Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №497/807/26 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.05.2026

Справа № 497/807/26

Провадження № 3/497/257/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 року суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова Алла Валентинівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград матеріали про адміністративне правопорушення, що надійшли до суду 27.03.2026 року відносно,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Болград Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 вид. 22.04.2014р. Болградським РС ГУ ДМС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 ,

- про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130ч.1 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

24.03.2026р. поліцейським СРПП Болградського РВП ГУНП в Одеській області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №622891, згідно якого 22.03.2026 о 00:17год. на вул.Заводська,30 в м.Болград гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота) від проходження медичного огляду у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, до протоколу додано цифровий носій з відеофіксацією події та обставин.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував факту відмови його від проходження медичного огляду у медичному закладі.

ОСОБА_1 просив закрити провадження у цій справі на підставі зазначених ним порушень, допущених під час складання протоколу та за відсутністю події правопорушення – адже він не відмовлявся від проходження медичного огляду на місці за допомогою спеціального приладу, а лише відмовлявся їхати в лікарню,– йому просто не було роз`яснено належним чином його права.

Вислухавши у судовому засіданні особу, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 розглянувши протокол з доданими до нього матеріалами, дослідивши надані докази, у тому числі – відеозаписи з бодікамери, суд з`ясував наступне.

Відповідно до ч.2ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються з дотриманням суворого додержання законності. Судовий розгляд має відповідати верховенству права, законності і рівності кожного перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободу у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. А, відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає матеріали про адміністративне правопорушення, - оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З відеозапису фіксації правопорушення, що міститься на цифровому носії – відеодиску, що доданий до протоколу, - хоча й вбачається формальний склад правопорушення – відмова від проходження медичного огляду у медичному закладі ОСОБА_1 на стан сп`яніння, але порпозиція особі пройти тест на місці – приладом «Драгер», а також сама процедура і показники приладу - не зафіксовані, хоча особа не відмовлялася від тестування, стверджуючи, що не перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Також з відеофайлу вбачається, що не зафіксовано, що ОСОБА_1 працівником поліції роз`яснювалися як сама процедура, так і положення КУпАП, надавався сертифікат проходження повірки приладу «Драгер» та роз`яснювалася процедура проходження перевірки особи цим приладом. Про його право на правову допомогу – викликати свого адвоката – йому також не було роз`яснено, принаймні таких роз`яснень не міститься в матеріалах справи зафіксованими на відеодоказах – хоча відеофіксація й здійснювалася майже безперервно. Усі ці обставини викликають обґрунтовані сумніви в належності наданих суду матеріалів, з чого не вбачається достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій, які містять ознаки правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП: керування ним транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи передача ним керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само – відмова його як особи, яка керує транспортним засобом, - саме від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння чи щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а сам ОСОБА_1 спростовує факт керування ним транспортним засобом та свідому відмову від медичного огляду у медичному закладі, а тому суд позбавлений можливості зробити висновок про неправдивість пояснень у судовому засіданні ОСОБА_1 , оскільки інші докази скоєння правопорушення в матеріалах відсутні (свідки), а надані суду – не підтверджують безспірності вчинення правопорушення.

Так, відповідно до ст.1 Конституції - Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Згідно ст.8 Конституції Україні, визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. В Україні права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч.1ст.55 Конституції України). Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів. Статтею 48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Згідно положень ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Верховенство права — це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 2.11.2004 №15-рп/2004). 17.07.1997 Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), а також Протоколи 1,2,4,7,11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Так, відповідно до ст.32 Конвенції, питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід`ємною частиною Конвенції. Згідно ст.9 Конституції та ч.1ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто, в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Таким чином, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом згідно ст.6ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.97.

Крім того, відповідно до вимог п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Згідно положень ч.3 ст.266 КУпАП, в разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналогічні вимоги стосовно процедури огляду водія на місці зупинки транспортного засобу передбачені "Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" (далі - Порядок), що затверджений постановою КМУ №1103 від 17.12.2008, та "Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" (далі - Інструкція), що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015.

Так, відповідно до п.п.3-8 вищевказаного Порядку, "3. Огляд здійснюється: 3. поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) {абз.2п.3 в редакції Постанови КМУ №57 від 20.01.2023} лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості, а за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). 4. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення{абз.1п.4 в редакції Постанови КМУ №57 від 20.01.2023}. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. {абз.2п.4 із змінами, згідно Постанови КМУ №888 від 28.10.2015}. 5. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння {абз.1п.5 в редакції Постанови КМУ №888 від 28.10.2015}. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. 6. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. 7. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. 8. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду {п.8 із змінами, згідно Постанови КМУ №57 від 20.01.2023}".

Крім того, гідно п.п.1-10 розділу ІІ вищевказаної Інструкції, "1. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. 2. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. 3. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. 4. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. 5. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. 6. Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. 7. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. 8. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. 9. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. 10. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

"Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису", що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ №1026 від 18.12.2018, а саме, - її пунктом 5 розд.ІІ передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об`єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський має не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису.

Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення має розцінюватися як кримінальне і розглядатися за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення має розглядатися як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у численних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та в інших.

Так, у справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд зазначив, що не має сумніву в тому, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції. А, у справі «Михайлова проти України», ЄСПЛ зазначає, що з огляду на суворість покарання адміністративне провадження як те, що здійснювалося щодо заявниці у цій справі, має розглядатися як «кримінальне» для цілей Конвенції та протоколів до неї (рішення у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine, заява № 61406/00, п.55, від 06.09.2005р.) і, отже, з залученням гарантій ст.6 Конвенції та, відповідно, гарантій ст.2 Протоколу №7 до Конвенції.

В цьому ж рішенні ЄСПЛ стверджує про порушення п.1 Конвенції через відсутність безсторонності, що забезпечується, серед іншого, присутністю сторони обвинувачення, яка необхідна для усунення обґрунтованих сумнівів, що можуть виникнути щодо безсторонності суду. Європейський Суд розглядав питання дотримання принципу безсторонності у випадку відсутності прокурора під час частини або всього провадження щодо заявників у низці справ. Ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України закріплений принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, за якими ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь. Роз`яснення суворого додержання, закріпленого у ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості містяться також у п.18 Постанови №9 Пленуму ВСУ від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Крім того, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014р. також визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, і у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП).

Ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, – вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.

Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

З наданих суду матеріалів вбачається, що протоколом зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у медичному закладі, але з врахуванням допущених чисельних порушень інструкції працівникми поліції, та, з огляду на надане суду підтвердження того, що ОСОБА_1 на місці зупинки його працівниками поліції за підозрою у порушенні ПДР пройшов відповідний огляд – вбачається, що він не був проти проходження обстеження апріорі – скоріше працівники поліції недостатньо ретельно пояснили особі права, обов`язки, порядок перевірки і наслідки відмови від перевірки на стан сп`яніння, а тому суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 не доведена належними, допустимими і достатніми доказами, у зв`язк з чим, оскільки усі сумніви, виявлені в ході розгляду справи розцінюються на користь особи, що притягується до відповідальності (ст.62 Конституції України), враховуючи презумпцію невинуватості, згідно якої особа не має доводити свою невинуватість, – суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів існування події та складу правопорушення, передбаченого ст.130ч.1 КУпАП в діях ОСОБА_1 у скоєнні якого він обвинувачується.

За таких обставин суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1.ст.247 КУпАП – за відсутністю достатніх доказів на підтвердження в діях особи події та складу правопорушення, що кваліфіковані за ст.130 ч.1 КУпАП.

Керуючись ст.ст.55 і 62 Конституції України, ст.ст.130ч.2,247,268,278,280,287-289,294 КУпАП, ст.6ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.376ч.2 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення до відповідальності за ст.130ч.1 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на підставі п.1ст.247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю достатніх доказів на підтвердження в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, або її законним представником, – до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня отримання її копії. В разі пропуску строку для оскарження постанови з поважної причини, його може бути поновлено судом апеляційної інстанції за відповідним клопотанням.

Повний текст постанови виготовлено 04.05.2026 року.

Суддя А.В. Кравцова