Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №503/585/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/585/26

Провадження №3/503/343/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Кодима

Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП,

встановив:

15 квітня 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 764182, згідно змісту якого 29.03.2026 року в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи протягом року – 16.12.2025 року Кодимським районним судом підданою адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, в порушення вимог ст. 150 СК України неналежним чином виконувала свій батьківський обов`язок по вихованню малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого Він 29.03.2026 року близько 16:00 години в м. Кодима, по вул. Прикордонній на дитячому майданчику образливо чіплявся та дражнився з дітей, а також влаштував бійку з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та висловлювався при цьому грубою нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок та спокій, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала вчинення вище вказаного правопорушення, а з приводу пред`явленого їй вище вказаного обвинувачення зазначила, що саме вона зателефонувала на гарячу лінію «102» з приводу побиття її сина, в результаті чого у останнього була розбита губа. На уточнююче запитання суду зазначила, що не має інвалідності.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 2 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення вчинення тих самих дій, що передбачені частиною першою цієї статті. При цьому, ч.1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім іншого, ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

До матеріалів справи додані документи, а саме:

- копія повідомлення зі служби 102 про те, що 29.03.2026 року о 21:42 за адресою: АДРЕСА_2 , повідомляла про тілесні ушкодження дитини, з поліції ніхто не зв`язувався, просить співробітників поліції зв`язатися з нею. Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , при прибутті на місце подій за вказаною адресою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із письмовою заявою, в якій зазначила, що 29.03.2026 року близько 18:30 її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , на дитячому майданчику останнього вдарив ОСОБА_4 , 15 років та розбив губу;

- копія письмових пояснень малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4), наданими ним 03.04.2026 року в присутності педагога – класного керівника ОСОБА_5 , в яких той пояснив, що 29.03.2026 року близько 16:00 години з дозволу мами пішов гратися на дитячий майданчик, за адресою: м. Кодима, вул. Прикордонна, крім нього там були його знайомі та друзі, перебуваючи на площадці побачив, що з поля для гри у волейбол викотився м`яч і вирішив його повернути назад, несподівано до нього ззаду підбіг ОСОБА_6 , який штовхнув та вдарив його кулаком по потилиці, а також при цьому образив принизливими словами. В свою чергу Він зробив ОСОБА_7 зауваження, на що ОСОБА_7 не зважав та хотів або з ним побився, але Він відмовився, в цей момент ОСОБА_7 несподівано вдарив його зап`ястям у підборіддя, в результаті чого у нього на губі виступила кров, інцидент тривав кілька хвилин, після чого останній пішов додому і все розповів мамі;

- копія письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5), наданими ним 03.04.2026 року в присутності педагога – вчителя англійської мови ОСОБА_5 , в яких той пояснив, що 29.03.2026 року близько 16:00 години Він разом із друзями перебував на дитячому майданчику неподалік свого будинку, ОСОБА_9 прийшов і перший почав відмовлятися виконувати умови гри через, що між ним та ОСОБА_10 виник конфлікт і вони намагалися побитися, штовхали один одного і таке інше, відбувалося це не довго. На його думку ОСОБА_11 спровокував на конфлікт ОСОБА_7 , який в свою чергу теж поступив не правильно;

- копія письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.6), наданими ним 07.04.2026 року в присутності педагога – класного керівника ОСОБА_13 , в яких той пояснив, що 29.03.2026 року близько 16:00 години він разом із друзями перебував на дитячому майданчику за адресою: м. Кодима, вул. Прикордонна, де вони грали в ігри з м`ячем, в якій приймав участь і малолітній ОСОБА_9 , між ним та ОСОБА_10 виникла суперечка, через те що ОСОБА_7 порушив правила гри та навмисно кинув м`ячем у Рената, суперечка переросла в бійку в ході якої Ренат намагався бити та навіть декілька разів вдарив ОСОБА_7 ногами, а останній у свою чергу вдарив ОСОБА_11 долонею по щоці. Після нетривалого конфлікту між ними побачив на губі у ОСОБА_11 невеличкий слід крові, через те, що той впав і прикусив собі губу. Виходить так, що в даній ситуації порядок порушили як ОСОБА_11 так і ОСОБА_7 діючи взаємно;

- копія письмових пояснень малолітнього ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.7), наданими ним 13.04.2026 року в присутності вчителя ОСОБА_15 , в яких той пояснив, що 29.03.2026 року близько 16:00 години перебував на дитячому майданчику за адресою: м. Кодима, вул. Прикордонна, де було багато дітей, серед них був і його однокласник ОСОБА_9 , який поводився зухвало, а також образливо чіплявся до присутніх дітей, виражався образливими словами, а пізніше побачив, як між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 виник конфлікт, через порушення правил гри, в ході якої вони голосно кричали один на одного та висловлювалися нецензурними словами, а також намагалися вчинити між собою бійку, через, що саме у них виник конфлікт не знає, але порядок порушили вони обидва;

- копія письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8), наданими ним 12.04.2026 року в присутності законного представника – матері ОСОБА_16 , в яких той пояснив, що 29.03.2026 року близько 16:00 години перебував на дитячому майданчику за адресою: м. Кодима, вул. Прикордонна, де зустрівся зі своїми знайомими, вони грали в ігри з м`ячем, під час гри один із хлопців штовхнув іншого гравця, а саме ОСОБА_17 , внаслідок чого між ними почав назрівати конфлікт, побачивши це Він вирішив втрутитися та заспокоїти хлопців і в цей час ОСОБА_11 вже переключився на нього та намагався його вдарити кулаком по обличчю, а Він намагався стримати останнього, через що між ними винник конфлікт схожий на бійку, при цьому ОСОБА_11 голосно кричав та висловлював невдоволення, під час інциденту Він побачив у Рената на губі сліди крові. Вважає в цій ситуації винуватим саме ОСОБА_18 , хоча як наслідок громадський порядок порушили вони діючи взаємно.

Таким чином вище наведенні пояснення очевидців події містять в собі розбіжності, які є взаємовиключними щодо обставин діянь учасників цієї події та внаслідок цього не дозволяють суду встановити дійсні обставини.

В матеріалах справи за фактом події міститься виключно звернення до поліції самої ОСОБА_1 , тобто інші учасники події та/або їх законні представники за захистом не звертались.

Окремо суд звертає також увагу на різницю у віці між малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто більше трьох років.

У відповідності до положень ч.1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що оцінюючи докази, суд повинен керуватися принципом доведення "поза розумним сумнівом", який сформульований в рішенні від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення даного принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282) у відповідності до якого, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком.

Інших доказів на підтвердження вини матеріали справи не містять.

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення, на підтвердження викладених в ньому обставин, докази не є достатніми і переконливими для спростування заперечень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відтак сумніви тлумачяться судом на користь захисту.

Згідно ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Зокрема відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, доповнювати його чи уточнювати.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Таким чином стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не має залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Виходячи з положень ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи зазначене вище матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять обсягу належних, допустимих і достатніх доказів, на підставі яких суд мав би можливість дійти до неспростовного висновку про наявність в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу пред`явленого правопорушення. У зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю внаслідок відсутності доказів (недоведеності) винуватості особи.

Керуючись ст. 184, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП,

постановив:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.2 ст. 184 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Д.В. Вороненко