Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №353/390/26 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/390/26

Провадження № 2/353/438/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.,

за участю: cекретаря судового засідання - Круховської С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив зняти обтяження: арешт з належного йому на праві приватної власності нерухомого майна. Реєстраційний номер обтяження: 300350. Зареєстровано: 23.03.2006 року 10:36:04: за № 300350: реєстратором: Тлумацька державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: Постанова, АА № 457197, 15.03.2006 року, Державна виконавча служба. Також просить справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження. Свої вимоги обгрунтовує тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 2625684000:28:001:0006 площею 1,2102 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Він звернувся до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. щодо укладення договору купівлі-продажу наведеного нерухомого майна та отримав інформацію, що 23.03.2006 року на його нерухоме майо накладено арешт на підставі Постанови, АА № 457197, 15.03.2006, ВДВС, Державної виконавчої служби, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 10.04.2026 року.

Вказав, що у нього немає будь-яких богових зобов`язань та рішень судів чи інших органів про стягнення з нього коштів.

На його звернення Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав письмову інформацію про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього.

Зазначив, що накладений арешт на все його нерухоме майно позбавляє його конституційного право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності нерухомим майном.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 року вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами о 11 год. 00 хв. 07.05.2026 року. Також даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву він має право пред`явити зустрічний позов.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно довідки про доставку електронного документу (а.с. 20) та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21) відповідач був своєчасно та належним чином повідомленим про розгляд справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 472216091 від 10.04.2026 року (а.с. 3-4) ОСОБА_1 (позивач) на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 2625684000:28:001:0006 площею 1,2102 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На все нерухоме майно (невизначене майно) ОСОБА_1 (позивач) накладено арешт, реєстрацій номер обтяження: 3003550; зареєстровано 23.03.2006 року о 10 год. 36 хв. 04 сек. за № 3003550 реєстратором: Тлумацька державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова, серії АА № 457197, 15.03.2006, Державна виконавча служба.

Відповідно до листа-повідомлення Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 60969 від 16.04.2026 року (а.с. 5-6) згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі АСВП) та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно ОСОБА_1 Тлумацькою державною нотаріальною контрою зареєстроване обтяження всього нерухомого майна за № 3003550 від 23.03.2006 року на підставі постанови АА № 457197 від 15.03.2006 року, виданої Державною виконавчою службою. Згідно відомостей АСВП не облікується виконавче провадження, в межах якого виносилася постанова АА № 457197 від 15.03.2006 року, у зв`язку із чим відсутнє виконавче провадження, в межах якого державний виконавець повинен винести постанову про зняття арешту з майна боржника.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, арешт та вилучення майна боржника визначено Роздідом VII Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ч. 1 ст. 48 вищевказаного закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

При цьому, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: (1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; (2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; (3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; (4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; (5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; (6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; (7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; (8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; (9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; (10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством. Нотаріус знімає заборону відчуження рухомого майна у випадках, встановлених законодавством.

Згідно роз`яснень, викладених в абзаці 3 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК попередньої редакції, ст. 12 ГПК попередньої редакції) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Інститут права власності в Україні регулюється приписами статті 41 Конституції України. У відповідності до ч. 1 даної статті, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Частина 4 ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності приватної власності.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім цього, ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Тобто в розумінні цієї статті, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Як видно з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні в Івано-Франківському відділі Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 (позивач), жодної заборгованості позивач немає, тобто підстав для продовження обтяження на майно позивача не має. Зазначені обставини порушують право позивача належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності нерухомим майном.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що в ході розгляду справи доведені ті обставини, на які сторона позивача посилалася як на підстави позовних вимог, позовні вимоги є підставними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Позивач ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю ІІ групи (Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 254/25/5728/В від 14.08.2025 року, довідка № 1243/02.1 від 14.04.2026 року, а.с. 7-8, 9), на підставі п. 9 ст. 5 Закону Україн «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, відповідно до Конституції України, ст. 316, 321, 328, 334, 391 ЦК України, ст.ст. 18, 48, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти обтяження: арешт з належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , на праві приватної власності нерухомого майна. Реєстраційний номер обтяження: 300350. Зареєстровано: 23.03.2006 року 10:36:04: за № 300350: реєстратором: Тлумацька державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: Постанова, АА № 457197, 15.03.2006 року, Державна виконавча служба.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК