Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №947/14841/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/14841/26

Провадження № 3/947/1661/26

06.05.2026 року

Суддя Київського районного суду м.Одеси Прохоров П.А., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, протокол ВАД№763255,

ВСТАНОВИВ:

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 07.04.2026 року о 16:45 годин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно сестри ОСОБА_2 : а саме принижувала, ображала та подряпала обличчя, що не спричинило останній тілесних ушкоджень, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Представник ОСОБА_1 адвокат Бороган В.В. в судовому засіданні, посилаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях, зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з урахуванням, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є сестрами, проте не поєднані спільним побутом та між ними існує тривалий конфлікт з приводу усунення перешкод у користуванні власністю, який вирішується в порядку цивільного судочинства. Просить суд закрити провадження у справі.

Представник потерпілої ОСОБА_2 адвокат Грабовська М.В. в судовому засіданні, посилаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях потерпілої, зазначила, що на її думку, ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно сестри ОСОБА_2 . Також зазначила, що сестри ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки, через яку між ними виникають конфлікти, проте спільним побутом вони не поєднані, проживають окремо.

Ст.280 КУпАП передбачені обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в тому числі: чи підлягає особа адміністративній відповідальності, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення.

Нормами ст.251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

На підставі ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Диспозицією ч. 1 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї.

Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало насильство у сім`ї (домашнє насильство), а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілої, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим.

Адміністративним правопорушенням є не будь-яке насильство у сім`ї (домашнє насильство), а те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених ст.173-2 ч.1 КУпАП, факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з вимогами ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи непростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

В судовому засіданні встановлено, що у якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду надані протокол про адміністративне правопорушення, терміновий заборонний припис, заява та письмові пояснення.

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення містить лише виклад обставин події з позиції посадової особи, яка його склала, та не може розцінюватися як беззаперечний доказ вини та має перевірятися судом у сукупності з іншими належними та допустимими доказами, тоді як сам по собі, за відсутності підтверджуючих даних, не доводить наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Форма оцінки ризиків учинення домашнього насильства, складена працівником поліції, має превентивний характер та спрямована на прогнозування можливих небезпек, однак не є доказом факту вчинення правопорушення. Зазначений документ не містить посилань на конкретні підтверджені обставини чи джерела їх отримання, а визначений у ньому рівень ризику як мінімальний додатково свідчить про відсутність достатніх даних щодо існування реальної небезпеки для потерпілої.

Інших доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт вчинення домашнього насильства та наявність у діях особи всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять, що свідчить про недоведеність обставин, покладених в основу складеного протоколу.

Суд враховує, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних ситуацій.

Так. людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді як конфлікт - це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій.

Насильство у сім`ї будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім`ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.

Крім того, у відповідності до сталої практики апеляційних судів, навіть самі по собі нецензурні висловлювання під час сварки, не формулюють собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликають обґрунтовані побоювання за свою безпеку чи безпеку інших людей, а також завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відтак, лише факт конфлікту між людьми не може свідчити про психологічне насильство в сім`ї у розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП, тобто наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

Відповідно ст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

За таких обставин, наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході судового провадження у справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, оскільки жодних об`єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 насильства у сім`ї відносно ОСОБА_2 матеріали справи не містять, що виключає її відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 173-2, 251, 252 , 256 , 268 , 245 , 278 , 280, 247 ч.1 п.1 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити на підставі ст. 247 п. 1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 діб до Одеського апеляційного суду.

Суддя Прохоров П. А.