Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №722/257/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року

м. Чернівці

Справа № 722/257/26

провадження № 822/602/26-ц

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К ., Одинака О.О.,

за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 18 лютого 2026 року,

головуючий у суді першої інстанції суддя Суський О.І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та витребування майна.

ОСОБА_1 заявила клопотання про забезпечення позову.

Просила забезпечити позов, шляхом заборони ОСОБА_3 (як власнику транспортного засобу та фактичному володільцю) користуватися та розпоряджатися транспортним засобом, марки MERCEDES- BENZ, модель SPRINTER 416 CDI, державний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 18 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони розпоряджатися та відчужувати транспортний засіб, марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 416 CDI, державний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 є власником даного транспортного засобу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, в частині необхідності встановлення заборони ОСОБА_3 користуватися транспортним засобом, заявниця посилалась на ряд доказів, які належним чином обгрунтовують, як процесуальну поведінку відповідача так і дії первісного власника ОСОБА_2 , в частині вчинення ним всіх можливих дій, з приховування транспортного засобу, з метою неможливості його поділу та/або сплати компенсації вартості такого транспортного засобу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Предметом позову у цій справі, зокрема, визнання договору дарування спірного автомобіля недійсним та витребування майна.

Зважаючи на предмет позову, а також реальну можливість відповідача здійснити протягом розгляду справи дії щодо відчуження вказаного рухомого майна, з метою недопущення ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на його відчуження та розпорядження майном.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є достатніми і співмірними, виходячи із характеру пред`явлених позивачем вимог, правовою природою відносин, що виникли між сторонами.

Вказані заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду та вирішення юридичного спору, недопущення дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.

ОСОБА_5 у заяві про забезпечення позову просила, окрім заборони розпоряджатися транспортним засобом, заборонити ще й користуватись ним. При цьому, не навела, яким чином заборона користування може ускладнити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову і визнання договору дарування недійсним чи у випадку відмови у позові.

Проте заборона експлуатації спірним транспортним засобом не може вплинути на виконання рішення суду у разі задоволення позову та суперечить конструкції забезпечення позову.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року у справі? № 646/1660/20 (провадження № 61-14281ск20).

Застосування таких заходів забезпечення позову, як заборона користування майном, фактично обмежують права відповідача щодо предмета спору, свідчили б про неправильне застосування норм процесуального права та вихід за межі повноважень, визначених ЦК України.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер у праві розпорядженням майном, при цьому, цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову

Верховний суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що заборона експлуатації та керування транспортним засобом є надмірним тягарем для відповідача, як власника транспортного засобу, який обмежує його право користування своєю власністю для задоволення свої потреб, і який не може вплинути на виконання судового рішення в майбутньому.

Зважаючи на вказане, такий вид забезпечення позову, як накладення заборони на користування транспортним засобом, не відповідає позовним вимогам, є безпідставним та таким, що не забезпечує позов. Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано наклав обтяження у вигляді заборони розпоряджатися та відчужувати транспортний засіб, марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER 416 CDI, державний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, з дотриманням принципу співмірності вжитих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Таким чином, відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а такий вид забезпечення позову, як заборона користуватися транспортним засобом власником, порушує принцип співмірності виду забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі №565/482/23.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, слід змінити мотивувальну частину ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 18 лютого 2026 року з підстав викладених у цій постанові. В решті ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 18 лютого 2026 року з підстав викладених у цій постанові.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови – 28 квітня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О.Одинак

Н.К. Височанська