Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №724/3583/25 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №724/3583/25

Номер провадження 2/717/29/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кудиби З. І.,

з участю секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позвом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 65 000,00 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову (1 долар США — 41,2764 грн) становить 2 682 966,00 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 січня 2021 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав, а відповідачка прийняла у позику грошові кошти у розмірі 87 000,00 доларів США (еквівалент у гривні), зобов`язавшись повернути зазначену суму до 23 листопада 2021 року.

Як зазначає позивач, відповідачка частково виконала свої зобов`язання, повернувши 22 000,00 доларів США. У зв`язку з цим неповернутою залишилась сума позики у розмірі 65 000,00 доларів США.

Оскільки у встановлений договором строк відповідачка свої зобов`язання у повному обсязі не виконала, заборгованість не погасила, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року залучено до участі у справі представника відповідачки — ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Суд неодноразово намагався сприяти відповідачці для її явки в судове засідання, відкладаючи розгляд справи, та визнавав її явку обов`язковою, проте відповідачка не скористалась наданим їй правом взяти участь в судовому засіданні та надати суду особисті пояснення.

В судовому засіданні 30 квітня 2026 року суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та його проголошення 7 травня 2026 року.

В судове засідання 7 травня 2026 року на оголошення судового рішення учасники справи не з`явилися.

Позивач та його представник в судових засіданнях підтримали заявлені позовні вимоги та на обґрунтування їх вказали, що позивач неодноразово позичав кошти відповідачці, але вона їх повертала лише частково, відтак позивач та відповідачка домовилися укласти договір позики, в якому була зафіксована заборгованість відповідачки на момент його підписання -- 23 січня 2021. Відповідачка підписала згаданий Договір позики без зауважень, що підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи. Проте навіть після підписання Договору позики відповідачка не повертала борги, у зв`язку з чим позивач був змушений неодноразово зустрічатись з відповідачкою та членами її родини (чоловіком та його батьками), яких він добре знав. Відповідач стверджує, що намагався переконати відповідачку добровільно погасити заборгованість, але йому це не вдалося, тому він був змушений звернутися до суду.

Представник позивача заперечив проти задоволення позову та зіслався на те, що зазначена в Договорі позики сума фактично не надавалась, і розмір заборгованості не відповідає дійсності. Зазначає, що дійсно в 2015-2016 чи інших роках відповідачка позичала кошти у позивача, але точних дат і сум назвати не може. Позивач покликається, що відсутні докази надання коштів. Також зазначає, що позивач не надав доказів, що позичені кошти належали позивачу особисто, зазначає, що в деклараціях про майновий стан, які позивач подавав, жодного разу не вказано відповідні майнові зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з невиконанням відповідачкою укладеного договору позики.

Судом встановлено, що 23 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачці грошові кошти у розмірі 87 000,00 доларів США (еквівалент у гривні), а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у строк до 23 листопада 2021 року.

Факт укладення договору позики, його умови та розмір переданих коштів підтверджуються письмовим договором від 23 січня 2021 року, копія якого міститься в матеріалах справи. Зазначений договір складений у письмовій формі та підписаний відповідачкою власноруч, що відповідає вимогам статті 1047 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка частково виконувала зобов`язання за договором, здійснивши повернення частини позики на загальну суму 22 000,00 доларів США, останній платіж датований 14 травня 2025 року. Таким чином, неповернутою залишилась сума у розмірі 65 000,00 доларів США.

Незважаючи на сплив встановленого договором строку повернення позики, відповідачка у повному обсязі грошові кошти не повернула, належних та допустимих доказів погашення заборгованості або заперечень щодо її розміру суду не надала.

Із встановлених судом обставин убачається, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з договору позики, які відповідно до статті 1046 ЦК України є реальними та вважаються укладеними з моменту передання грошей.

Оскільки правочин укладено у письмовій формі, а передання грошових коштів підтверджено письмовим доказом, суд дійшов висновку про наявність між сторонами дійсного грошового зобов`язання, яке підлягає виконанню у спосіб та строки, визначені договором, відповідно до статей 526, 530, 610 ЦК України.

Невиконання відповідачкою обов`язку щодо повернення суми позики у встановлений строк є порушенням зобов`язання та підставою для примусового стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, а також принципів розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що 23 січня 2021 року між сторонами укладено договір позики у письмовій формі. Зазначений договір складено у вигляді письмового документа та підписано відповідачкою власноруч.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах та підписаний сторонами. Письмова форма правочину передбачає фіксацію волевиявлення сторін у документі, який дає змогу встановити зміст зобов`язання та його учасників.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості.

Договір позики є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей (частина друга статті 1046 ЦК України).

Частиною першою статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Досліджений судом договір позики від 23 січня 2021 року відповідає вимогам закону щодо письмової форми, містить істотні умови правочину, зокрема щодо сторін договору, предмета позики, її розміру та строку повернення, а також підпис відповідачки, що свідчить про її волевиявлення на укладення договору та прийняття грошових коштів у позику.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами належним чином виникли цивільні правовідносини з договору позики, які підлягають правовому регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики у строк та в порядку, що встановлені договором.

З аналізу змісту письмового договору позики від 23 січня 2021 року вбачається, що сторони погодили розмір позики — 87 000,00 доларів США та строк її повернення — до 23 листопада 2021 року. Умов щодо сплати процентів за користування позикою договір не містить.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України, якщо договором не встановлено обов`язок сплачувати проценти, позика вважається безпроцентною. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини за договором безпроцентної позики, а обов`язок відповідачки полягає саме у поверненні отриманої суми грошових коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачка частково виконала зобов`язання, повернувши 22 000,00 доларів США, що сторонами не заперечується. Отже, неповернутою залишилась сума у розмірі 65 000,00 доларів США.

Доказів повного виконання зобов`язання або сплати іншої частини боргу відповідачкою суду не надано.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням (стаття 610 ЦК України) та тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Таким чином, у зв`язку зі спливом визначеного договором строку повернення позики та неповерненням відповідачкою грошових коштів у повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для примусового стягнення з відповідачки на користь позивача суми непогашеної заборгованості у розмірі 65 000,00 доларів США.

Відповідно до частин першої та третьої статті 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. Зобов`язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем надано належні та допустимі докази існування грошового зобов`язання та його невиконання у повному обсязі. Відповідачкою належних доказів спростування позовних вимог або підтвердження повного погашення заборгованості суду не подано.

За таких обставин позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини справи, досліджені докази, норми матеріального права, що регулюють правовідносини з договору позики, а також засади розумності, добросовісності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено факт укладення між сторонами 23 січня 2021 року письмового договору позики, факт передання грошових коштів у розмірі 87 000,00 доларів США, часткове повернення 22 000,00 доларів США та наявність непогашеної заборгованості у розмірі 65 000,00 доларів США.

Відповідно до статей 526, 530, 610, 611, 1046, 1049 Цивільного кодексу України відповідачка зобов`язана повернути суму позики у визначений договором строк, а у разі порушення такого обов`язку — несе передбачені законом правові наслідки.

З огляду на те, що грошове зобов`язання визначене сторонами в іноземній валюті, суд виходить з положень статті 533 ЦК України, відповідно до якої грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим визначення суми боргу в іноземній валюті не суперечить законодавству, а тому підлягає стягненню з визначенням її гривневого еквіваленту за офіційним курсом Національного банку України.

Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у розмірі 65 000,00 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». У зв`язку з повним задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню з відповідачки в дохід держави у розмірі, визначеному законом, а саме 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 коп, тобто в тому розмірі, який підлягав до сплати при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 3, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 533, 610, 611, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, статтями 2, 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики — задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 23 січня 2021 року у розмірі 65 000,00 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі - 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 7 травня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Кудиба З. І.