Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №946/2635/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2635/25

Провадження № 2/946/1001/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді – Бортейчука Ю.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року представник АТ «СЕНС-БАНК» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 26.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-банк» (далі - Банк) з метою отримання банківських послуг. 26.02.2021 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту №501299469, обслуговування кредитної картки та відкриття, відновлювальної кредитної лінії Відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту (далі - Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком. 26.02.2021 року Банк прийняв пропозицію Відповідача на укладення Угоди про надання кредиту №501299469, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №501299469 від 26.02.2021 року, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 99 999,00 грн. У порушення умов Договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого, має заборгованість у розмірі 211 398, 60 грн. з яких: 87 779,01 грн. заборгованість за кредитом; 48 028,57 грн. заборгованість по відсотках, 75 591,02 грн. заборгованість по комісії.

В забезпечення виконання зобов`язань за угодою про надання кредиту №501299469, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.02.2021 року, 26.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 (надалі – Поручитель) було укладено Договір поруки до договору №501299469-П (надалі -Договір поруки). Відповідно до Договору поруки, Поручитель поручається за виконання Позичальником обов`язку повертати Банку Кредит рівними частинами, у терміни визначені Кредитним договором та Додатком №1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 26.02.2026 року, обов`язку щомісяця сплачувати Банку проценти за користування Кредитом у терміни визначені Кредитним договором та Додатком №1 до Кредитного договору, обов`язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором №501299469 від 26.02.2021 року.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств громадських формувань 30.11.2022 року. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 211 398,60 грн., 2 536,78 грн. суму сплаченого судового збору та 17 194,79 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 06.05.2025 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с. 68).

Згідно відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС України в Одеській області від 06.05.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС України в Одеській області від 06.05.2025 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачам надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

28.11.2025 року представником відповідача Міщенко І.Ю. було надано до суду відзив на позовну заяву та 14.02.2026 року було надано письмові пояснення, у яких суду пояснила, що 26.02.2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 501299469, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначеним кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

У підпункті (б) пункту 1 кредитного договору № 501299469 встановлена відповідачем на постійній основі плата за обслуговування кредиту 2,35 % від суми кредиту.

Також у підпункті (б) пункту 1 кредитного договору № 501299469 встановлена комісійна винагорода за переказ грошей та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки Банку згідно діючих тарифів Банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору та розміщення на сайті Банку.

Умова у підпункті (б) пункту 1 кредитного договору № 501299469 - встановлена відповідачем на постійній основі плата за обслуговування кредиту є оманливою умовою кредитного договору, оскільки банк вже окремо встановив комісію за переказ коштів, прийняття готівки в касу банку, тобто за розрахункове-касове обслуговування за кредитом.

Вважає, що встановлена відповідачем згідно з підпунктом (б) п. 1 кредитного договору комісійна винагорода за обслуговування кредиту є фактично подвійним стягненням плати за одні й ті самі дії, а також надуманою (несправедливою) умовою кредитного договору.

Згідно з графіком платежів загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування 140 998,80 грн. майже в 2,39 раз більше чим загальний розмір процентів за користування кредитом - 58929, 11 грн. та більше розміру кредиту, отриманого ОСОБА_1 – 99 999,00 грн.

Визначена, відповідно до Графіку платежів, щомісячна плата за розрахункове касове обслуговування за послуги банку, які за законом раз в місяць повинні надаватись безоплатно є несправедливою, суперечить принципу добросовісності наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на його шкоду, як споживача.

3 наданої банком виписки по рахунку, вбачається що банком нараховувалась та списувалася комісія за розрахункове-касове обслуговування.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 не звертався жодного разу за послугами до банку за даними послугами, тим паче частіше чим раз на місяць.

Банк до загального розміру заборгованості за кредитом, включив не лише фактично отримані та витрачені відповідачем грошові кошти та проценти за їх користування, а і витрати у вигляді комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 140 998,80 грн.

Вказаний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування за угодою у порівнянні з розміром процентів та отриманого розміру кредиту не можна визнати справедливими та розумними. Умови угод, їх укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

В кредитному договорі, укладеному сторонами, не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 закону України "Про споживче кредитування".

Отже, підпункт (б) пункту 1 Угоди № 1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на нікчемність умов угоди в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту, підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину, шляхом зарахування вже сплачених відповідачем комісійних винагород банку за обслуговування кредиту в рахунок погашення суми основного боргу за кредитом, що забезпечить захист інтересів відповідача. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №461/2857/20.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.02.2021 року ОСОБА_1 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та Банком. Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.

26.02.2021 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501299469 від 26.02.2021 року, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, із наступними основними умовами тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту – 99 999,00 грн., процентна ставка – 19,99 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60 місяців; дата повернення кредиту – 26.02.2026 року; порядок повернення кредиту – графік платежів: до 26 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 4998, 79 грн., загальна кількість платежів 60, для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.

Власним підписом Позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

В забезпечення виконання зобов`язань за угодою про надання кредиту №501299469 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26.02.2021 року, 26.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 (надалі – Поручитель) було укладено Договір поруки до договору №501299469-П (надалі -Договір поруки).

Відповідно до Договору поруки, Поручитель поручається за виконання Позичальником обов`язку повертати Банку Кредит рівними частинами, у терміни визначені Кредитним договором та Додатком №1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 26.02.2026 року, обов`язку щомісяця сплачувати Банку проценти за користування Кредитом у терміни визначені Кредитним договором та Додатком №1 до Кредитного договору, обов`язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором №501299469 від 26.02.2021 року.

Пунктом 3.1. Договору поруки визначено, що Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов`язків, перелічених у статті 2 цього Договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки, передбачена статтею 3.1. цього Договору відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов`язків, зазначених у пункті 2.1 цього Договору.

Підписанням Договору поруки поручитель підтвердив, що він повністю ознайомлений з умовами Основного договору та обов`язками Боржника за ним.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачам у розпорядження кредитні кошти.

Проте позичальники не виконали взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.

Відповідачі свої зобов`язання належним чином не виконували, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 211 398,60 грн. з яких: 87 779,01 прострочене тіло, 48 028,57 грн. відсотки за користування кредитом, 75 591,02 грн. комісія за користуванням кредитом, що підтверджено детальним розрахунком заборгованості.

Банк вживав заходів досудового врегулювання спору направив Позичальнику вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості. Відповіді на зазначену вимогу не надходило, порушення умов Угоди Позичальником не усунуті.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру банків та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Альфа Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк» без зміни ідентифікаційних даних, зміни організаційно-правової форми та форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачам кредит у розмірі, встановленому договором.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідачі не надали своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідачі зобов`язання за вказаним вище договором не виконали.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт наявності заборгованості підтверджуються офертою на укладання угоди про надання кредиту №501299469 від 26.02.2021 року та розрахунком заборгованості за кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачами своїх зобов`язань за договором, станом на момент звернення до суду у останніх виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 211 398,60 грн. з яких: 87 779,01 прострочене тіло, 48 028,57 грн. відсотки за користування кредитом, 75 591,02 грн. комісія за користуванням кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов`язання згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

В той же час суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» в частині стягнення з відповідачів нарахованої позивачем комісії у сумі 75 591,02 грн.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до пункту 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08.06.2017 №49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Тоді як комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, а також постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.

Суд, аналізуючи зміст кредитного договору, встановив, що такий правочин не визначає необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги кредитора, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, також кредитором у договорі про надання кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які позивачем визначено комісію, заявлену до стягнення 75 591,02 грн.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що такі умови надання споживчого кредиту є нікчемними відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому в задоволенні позову в частині стягнення комісії за надання кредиту слід відмовити.

Згідно ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме позов слід задовольнити в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та відсотків користування кредитом, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

При вирішенні питання що відшкодування позивачеві витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, суд керується наступним.

28.01.2025 АТ «СенсБанк» та Адвокатське об`єднання «СмартЛекс» уклали Договір про надання послуг №1006.

Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 08.2019 року у справі № 908/1654/18, зауважив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з п. 3.1. Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі:

- за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн;

- за отримання рішення суду 225,00 грн;

- комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 %.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 17 194,79 грн. (із розрахунку: 375,00 грн. + 225,00 грн. + 211 398,60 грн. х 7,85 %).

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог а саме в розмірі 10 708,00 грн. (із розрахунку: 375,00 грн. + 225,00 грн. + 135 807,58 грн. х 7,85 %).

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у розмірі 1 629,63 грн. (64,24%)

Керуючись ст.12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, ст. 526, 536, 546, 553, 554, 610, 628, 629, 1048, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Василківська, буд. 100, до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714, місце реєстрації юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Велика Василківська, буд. 100), заборгованості в сумі 135 807 (сто тридцять п`ять тисяч вісімсот сім) гривень 58 копійок, яка складається з: 87 779,01 грн. – заборгованості за кредитом; 48 028,57 грн. – заборгованість по відсотках.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ 23494714, місце реєстрації юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Велика Василківська, буд. 100) судовий збір в розмірі 1 629 (одна тисяча шістсот двадцять дев`ять) гривень 63 копійки.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь АТ «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 708 (десять тисяч сімсот вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук