Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №946/9311/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/9311/25

Провадження № 2/946/103/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бортейчука Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надмірно виплаченої пенсії, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

ОСОБА_1 на підставі заяви від 19.01.2023 року № 364 призначено пенсію по інвалідності ІІ групи з 05.12.2022 по 31.12.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 на підставі виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією. Продовження виплати пенсії по інвалідності проводилось на підставі довідки МСЕК від 06.12.2023 року серії 12ААГ №838402 з 01.01.2024 по 31.12.2024.

На підставі акту МСЕК (довідки МСЕК від 06.12.2023 року серії 12ААГ №838402) виплату пенсії по інвалідності ІІ групи подовжено з 01.01.2024 по 31.12.2024, оскільки при повторному огляді підтверджено групу інвалідності ІІ та строк, на який встановлена інвалідність вказано – до 01.01.2025 року.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико – соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду Українивід 06.08.2025 року №цо-5065/1 ОСОБА_1 було змінено групу інвалідності з ІІ на ІІІ з 17.12.2024 по 01.01.2026.

Головним Управлінням розглянуто пенсійну справу Відповідача по особовому рахунку № НОМЕР_1 та встановлено надмірну перераховану суму пенсійних виплат у розмірі 38 001,95 грн.

Відповідачем безпідставно було отримано нараховані суми пенсійної виплати у розмірі 38 001,95 грн., які підлягають поверненню.

Про необхідність відшкодування якої Відповідача повідомлено листом від 02.09.2025 року №1500-0404-8/147633. Також цим листом Відповідача повідомлено про способи добровільного погашення заборгованості, однак станом на день подання позову, зайво виплачені кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України не надходили.

У зв`язку з цим виникла переплата пенсії в сумі 38 001,95 грн. за період з 17.12.2024 по 31.07.2025 та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 28.08.2025 року №3152.

Ухвалою суду від 20.01.2026 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

03.02.2026 року представником відповідача було надано до суду відзив на позовну заяву, у якому суду пояснив, що повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера.

Законодавцем передбачено два випадки із цього правила:

-якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату;

-у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

При цьому, правильність здійснення розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Також, просив стягнути з Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

ОСОБА_1 на підставі заяви від 19.01.2023 року № 364 призначено пенсію по інвалідності ІІ групи з 05.12.2022 по 31.12.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 на підставі виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією. Продовження виплати пенсії по інвалідності проводилось на підставі довідки МСЕК від 06.12.2023 року серії 12ААГ №838402 з 01.01.2024 по 31.12.2024.

На підставі Акту МСЕК (довідки МСЕК від 06.12.2023 серії 12ААГ № 838402), виплату пенсії по інвалідності ІІ групи подовжено 01.01.2024 по 31.12.2024, оскільки при повторному огляді підтверджено групу ІІ та строк, на який встановлена інвалідність вказано - до 01.01.2025 року.

Відповідно до підпункту 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, Закону України від 19.12.2024 №4170-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, виплата пенсій по інвалідності особам, які не пройшли повторний огляд у зв`язку з дією воєнного стану, продовжується органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, виплату пенсії по інвалідності ІІ групи органом Пенсійного фонду України ОСОБА_1 було продовжено.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

В зв`язку з проведенням реформи МСЕК в Україні з 1 січня 2025 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» № 4170-ІХ від 19.12.2024.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико – соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 06.08.2025 року №цо-5065/1 ОСОБА_1 було змінено групу інвалідності з ІІ на ІІІ з 17.12.2024 по 01.01.2026.

У зв`язку з цим виникла переплата пенсії в сумі 38 001,95 грн. за період з 17.12.2024 по 31.07.2025 та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 28.08.2025 року №3152.

Порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, позивачем надано не було. Відповідач отримав пенсію по інвалідності на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, прийнятого відповідно до процедури та норм чинного законодавства, на підставі документів медико-соціальної експертизи.

Тобто, позивачем не доведено факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів у розмірі 38 001,95 грн., які є пенсійною виплатою, призначеною Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05.02.2018 у справі № 556/1231/17).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1ст. 95 ЦПК України). Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 78 ЦПК України). Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Матеріалами справи встановлено, що нарахування пенсії проведено позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки, та за відсутності недобросовісності з боку набувача, у зв`язку із чим до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені кошти поверненню не підлягають.

Отже без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача, та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з відповідача надмірно виплаченої суми пенсії.

При таких обставинах суд вважає вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

-складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

-часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

-обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

-ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розглянувши заяву представника відповідача про розподіл судових витрат у даній справі, суд приходить до такого.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку(квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Так, у даній справі, з її матеріалів вбачається, що інтереси відповідача представляв адвокат Лупу С.С., який діяв на підставі ордера на надання правничої допомоги ВН №1613478.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2025 року у справі № 756/15736/18. Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду наявні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 року у справі № 826/856/18). Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Таким чином, для документального доведення понесених стороною витрати на правову допомогу, необхідно надати: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат (висновки постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19.

У даній справі судом встановлено, що на підтвердження витрат на надання правничої допомоги представником відповідача суду було надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 15.11.2025 року, укладений між Адвокатом Лупу Сергієм Сергійовичем та ОСОБА_1 , відповідно до умов розд. 1 договору, п. 1.1. якого сторони домовилися, що адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод, і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновлюванню в разі порушення.

На виконання вказаного вище договору між сторонами 31.01.2026 року було укладено детальний опис робіт (наданих послуг) у справі №946/9311/25, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на підставі Договору про надання правничої допомоги від 15.11.2025 року, з якого вбачається, що консультація ОСОБА_1 , коштує 500,00 грн.; складення відзиву, підготовка процесуального документа – відзиву на позовну заяву у справі №946/9311/25 (аналіз законодавства, аналіз судової практики, складання тексту відзиву на позовну заяву, надіслання його відповідачу через підсистему «Електронний суд») коштує 5 500,00 грн.

З розписки від 31.01.2026 року наданої адвокатом Лупу С.С. вбачається, що останній отримав від ОСОБА_1 6 000,00 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги від 15.11.2025 року, укладеного між Лупу С.С. та ОСОБА_1 , а також детального опису робіт (наданих послуг) у справі №946/9311/25, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відтак, виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, враховуючи відсутність заперечення позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що визначена вартість послуг адвоката у розмірі 6 000 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись cт. 9, 10, 12, 18, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплаченої пенсії - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ: 20987385) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук