Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №465/1161/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/1161/26

1-кп/465/874/26

Вирок

Іменем України

07.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026142370000038 від 04.02.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вільнюс, Литовська Республіка, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

рішенням Франківського районного суду м.Львова від 18.12.2025 у справі №465/11406/25, провадження №2-о/465/421/25, видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на 2 місяці, яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав відносно дружини, а саме:заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 .

Однак, ОСОБА_3 , будучи ознайомленим з рішенням Франківського районного суду м.Львова від 18.12.2025 у справі №465/11406/25, провадження №2-о/465/421/25 про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 03.02.2026, близько 11:30 год., діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, порушив даний обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 і перебував там всупереч зазначеному вище рішенню суду.

Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Тобто, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ст.390-1 КК України, а саме умисне невиконання обмежувального припису, особою, щодо якої такий застосований судом.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , що складена у присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згідний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 05.05.2026 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні №12026142370000038 від 04.02.2026 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

При цьому, у відповідності до частини 4 статті 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За вимогами ч.2 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Частиною 1 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження №12026142370000038 від 04.02.2026 року, перевіривши встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини інкримінованого кримінального проступку, які не оспорюються учасниками судового провадження, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості у його вчиненні, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, стороною обвинувачення доведена, дії обвинуваченого органом досудового розслідування у формі дізнання та прокурором, вірно кваліфіковані за ст. 390-1 КК України, як умисне невиконання обмежувального припису, особою, щодо якої такий застосований судом.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінального проступку, дані на особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання, які встановлені у ході дізнання.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального проступку.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою перебуває у сімейних відносинах.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, позицію сторони обвинувачення та враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд доходить до такого висновку.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд бере до уваги конкретні обставини вчиненого правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який на обліках в психоневрологічному диспансері чи наркологічному диспансері не перебуває.

Суд також враховує, що вироком Франківського районного суду м.Львова від 11.06.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України, покладено на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Крім цього, вироком Франківського районного суду м.Львова від 03.07.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України, покладено на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); 5) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме відповіді Франківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області від 06.02.2026 №374/36/24/1-26, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Франківському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області з 21.08.2024 за вироком Франківського районного суду м.Львова від 11.06.2024 року.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України, ОСОБА_3 вчинив 03.02.2026, тобто під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 59-1 КК України, пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення. Однак, аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про відсутність таких обставин.

На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкції статті за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення у виді обмеження волі, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, при цьому враховуючи особливості й обставини вчинених кримінальних проступків, форму вини, мотиви і мету вчинення проступків, спосіб та стадію їх вчинення, поведінку обвинуваченого до та після вчинення неправомірних дій та саму особу обвинуваченого.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2020 (справа №766/39/17) при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Нове кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ст. 390-1КК України, вчинено після ухвалення попередніх вироків.

А тому, відповідно до наведених висновків Верховного Суду обвинуваченому слід призначити покарання, передбачене санкцією ст. 390-1КК України, та визначити остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарання, призначеного за вироком Франківського районного суду м. Львова від 11.06.2024 та за вироком Франківського районного суду м. Львова від 03.07.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

За таких обставин, згідно вимог ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, ОСОБА_3 слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 11.06.2024 та за вироком Франківського районного суду м. Львова від 03.07.2024, застосувавши правила складання покарань, визначені п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, згідно якого одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду та визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів вирішити згідно статтей 100 КПК України.

Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.

Керуючись ст. ст. 349, 374, 394, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинувачені за статтею 390-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, до даного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 11.06.2024 та за вироком Франківського районного суду м. Львова від 03.07.2024 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.

Строк покарання за цим вироком рахувати з часу приведення його до виконання.

Речові докази:

DVD-R диск на якому записано один відеофайл – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1