвалою суду від 13.12.2016 року, згідно з яким заборгованість за Угодою № 301089 від 30.06.2010 року у розмірі, визначеному ТОВ «АВТО ПРОСТО», документально не підтверджується, за проведеним дослідженням розрахунку заборгованості за Угодою № 301089 від 30.06.2010 року, розмір заборгованості складає 62011,02 гривень – заборгованість по сплаті платежів по поверненню вартості автомобіля; 12453,76 гривень - заборгованість по сплаті щомісячного внеску в оплату послуг за термін з вересня 2014 року по серпень 2015 року, а всього 74 464 гривень 78 копійок.

Згідно постанови Головного державного виконавця Малиновського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 20.10.2023р. виконавче провадження №61667481 по виконанню виконавчого листа, виданого Малиновським районним судом м.Одеси 13.02.2019р., про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» у розмірі 74464,78грн. закінчене у зв`язку з фактичним виконання в повному обсязі виконавчого документу, про що свідчить квитанція до платіжної інструкції на переказ коштів №ПН2874580 від 26.06.2023р.(т.1 а.с.56-57)

За даними додатку №1 до Угоди №301089 від 30.06.2010 року визначено, що розмір вступного внеску, щомісячного внеску в оплату послуг, щомісячного внеску на оплату страхового платежу, внеску на оплату внеску за право на отримання автомобіля визначає до сплати у відсотковому співвідношенні від вартості автомобіля шляхом її ділення на кількість внесків, передбаченому графіком внесків, з додаванням податку на додану вартість.

Положеннями пунктів 2.1, 2.2,2.3 додатку №2 до Угоди № 301089 визначено, що поточна ціна автомобіля встановлена у Правилах функціонування системи придбання в групах Автотак (Додаток №2 до Угоди №301089), за якими Поточна ціна Автомобіля: ціна Автомобіля, яка встановлюється Виробником та/або імпортером та/або Дистриб`ютором в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових Повних внесків та інших платежів, передбачених Угодою. Відповідно до пунктів 8.1, підпунктів 8.2.1.3 пункту 8.2 додатку №2 до угоди №301089 учасник, якому надано право на отримання автомобіля, при умові здійснення ним відповідних платежів, у випадку, якщи ним обрана дорожча за визначену в угоді модель, сплачує різницю в ціні моделей автомобіля.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Додатку № 2 до Угоди якщо обрана Учасником марка та/або модель коштує дорожче, ніж модель Автомобіля, зазначена в Додатку № l, Учасник зобов?язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх Поточної ціни у відповідному місяці до моменту отримання Автомобіля. В подальшому такий Учасник повинен сплачувати майбутні Повні внески відповідно до Поточної ціни Автомобіля, вказаного в Додатку № 1 до Угоди.

В додатку №1 до угоди №301089 зазначена вартість автомобіля марки І-VAN А07АІ-631 в розмірі 248282,24грн. (т.1 а.с.97)

Жодних документів, які б підтверджували зміну вартості автомобіля I-VAN А07А1-631 або KIA SORENTO у період ані з 2010 по 2014 роки, ані з вересня 2015 – червень 2020 року матеріали справи не містять, як і не містять доказів, які б підтверджували правомірність застосування позивачем іншої бази для розрахунку платежів, ніж та, що визначена угодою.

Суд звертає увагу, що визначення «поточної ціни автомобіля», передбачене умовами Угоди та Додатку №2 до неї, не є тотожним довільному визначенню вартості автомобіля позивачем, а повинно ґрунтуватися на відповідних документально підтверджених даних виробника, імпортера або дистриб`ютора.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів того, що вартість автомобіля KIA SORENTO або I-VAN А07А1-631 у період, за який позивачем здійснено нарахування, змінювалась саме до рівня 405 000 грн, або що така вартість застосовувалась сторонами при виконанні угоди.

Разом з тим, зазначені правовідносини вже були предметом судового розгляду та встановлені у рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.09.2017 р. по справі №509/3945/15-ц.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано реєстру цін на марку автомобіля І-VAN А07АІ-631, яка встановлюється виробником та /або імпортером та/або дистриб`ютором в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою а також не надано погодження сторін щодо зміни вартості вказаного автомобіля.

Суд також встановлює, що при визначенні заборгованості у попередній справі суд виходив саме з вартості автомобіля, визначеної умовами угоди, зокрема Додатком №1 до угоди №301089 у розмірі 248 282,24 грн., що кореспондується з матеріалами даної справи.

Після виконання зазначеного рішення позивач повторно звернувся до суду з вимогами про стягнення 114 501,60 грн., обґрунтовуючи їх розрахунком, який, однак, не містить чіткого та зрозумілого механізму формування зазначеної суми.

Суд також враховує, що заявлені позивачем вимоги фактично ґрунтуються на припущенні про існування невиконаних зобов`язань після періоду, який був предметом судового розгляду у справі №509/3945/15-ц, однак сам по собі факт закінчення строку дії графіку внесків не свідчить про наявність заборгованості без належного документального підтвердження її розміру та порядку формування.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що за період після серпня 2015 року відповідачем не здійснювалась сплата внесків в оплату послуг, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за 62 платежами за період з вересня 2015 року по червень 2020 року.

При цьому розрахунок заявленої заборгованості здійснений позивачем виходячи з вартості автомобіля у розмірі 405 000 грн, що включає в себе, зокрема, вартість автомобіля, оплату послуг, страхування та інші платежі.

Згідно висновку судового експерта Бочкарьова Д.О. №184 від 04.02.2025р. за проведеним дослідженням, з урахуванням висновку експерта №114 від 27.06.2017року судово-економічної експертизи у цивільній справі №509/3945/15-ц визначено, що сума заборгованості у розмірі 74464,78 гривень (яка складається з суми заборгованості по сплаті платежів по поверненню вартості автомобіля в розмірі 62011,02 гривень, та сплати щомісячного внеску в оплату послуг в сумі 12453,76 гривень) є залишком несплачених платежів, визначений від суми належних платежів за сто двадцятьма платежами з серпня 2015 року, як зазначено Розрахунком платежів ОСОБА_1 за Угодою № 301089 від 30.06.2010 року та додатках до неї № 1 та № 2, та сумами здійснених платежів за період виконання зобов?язань ОСОБА_1 з червня 2010 року по вересень 2014року. Дана сума заборгованості є сплаченою за квитанцією про сплату боргу № ПH2874595 від 26.06.2023 в розмірі 76698,70 гривень. За чим, визначена сума заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в позовній заяві ТОВ «АВТО ПРОСТО» в розмірі 114501,60 гривень як заборгованість по сплаті послуг за 62 платежами, документально та розрахунково не підтверджується за підставою застосування позивачем для її розрахунку іншої вартості автомобіля, у зв?язку зі здійсненням погашення суми залишку сплати оплати послуг відповідачем визначеного висновку експерта №114 від 27.06.2017 року як залишок з вересня 2015 року по червень 2020 року до закінчення терміну здійснення ста двадцяти платежів, та відсутністю залишку вартості автомобіля як об?єкта (бази) нарахування платежів для сплати послуг позивача за період визначений заборгованістю в позовній вимогі. По другому питанню: Сума заборгованості в розмірі 114501,60 гривень в позовній заяві ТОВ «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за Угодою № 301089 від 30.06.2010р. та додатками до угоди №1 та №2, які є невід?ємними частинами Угоди станом на дату подачі позову - 12.10.2023 з урахуванням висновку експерта №114 від 27.06.2017 року судово-економічної експертизи у цивільній справі № 509/3945/15-ц, не підтверджується документально за підставою застосування позивачем для її розрахунку іншої вартості автомобіля, у зв?язку зі здійсненням погашення суми залишку сплати оплати послуг відповідачем визначеного висновку експерта №114 від 27.06.2017 року як залишок з серпня 2015 року до закінчення терміну здійснення та двадцяти платежів, та відсутністю залишку вартості автомобіля як об?єкта (бази) нарахування платежів для сплати послуг позивача за період визначений заборгованістю в позовній вимогі. По третьому питанню: З урахуванням квитанції про сплату боргу №ПH2874595 від 26.06.2023 на суму 76698,70 гривень, встановленого за Рішенням суд від 14.09.2017 у справі № 509/3945/15-ц, як сума заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за Угодою № 301089 від 30.06.2010 та додатками до угоди №1 та №2, які є невід?ємними частинами Угоди перед ТОВ «АВТО ПРОСТО» у розмірі 74464,78 гривень (яка складається з суми заборгованості по сплаті платежів по поверненню вартості автомобіля в розмірі 62011,02 гривень, та сплати щомісячного внеску в оплату послуг в сумі 12453,76 гривень) з урахуванням висновку експерта №114 від 27.06.2017 року, як сума залишку несплачених платежів з серпня 2015 року до закінчення терміну здійснення ста двадцяти платежів за умовами Угоди № 301089 від 30.06.2010 сума заборгованості в розмірі 114501,60 гривень зазначена в позовній заяві ТОВ «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не підтверджується документально.

Як вбачається з висновку судового експерта № 184 від 04.02.2025 року, заявлена позивачем сума заборгованості сформована не шляхом обчислення фактично несплачених платежів відповідно до умов угоди, а шляхом застосування зміненої бази розрахунку — вартості автомобіля у розмірі 405 000 грн., яка не підтверджена матеріалами справи.

У зв`язку з цим різниця між сумою, визначеною умовами угоди, та сумою, заявленою у позові, обумовлена виключно підходом позивача до розрахунку, а не фактичним існуванням заборгованості.

В судовому засіданні був допитаний судовий експерт ОСОБА_4 , який пояснив, що, оскільки йому не було надано всіх необхідних документів, про які він зазначав у своєму клопотанні, він провів експертизу за матеріалами справи і надав відповіді на поставлені судом питання, у тому числі і з урахуванням висновку експертизи № 114 від 27.06.2017р. у справі № 509/3945/15-ц, про який зазначено в ухвалі суду від 04.06.2024р. Крім того, судовий експерт дійшов висновку, що після сплати відповідачем сум, визначених рішенням суду від 14.09.2017 року, вартість автомобіля за угодою є фактично погашеною в тому числі і за період, вказаний у позовній заяві, у зв`язку з чим відсутня база для подальшого нарахування платежів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що висновок експерта є належним та допустимим доказом, виконаний компетентною особою, яка має відповідну кваліфікацію, а також містить чіткі відповіді на поставлені судом питання.

Позивачем не надано доказів, які б спростовували зазначений висновок, представником позивача, який мав можливість, в підготовчому судовому засіданні заявити клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи, своїм правом не скористався, не подав альтернативного експертного дослідження та не надав витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої суми.

Суд також враховує, що саме надання первинних бухгалтерських документів є необхідною умовою для підтвердження господарських операцій та нарахування грошових зобов`язань, а їх відсутність у матеріалах справи свідчить про недоведеність заявлених позовних вимог.

Сам по собі розрахунок позивача, без належного документального підтвердження, не може бути покладений в основу судового рішення.

Разом з тим, суд враховує, що вказані правовідносини вже були предметом судового розгляду, зазначена обставина не є визначальною для вирішення даної справи, оскільки ключовим є саме факт недоведеності заявленої заборгованості.

Таким чином, враховуючи відсутність належних доказів, які б підтверджували порядок формування та розмір заявленої заборгованості, а також висновок судової економічної експертизи, який спростовує доводи позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно ст. ст. 10, 60,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається.

Відповідно ст.ст. 509, 526, 530, 554 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, зокрема у рішенні у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, від 18 липня 2006 року), пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди надавати обґрунтування своїх рішень, однак це не означає необхідності надання детальної відповіді на кожен довід сторін. Межі такого обов`язку залежать від характеру рішення та обставин справи.

Крім того, у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що хоча суди повинні належним чином зазначати підстави своїх рішень, вони мають певну свободу розсуду щодо оцінки доказів та визначення їх достатності.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що оцінка доказів та встановлення фактів є прерогативою національних судів, які повинні оцінювати докази з урахуванням їх належності, допустимості та достатності.

Таким чином, оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд виходить з принципу внутрішнього переконання.

Суд враховує, що саме на позивача покладається обов`язок доведення наявності заборгованості, її розміру, складових та порядку її нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи та висновку судової економічної експертизи №184 від 04.02.2025 року, заявлена позивачем сума заборгованості у розмірі 114 501,60 грн. документально не підтверджується.

Суд, встановивши вищевикладені обставини та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15,16, 509,526, 530, 554, 611 ЦК України, ст.ст. 76-81, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних внесків – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН