Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №682/568/26 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/568/26

Провадження № 2/682/720/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Мотонок Т. Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

представника позивача Маринюка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/568/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Маринюк Сергій Олександрович до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

у с т а н о в и в:

05.03.2026 до суду надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Маринюк С.О., до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування поданого позову вказано, що 27 травня 2025 року ОСОБА_1 позичила і передала позичальнику, відповідачу ОСОБА_2 , у власність гроші (шляхом перерахування на картку) у сумі 60 000 грн строком до 01 січня 2026 року включно. При фактичному одержанні вказаної суми позичальником була надана розписка, в якій було вказано про отримання позичальником вищевказаних коштів, що свідчить про виконання зі сторони позичальника свої договірних правовідносин. У встановлений договором строк до 02 січня 2026 року позичальник ОСОБА_2 борг передбачений розпискою не повернула. На прохання про добровільну сплату решти боргу не відповіла, борг не оплатила.

За таких обставин позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму боргу за договором позики, в розмірі 60 000 грн, а також судові витрати: 1064 грн 96 коп. сплаченого судового збору, витрати за надання адвокатом юридичної допомоги в сумі 6 000 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2026 у справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 04.05.2026.

04.05.2026 під час судового засідання представник позивача Маринюк С.О. поданий позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та дату розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила, відзив на позов не надала. Враховуючи наведені обставини ухвалою суду від 05.05.2026 було постановлено здійснювати заочний розгляд даної справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

У відповідності до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, що підтверджує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 в борг грошову суму в розмірі 60000 грн на карту; зобов`язалась повернути позику в строку до 01.01.2026 включно. В розписці зазначено, що повернення боргу буде проведено на картку «Приватбанку» НОМЕР_1 , яку надала їй ОСОБА_3 (а.с. 8).

При написанні розписки ОСОБА_2 зазначила ім`я позикодавця як « ОСОБА_3 ). Із експертного висновку № 056/289-а від 03.03.2026 слідує, що записи особового імені ОСОБА_4 (паспорт, запис « ОСОБА_1 ») та ЛЕСЯ (розписка ОСОБА_2 від 27 травня 2025 року, запис « ОСОБА_3 ») попри розбіжності в орфографічній фіксації фіксації в документах, наданих для експертизи, є ідентичними. Розбіжності в записах виникли внаслідок сплутування та фіксації в офіційних документах етимологічно споріднених особових імен «ОЛЕСЯ» та «ЛЕСЯ» (а.с. 9).

За змістом ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, суду на підтвердження укладення договору позики була надана письмова розписка.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про доведений факт щодо наявності боргових зобов`язань між сторонами за договором позики від 27.05.2025. Після укладення цього договору позивачка всі обов`язки, передбачені договором, виконала, передавши відповідачу грошові кошти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів-робити відповідні правові висновки».

Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконано в повному обсязі.

Як встановлено судом, звертаючись до суду, стороною позивача на підтвердження укладення договору позики надано як і копію, так і оригінал письмової розписки, що написана відповідачем власноручно. Вказаний договір позики не спростований та в судовому порядку не визнаний недійсними або нікчемними.

Всупереч умовам договору ОСОБА_2 борг за розпискою ОСОБА_1 не повернула.

За таких обставин суд приходить до висновку, що із відповідача на користь позивача сліду стягнути 60 000 грн за договором позики від 27.05.2025.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом враховується наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи слідує, що позивачу ОСОБА_1 надавав правничу допомогу адвокат Маринюк С.О. Згідно розрахунку, попередній (орієнтовний) розмір витрат позивача на правову допомогу становить 6000 грн, з них: консультація, ознайомлення із документами – 1 година – 1000 грн; підготовка документів та написання позовної заяви про стягнення коштів – 2 години – 2000 грн; представництво інтересів в суді (прибуття до суду, участь в судових засіданнях (орієнтовно 2 судових засідання) – 2 години – 3000 грн.

Однак, із зазначеним попереднім розрахунком, підтриманим представником позивача в судовому засіданні, суд не може погодитись, оскільки участь адвоката в одному судовому засіданні протягом 15 хв. не відповідає заявленому в розрахунку часу та, відповідно, вартості.

Таким чином, з урахуванням вартості 1 години часу адвоката (1500 грн), за участь у судовому засіданні представника позивача слід стягнути 375 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат позивача на правову допомогу та можливість стягнення із відповідача 3375 грн., що є розумним та співмірним з урахуванням усіх обставин справи, зокрема, витраченому адвокатом часу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1064,96 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130, 141, 263-265, 274, 280-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 60 000 грн (шістдесят тисяч гривень).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3375 грн (три тисячі триста сімдесят п`ять гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Повний текст рішення складено: 08.05.2026.

Суддя Мотонок Т. Я.