Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №447/714/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №3/447/425/26

Справа №447/714/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2026 місто Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Джус Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднану справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працевлаштованого, який зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2 КУпАП та ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

без участі особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності

в с т а н о в и в:

10.02.2026 близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання, будучи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного та фізичного характеру, а саме: кричав, виражався нецензурною лексикою, шарпав за одяг, кидав взуттям у потерпілу, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Крім цього, 10.02.2026 близько 19 год. ОСОБА_1 внаслідок тривалого вживання алкоголю, протягом 4 місяців, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 150 СКУ, відносно своїх трьох дітей, а саме: не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не займається їх навчанням, фінансово не забезпечує, внаслідок чого 10.02.2026 року його донька ОСОБА_2 втекла ночувати до подружки.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.184 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП постановою судді від 08.05.2026, справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ЄУН 447/714/26, номер провадження 3/447/425/26 та ЄУН 447/716/26, номер провадження 3/447/426/26 об`єднано в одне провадження та присвоїно об`єднаній справі номер 447/714/25, номер провадження 3/447/425/26.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повістки про виклик до суду отримав особисто в приміщенні суду 22.04.2026. Також ОСОБА_1 викликався до суду шляхом направлення судових повісток про виклик на його мобільний номер телефону зазначений в матеріалах справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ч.1 ст.268 КУпАП законодавцем закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 184 чи ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов`язковою.

З огляду на викладене, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи обізнаним про розгляд справ та повідомленим про дату, час та місце розгляду справ, в судове засідання не з`явилася, приходжу до висновку про можливість проведення розгляду справи за його відсутності .

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозаписучих засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст. 255 цього Кодексу.

На підставі ст.252 КУпАП, оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляді вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Диспозиція частини другої статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого,

Диспозиція частини першої статті 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Обов`язки щодо забезпечення батьками необхідних умов життя навчання та виховання неповнолітніх дітей закріплені в ст.150 Сімейного Кодексу України, а саме відповідно до цього закону батьки зобов`язані 1) виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, 2) піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , 3) забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя , 4) поважати дитину.

У свою чергу в ч.4 ст.155 Сімейного Кодексу України закріплено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 та ч.1 ст.184 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у справі про адміністративне правопорушення, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №211072 від 19.02.2026, з якого вбачається, що 10.02.2026 близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання, будучи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного та фізичного характеру, а саме: кричав, виражався нецензурною лексикою, шарпав за одяг, кидав взуттям у потерпілу, внаслідок чого було завдано шкоду психічному та фізичному здоров`ю потерпілої. В поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відовідальності, по суті порушення ОСОБА_1 вказав, що вину визнає;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 17.02.2026 року, у яких зазначила, що втекла до подруги, внаслідок діянь батька, який будучи в стані алкогольного сп`яніння, обзивав її, шарпав, кидав взуттям;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 19.02.2026, у яких визнав, що внаслідок алкогольного сп`яніння та під впливом емоцій в розмові з донькою вживав нецензурну лексику та кидав в доньку взуттям (тапком), після чого вона вийшла з дому і побігла в невідомому напрямку;

-письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 17.02.2026 року, яка є матірю ОСОБА_2 , у яких вона підтвердила, що після конфлікту з батьком, який перебував у стані спяніння, їх донька поїхала до подруги з її дозволу, щоб уникнути більшого конфлікту;

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якої рівень небезпеки є низьким;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №211069 від 19.02.2026, з якого вбачається, що 10.02.2026 близько 19 год. ОСОБА_1 внаслідок тривалого вживання алкоголю, протягом 4 місяців, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 150 СКУ, відносно своїх трьох дітей, а саме: не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не займається їх навчанням, фінансово не забезпечує. Внаслідок таких дій, 10.02.2026 року його донька ОСОБА_2 залишила біологічну смію та втекла ночувати до подружки;

-письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 19.02.2026, у яких вказала, що її чоловік постійно випиває протягом чотирьох місяців, принижує її та дітей, обзиває, має постійно конфлікти із дочкою;

-письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 19.02.2026, у яких зазначив, що його батько ОСОБА_1 протягом чотирьох місяців зловживає алкоголем, внаслідок чого буває агресивним і постійно вступає в конфлікти з ними, ображаючи, не має постійної роботи та не піклується про них. Коли мама на роботі, то він приводить своїх друзів та вони розпивають алкоголь, після чого він з братом за ними прибирають.;

-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 17.02.2026, у яких вказала, що втекла до подруги, внаслідок діянь батька під впливом алкогольного сп`яніння, а саме: обзивання, шарпання, кидання взуттям;

-фотосвітлиною з месенджера на мобільному телефоні фрагменту переписки ОСОБА_2 з матір`ю;

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 19.02.2026, у яких визнав, що внаслідок зловживання алкогольними напоями виникають конфлікти з дружиною та дітьми, найчастіше з донькою, через що остання пішла з дому;

-світлокопією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 ;

- копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , НОМЕР_2 ;

- копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , НОМЕР_3 ;

- копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , НОМЕР_4

Також до матеріалів справи долучено рапорт старшого інспектора СЮП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області майора поліції Олени Рошко від 19.02.2026, в ході розгляду даних матеріалів працівники ювенальної превенції ВнП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області 19.02.2026 року, відвідано за місцем проживання сім`ю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Встановили, на вихованні та утриманні батьків перебувають троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 (16 р.), ОСОБА_2 (15 р.) та ОСОБА_4 (13 р.). При спілкуванні із членами сім`ї стало відомо, що мати працює на 2 роботах, щоб забезпечити сім`ю, а батько протягом останніх чотирьох місяців зловживає алкогольними напоями, не працює та фінансово не забезпечує сім`ю, крім того приводить сторонніх людей у будинок, з якими розпиває алкоголь, порушують спокій дітей, вчиняє конфлікти, поводиться агресивно з дружиною та дітьми. Так. 10.02.2026 року, будучи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив конфлікт з донькою ОСОБА_7 , внаслідок чого вона, повідомивши матір пішла з дому до подруги. Сини розповіли, що соромляться батька, коли той перебуває в стані сп`яніння. ОСОБА_1 підтвердив свою залежність від алкоголю, яка заважає йому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.

Суддя вважає, що вказаний рапорт за своїм правовим змістом не є доказом, проте є документом, яким поліцейський інформує керівництво про обставини події, законність та обґрунтованість дій поліцейських. Вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх.

Враховуючи наявність зазначених доказів, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.184, ч.2 ст.173-2 КУпАП, доведена.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно вимог ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП у випадку вчинення кількох адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки, відносно ОСОБА_1 до суду надійшло дві справи про адміністративні правопорушення: за ч.1 ст.184 КУпАП та ч.1 ст.173-2 КУпАП, які об`єднано в одне провадження та розглядаються одночасно одним складом суду, стягнення накладається із дотриманням вимог ч.2 ст.36 КУпАП.

Враховуючи ступінь та характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, ставлення до вчиненого, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 та ч. 2 ст.173-2КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення з дотриманням вимог ст.36 КУпАП.

Також, відповідно до ст.39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" чи ЗУ "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Враховуючи обставини справи, особу ОСОБА_1 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, оцінку ризиків повторного вчинення домашнього насильства, суд не вбачає підстав для направлення її на проходження програми в порядку ст. 39-1 КУпАП.

Окрім цього, у відповідності до положеньст.40-1 КпАП України, слід також стягнути з неї судовий збір.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.27,33,40-1, 173-2,184,283,284,294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.184, ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення:

- за ч.2 ст.173-2КУпАП - у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00грн;

- за ч.1 ст.184КУпАП - у виді штрафу у розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00грн.;

На підставі ч.2 ст.36КУпАП остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 визначити у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Миколаївський районний суд Львівської області.

Суддя Роман ДЖУС