Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №674/11/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/11/26

Провадження № 2/674/337/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 травня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" (місцезнаходження: с Чайки вул. Антонова, 8А Києво-Святошинського району Київської області, код ЄДРПОУ 40842831) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 22565,20 грн),

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 2869501085-382459 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. За умовами Договору позивач зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 7 000,00 грн на строк 21 день (Лояльний період) з можливістю подовження строку користування Кредитом, а відповідачка зобов`язалася повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним. Договір було укладено через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача шляхом підписання відповідачкою договору одноразовим ідентифікатором, направленим на її номер телефону.

Позивач посилається на те, що виконав свій обов`язок шляхом перерахування 27.06.2021 кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , реквізити якої були вказані відповідачкою в особистому кабінеті. Однак відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим за нею станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 22 565,20 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 000,00 грн та заборгованості за відсотками за користування позикою в сумі 15 565,20 грн.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; одночасно судом задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ "ПриватБанк" письмові докази, які могли б підтвердити або спростувати факт випуску банківської картки № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або на ім`я іншої особи, а також виписки про рух коштів за рахунком, який був відкритий для обслуговування зазначеної картки за період з 26.06.2021 по 28.06.2021.

На виконання ухвали суду АТ КБ "ПриватБанк" повідомив суд про неможливість надання запитуваних відомостей, оскільки на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Банку не емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , а зазначена картка не обслуговується Банком за клієнтом ОСОБА_1 ; одночасно Банк зазначив, що встановлення особи, на ім`я якої могло бути емітовано вказану картку, є неможливим.

Відповідачкою у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подано, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного доказу зокрема й усіх доказів у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. У підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із системного тлумачення наведених норм випливає, що договір позики (кредиту) є реальним правочином: для виникнення у позичальника обов`язку повернути позику та сплатити проценти необхідним є не лише факт укладення договору між сторонами, а й факт реального передання позикодавцем (кредитодавцем) грошових коштів саме позичальнику. Без передачі коштів позичальнику відповідне зобов`язання у позичальника не виникає.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Частиною 1 ст. 79 ЦПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із наступного.

Сам факт укладення Договору № 2869501085-382459 від 27.06.2021 у формі електронного документа, підписаного відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у даній справі сумніву не викликає та ніким не оспорюється. Разом із тим, як випливає з наведених вище положень ст. 1046 ЦК України, договір позики є реальним правочином, тому правові наслідки в частині виникнення у позичальника зобов`язання повернути позику та сплатити проценти настають виключно за умови доведеності факту реального отримання позичальником грошових коштів від позикодавця.

Позивач стверджує, що виконав обов`язок щодо передання кредитних коштів шляхом їх перерахування 27.06.2021 у сумі 7 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , реквізити якої були вказані відповідачкою в особистому кабінеті. На підтвердження факту перерахування позивач долучив до позовної заяви довідку-повідомлення ТОВ "ТАС ЛІНК", згідно з якою 27.06.2021 о 15:10:27 через зазначену платіжну систему здійснено зарахування суми 7 000,00 грн на карту № НОМЕР_3 з призначенням платежу "Видача кредитних коштів, договір займу № 2869501085-382459".

Водночас зазначене повідомлення про зарахування коштів на картку № НОМЕР_2 саме по собі не підтверджує отримання коштів безпосередньо відповідачкою, оскільки належність зазначеної картки відповідачці є самостійною обставиною, що підлягає доказуванню. Більше того, суд не може прийняти вказане повідомлення у якості доказу переказу коштів на рахунок відповідача, оскільки воно не містить ні підпису, ні зазначення посадової особи, що його видала чи склала, ні дати його складання ні відомостей щодо адресата, якому воно направлено.

Усвідомлюючи наведене, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування у АТ КБ "ПриватБанк" доказів, що могли б підтвердити або спростувати факт випуску банківської картки № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , а також виписок про рух коштів за відповідним рахунком за період з 26.06.2021 по 28.06.2021. Ухвалою суду від 13.01.2026 зазначене клопотання задоволено та відповідні докази витребувано.

На виконання ухвали суду АТ КБ "ПриватБанк" повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у Банку банківську картку № НОМЕР_3 не емітовано, зазначена картка в Банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 , а тому надати запитувану інформацію щодо рахунку, відкритого для обслуговування цієї картки на ім`я відповідачки, неможливо. Одночасно Банк зазначив, що встановити особу, на ім`я якої могло бути емітовано картку, неможливо.

Зазначена відповідь Банку, отримана у відповідь на запит самого позивача, спростовує твердження позивача про перерахування кредитних коштів саме відповідачці. У матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які підтверджували б, що сума 7 000,00 грн, перерахована 27.06.2021 на картку № НОМЕР_2 , була отримана у власність ОСОБА_1 або будь-якою іншою особою.

Зокрема, позивачем не надано виписки з банківського рахунку відповідачки, відомостей про відкриті на її ім`я платіжні картки, інших банківських документів про зарахування суми кредиту на належний відповідачці рахунок, доказів подальшого використання отриманих коштів відповідачкою чи будь-яких інших об`єктивних даних, які б беззаперечно підтверджували перехід коштів у власність відповідачки.

Позивач також не заявляв жодних інших клопотань про витребування або забезпечення доказів.

Сам по собі факт укладення електронного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора, направленого на телефон позичальниці, без доведеного факту фактичного отримання нею грошових коштів за цим договором, не є достатньою підставою для виникнення у відповідачки зобов`язання повернути позику та сплатити проценти.

Суд також враховує, що за змістом ст. 1046 та ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України тягар доведення факту реального передання коштів позичальникові за договором позики покладається саме на позикодавця як на сторону, яка стверджує про передання таких коштів та виконання у такий спосіб свого основного договірного обов`язку. Позивач у даній справі такого доведення не забезпечив.

Більше того, ризики невірного зазначення реквізитів зарахування коштів та невідповідності платіжного інструмента (банківської картки) особі позичальника несе позикодавець як суб`єкт фінансової послуги, який професійно займається наданням кредитів, обладнаний відповідною інформаційно-телекомунікаційною системою та зобов`язаний вживати заходів щодо ідентифікації клієнта та належності платіжних реквізитів цьому клієнту відповідно до законодавства про фінансові послуги.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту виконання ним зобов`язання за Договором № 2869501085-382459 від 27.06.2021 щодо передання у власність відповідачці грошових коштів у сумі 7 000,00 грн, у зв`язку з чим за ст. 1046 ЦК України відповідний договір позики у частині, що породжує реальні зобов`язання у позичальника, не може вважатися виконаним позикодавцем стосовно ОСОБА_1 . Відповідно, у відповідачки не виникло зобов`язання повернути позивачу суму 7 000,00 грн та сплатити проценти за користування цією сумою.

Враховуючи відсутність доказів виконання позивачем обов`язку щодо передання відповідачці грошових коштів за Договором № 2869501085-382459 від 27.06.2021, а також спростування цієї обставини відповіддю АТ КБ "ПриватБанк", отриманою на запит самого позивача, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які становлять підставу для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у позові судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, поверненню не підлягає та залишається за позивачем.

Витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем у сумі 10 000,00 грн, відповідно до правил ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України відшкодуванню не підлягають з огляду на відмову у задоволенні позову та залишаються за позивачем.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 12, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу залишити за позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК".

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" (місцезнаходження: с Чайки вул. Антонова, 8А Києво-Святошинського району Київської області, код ЄДРПОУ 40842831).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 8 травня 2026 року.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ