Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №501/2430/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 08.05.2026

Справа № 501/2430/25

2/501/957/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позову ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

третя особа: служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

предмет та підстави позову: про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, про визначення способу участі батька у вихованні дитини та встановлення графіку зустрічі з дитиною,

учасники справи:

представник позивача – адвокат Головішин В.К.,

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, про визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з дитиною, згідно якого просить суд зобов`язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином:

- перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 щомісячно п`ять днів, а саме: 08, 09, 10, 11, 12 числа кожного місяця з 10.00 години 08 числа по 17.00 годину 12 числа кожного місяця з урахуванням бажання дитини;

- спільний відпочинок із донькою один тиждень щорічно у літній період під час канікул та один тиждень взимку, за попередньою домовленістю з матір`ю та за бажанням дитини;

- у день народження доньки, ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, проведення часу разом з 09.00 години до 15.00 години з урахуванням бажання дитини.

Позов обґрунтовано тим, що від спільного проживання з відповідачем у сторін є донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю.

Позивач стверджує, що відповідачка всіляко перешкоджає йому у спілкуванні з донькою.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач відзиву на позов не надав.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області надав до суду заяви про неможливість надання висновку щодо даного предмету позову, оскільки відповідачка по справі на неодноразові запрошення до служби у справах дітей, не з`явилась.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу 04.06.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.9).

Ухвалою судді від 09.06.2026 прийнято до свого провадження цивільну справу (а.с.10-11).

Ухвалою суду від 17.11.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.39).

Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу судової повістки про виклик до суду, проте конверт повернувся з відповідною відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.14), а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що від спільного проживання з відповідачем у сторін є донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), яка проживає разом з матір`ю.

ІV. Оцінка Суду.

Згідно ст.142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

За статтею 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Як зазначає позивач, між сторонами не досягнуто згоди щодо часу та способів спілкування позивача з сином. Вказане частково обумовлено об`єктивними обставинами такими як втрата сімейних стосунків сторін, їх окремим проживанням.

Договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків в порядку статті 157 СК України між сторонами не укладалось.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої, другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

До предмету доказування у вказаній категорії справ входить встановлення наявності або відсутності перешкод, які створюються відповідачем щодо участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні з ними, а, крім того наявність умов, які батьки можуть запропонувати задля участі кожного з них у вихованні своїх дітей, а також способів участі кожного з них у спілкуванні з дітьми, усунення при цьому існуючих перешкод, що не повинно шкодити інтересам дітей.

Позивач у позові просить суд зобов`язати відповідача не чинити перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином:

- перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 щомісячно п`ять днів, а саме: 08, 09, 10, 11, 12 числа кожного місяця з 10.00 години 08 числа по 17.00 годину 12 числа кожного місяця з урахуванням бажання дитини;

- спільний відпочинок із донькою один тиждень щорічно у літній період під час канікул та один тиждень взимку, за попередньою домовленістю з матір`ю та за бажанням дитини;

- у день народження доньки, ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, проведення часу разом з 09.00 години до 15.00 години з урахуванням бажання дитини.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області надав до суду заяви про неможливість надання висновку щодо даного предмету позову, оскільки відповідачка по справі на неодноразові запрошення до служби у справах дітей, не з`явилась

Суд відзначає, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Суд проаналізував запропонований графік батьком та вважає за доцільне визначити графік спілкування батька з дитиною, запропонований позивачем у позові, оскільки інших графіків відповідачем та третьою особою не запропоновано.

При цьому побачення батька з дитиною повинні обумовлюватись враховуючи стан здоров`я дитини, дотриманням дитиною режиму відвідування навчально-виховних закладів, гуртків, секцій, без присутності матері, але з обов`язковим повідомленням матері про місце перебування дитини.

При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд не повинен надавати пріоритет інтересам батьків, а вирішувати спір, беручи до уваги передусім інтереси дитини з урахуванням конкретних обставин справи.

За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об`єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відтак, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи.

Згідно зі статтями 11, 15 Закону Україну «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст.35-36, §90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, §78).

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено не право, а обов`язок того із батьків, який проживає окремо, регулярно брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Всі питання виховання дитини батьки зобов`язані вирішувати спільно.

Законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу, а саме: рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

При встановленні способу спілкування суд має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» та рішенні від 27 листопада 1992 року у справі «Олссон проти Швеції», між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дітей покладаються на обох батьків, кожен з батьків у рівній мірі зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Оскільки позивач є батьком дитини, тому мати, з якою проживає дитина, не має права перешкоджати у здійсненні батьком своїх прав щодо виховання доньки. Позбавлення позивача права щодо його участі у спілкуванні та вихованні дитини може позбавити дитину родинних зв`язків з батьком, любові та турботи з боку останнього.

При цьому для визначення способів спілкування батька із дитиною, суд приймає до уваги конкретні обставини справи та враховує насамперед інтереси дитини.

Зокрема, при ухваленні даного рішення судом в першу чергу прийнято до уваги принцип рівності батьків у вихованні та спілкуванні із власною дитиною, а також те, що таке спілкування не повинно бути формальним, має носити систематичний характер.

Враховуючи наведене, суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов висновку про задоволення позовних вимог позову щодо визначення порядку спілкування позивача з дитиною у спосіб, визначений позивачем, з урахуванням режиму та інтересів дитини.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, про визначення способу участі батька у вихованні дитини та встановлення графіку зустрічі з дитиною – задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином:

- перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 щомісячно п`ять днів, а саме: 08, 09, 10, 11, 12 числа кожного місяця з 10.00 години 08 числа по 17.00 годину 12 числа кожного місяця з урахуванням бажання дитини;

- спільний відпочинок із донькою один тиждень щорічно у літній період під час канікул та один тиждень взимку, за попередньою домовленістю з матір`ю та за бажанням дитини;

- у день народження доньки, ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року, проведення часу разом з 09.00 години до 15.00 години з урахуванням бажання дитини.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко