Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №464/1507/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1507/26

пр.№ 2/464/1702/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої – судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

з участю секретаря судових засідань – БРИНОШ А.Я.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – КІСЬ О.Р.,

представника відповідача – ЛЕВЧУКА Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Національної поліції у Львівській області, з участю третьої особи П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна, накладеного в межах виконавчого провадження шляхом зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з участю третьої особи П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна, а саме зобов`язати Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_5 , накладений в межах виконавчого провадження №72667836 від 01 вересня 2023 року.

В обґрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання військового обов?язку загинув його брат ОСОБА_5 , з яким спільно проживав до дня його смерті, тому звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, під час перевірки документів та права власності на майно, державним нотаріусом було встановлено, що на майно ОСОБА_5 накладено арешт. З інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 20 лютого 2026 року (за об?єктом нерухомого майна) на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , що належить померлому ОСОБА_5 та входить до складу спадщини. На підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 23 січня 2023 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_5 . Тому, у відповідності до п.п.4.20 п.4 глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту.

В ході примусового виконання рішення щодо конфіскації майна ОСОБА_5 державним виконавцем майно, а саме 1/4 та 1/16 частки квартири АДРЕСА_1 були виставлено на торги 11 січня 2024 року, однак торги не відбулись. У зв?язку з цим, адвокатом було скеровано лист начальникові Сихівського відділу ДВС у місті Львові з проханням щодо зняття арешту з майна ОСОБА_5 у відповідності до п.5 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч.6 ст.61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно. До листа додані всі необхідні документи, які підтверджували, що позивач є спадкоємцем після смерті боржника, а відтак є правонаступником прав та обов`язків. Однак, відповідач повідомив, що враховуючи, що заявник ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження, тому у Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові відсутні правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_5 .

Згідно відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відомо, що 29 листопада 2024 року керуючись п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Вважає, що арешт на майно спадкодавця ОСОБА_5 , який накладено в межах виконавчого провадження №72667836 від 29 серпня 2023 року на даний час є протиправним та підлягає зняттю, оскільки 29 листопада 2024 року державним виконавцем в межах згаданого виконавчого провадження від 29 листопада 2024 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

В статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

В даному випадку виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на майно, знищено та неможливо встановити за яким виконавчим провадженням було винесено постанову.

За положенням статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу свідчить про

завершення виконавчого провадження. Поряд з цим, наслідки завершення виконавчого провадження врегульовані ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». Цією нормою встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов?язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв?язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Встановлено, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), припинення виконавчого провадження у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв?язку із закінченням виконавчого провадження.

У відповідності до п.5 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»: зняття арешту з майна проводиться у випадку відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно. Отже, враховуючи наведені норми та, зважаючи, що виконавче провадження, у межах якого прийнято постанову про накладення арешту, відповідачем при завершенні виконавчого провадження не застосовано наслідки, встановлені ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», якою чітко встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, а тому підстави для продовження існування накладеного у межах виконавчого провадження №72667836 від 12 вересня 2023 року арешту на майно ОСОБА_5 відсутні.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Верховний Суд у своїх висновках неодноразово приходив до висновку, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи те, що записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна про арешт всього майна ОСОБА_5 є чинними, тому вказані обставини призводять до покладення на позивача надмірного тягара, оскільки орган державної влади не може обґрунтувати належним чином необхідність існування арешту майна особи. Таким чином, накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права позивача як власника, щодо вільного розпорядження майном. Просить позов задоволити.

Представник відповідача Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицай-Липська Н.С. подала відзив на позов, у відповідності до змісту якого просили у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву покликається на те, що проведеною перевіркою електронної бази даних автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що у Сихівському відділі державної виконавчої служби у м.Львові на виконанні перебувало виконавче провадження №72667836 з примусового виконання виконавчого листа Сихівського районного суду м.Львова №464/6305/22, виданого 29 серпня 2023 року про конфіскацію в ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , всього особисто належного йому майна. 01 вересня 2023 року відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а керуючись ст.ст.18,48,56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржника (номер запису про обтяження в ДРРП - 51688842). Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта боржнику на праві власності належить: - 1/4 та 1/16 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 48,8 м.кв. Постановою про опис і арешт майна від 18 жовтня 1923 року 1/4 частки та 1/16 частки даної квартири державним виконавцем описані та арештовані. Арештоване майно боржника передане на відповідальне зберігання позивачу - брату боржника - ОСОБА_3 , про що є відмітка у постановах про опис і арешт майна від 18 жовтня 2023 року. Крім того, у виконавчій службі на виконанні перебували інші не сплачені боржником виконавчі документи на користь держави, про що було неодноразово поінформовано позивача як брата боржника та співвласника арештованого майна, а саме:

-ВП № 64350131 постанова від 07 листопада 2020 року на суму 102 грн.;

-ВП №65166106 постанова від 01 лютого 2021 року на суму 340 грн;

-ВП №65166106 постанова від 01 лютого 2021 року на суму 340 грн.;

-ВП №65384188 постанова від 16 лютого 2021 року на суму 170 грн.;

-ВП №65384278 постанова від 16 лютого 2021 року на суму 454 грн.;

-ВП №66744197 постанова від 08 червня 2021 року на суму 510 грн.;

-ВП №70131698 постанова від 10 серпня 2022 року на суму 496 грн. 20 коп.;

-ВП №70131783 постанова від 10 серпня 2022 року на суму 85 грн.;

-ВП №70447033 постанова від 08 вересня 2022 року на суму 496 грн. 20 коп.;

-ВП №70447115 постанова від 08 вересня 2022 року на суму 340 грн.;

-ВП №70709803 постанова від 14 листопада 2022 року на суму 340 грн.;

-ВП №71561891 виконавчий лист, виданий 25 листопада 2022 року на суму 3020 грн. 48 коп.;

-ВП №71954522 постанова від 03 лютого 2023 року на суму 170 грн.;

-ВП №71954588 постанова від 03 лютого 2023 року на суму 536 грн. 80 коп.;

-ВП №71955512 постанова від 30 січня 2023 року на суму 255 грн.;

-ВП №71955526 постанова від 30 січня 2023 року на суму 538 грн. 60 коп.;

-ВП №72667669 виконавчий лист, виданий 29 серпня 2023 року на суму 9752 грн. 22 коп.

Зазначають, що позивач участі у реалізації арештованого майна не прийняв, хоча був поінформований про електронні торги, так само і не сприяв погашенню іншої наявної заборгованості, що існувала та існує на даний час у боржника. Відповідно до ч.1 ст.59 КК України покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Так, виконавчим документом чітко визначено про конфіскацію в ОСОБА_5 особистого майна, покарання засуджений не відбув. Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов?язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства алі юридична особа). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року. У частині першій зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Статтею 1 Закону закріплено, що державний виконавець діє в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, зобов?язаний вживати всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішень, діяти своєчасно, ефективно та в повному обсязі, забезпечуючи реальне виконання судового рішення. Відповідно до принципу обов?язковості судових рішень, закріпленого у Конституції України, судове рішення є обов?язковим до виконання, а держава в особі органів виконавчої служби зобов?язана забезпечити його фактичне виконання, а не формальне ведення виконавчого провадження. 29 листопада 2024 року, керуючись п.2 ч.1 ст.37 Законом України «Про виконавче проведеня державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Стягувач у відповідності до ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляється права повторного пред?явлення виконавчого документа до виконання у разі його повернення протягом трьох років. Крім того, згідно з положеннями Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, набуває не лише прав, але й обов?язків спадкодавця, у тому числі обов?язку погашення його боргових зобов?язань перед кредиторами, у межах вартості успадкованого майна. Щодо зняття арешту з майна Сихівським відділом державної виконавчої служби у м.Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України проведено перевірку електронної бази даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна та встановлено, що даний арешт винесений обтяжувачем – ГУ НацполіціїЇ у Львівській області - не в рамках виконавчого провадження №72667836. Просили у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримали, просили такий задоволити. Пояснення надали аналогічні, що й мотиви позову. Доповнили, що усі заборгованості по виконавчих провадженнях позивачем оплачені, державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень.

Представник відповідача ГУ НП у Львівській області Левчук Н. О. позов заперечив, просив у його задоволенні відмовити. Пояснив, що арешт і конфіскація були накладені у межах кримінального провадження.

Представник відповідача Сихівського ВДВС у м.Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Грицай-Липська Н.С. просила проводити розгляд справи у її відсутності, з врахуванням відзиву на позов.

Представник П`ятої львівської державної нотаріальної контори Бобеляк Т. Просила проводити розгляд справи у відсутності представника контори, про що подала відповідну заяву.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 11 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судовго розгляду на 01 квітня 2026 року.

01 квітня 2026 року в судовому засіданні за клопотанням сторони позивача оголошено перерву до 23 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Гаціональної поліції у Львівській області, витребувано у П`ятої Львівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, продовжено в судовому засіданні перерву до 07 травня 2026 року.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оглянувши копію спадкової справи №536/2025, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог п.п.1,2,3 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 11 травня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та призначено йому покарання 6 (шість) років 5 (п`ять) місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного йому майна. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків приєднано невідбуте покарання за вироком Личаківського районного суду м.Львова від 25 листопада 2022 року штраф в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу за вироком Личаківського районного суду м.Львова від 25 листопада 2022 року – виконувати самостійно. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 липня 2023 року згаданий вирок залишено без змін.

Предметом спору у розглядуваній справі є припинення обтяжень – зняття арешту з майна ОСОБА_5 .

Судом досліджувались письмові докази, подані сторонами.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Тобто, позивач ОСОБА_3 являється рідним братом засудженого і спадкодавця ОСОБА_5

15 квітня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. посвідчено договір купівлі-продажу квартири, у відповідності до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 придбали у власність у рівних частках квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується й витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №592279, №592072, №592370 від 20 травня 2003 року.

Відповідно до копії свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених 22 лютого 2019 року державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори Кропельницькою Н.І. після смерті матері позивача ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 успадкували 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується й Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №157340123, №157339920, №157339688, сформованими 22 лютого 2019 року.

Крім того, позивач долучив копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 12 серпня 2020 року Сихівським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), у відповідності до якого батько позивача ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У відповідності до постанови про відкриття виконавчого провадження №72667836 від 01 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №464/6305/22, виданий 29 серпня 2023 року Сихівським районним судом м.Львова.

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер рідний брат позивача ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , видане 07 листопада 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №6556.

02 листопада 2024 року ОСОБА_3 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_8 сповіщення сім`ї №183, про те, що його брат стрілець 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціальної роти військової частини НОМЕР_5 солдат ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в населеному пункті Костянтинівка Краматорського району Донецької області.

Після смерті ОСОБА_5 зареєстровано спадкову справу №536/2025, про що свідчать Витяги про реєстрацію в Спадковому реєстрі №83767336, №83767307 від 30 грудня 2025 року.

Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №М-345/6/06-19/427 від 28 травня 2025 року повідомлено, що на виконанні у Сихівському ВДВС у м.Львові Західного МУ МЮ перебувало виконавче провадження №72667836 з примусового виконання виконавчого листа №464/6305/22, виданого 29 серпня 2023 року Сихівським районним судом м.Львова про конфіскацію в ОСОБА_5 всього особистого належного йому майна. Керуючись п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» 29 листопада 2024 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Листом Сихівського ВДВС у місті Львові №34011/ДВ-11 від 16 травня 2025 року повідомлено, що на виконанні у Сихівському ВДВС у м.Львові Західного МУ МЮ перебувало виконавче провадження №72667836 з примусового виконання виконавчого листа №464/6305/22, виданого 29 серпня 2023 року Сихівським районним судом м.Львова про конфіскацію в ОСОБА_5 всього особистого належного йому майна. В рамках АСВП №72667836 державним виконавцем винесено арешт майна по суб`єкту ОСОБА_5 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Обтяження винесено ГУ Нацполіції у Львівській області. Тому у Сихівського ВДВС у м.Львові відсутні правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , так, як такі арешти не вносились в рамках АСВП №72667836.

Листом Сихівського ВДВС у місті Львові №3188 від 02 лютого 2026 року повідомлено, що ОСОБА_3 не є строною виконавчого провадження АСВП 72667836 у Сихівського ВДВС у м.Львові відсутні правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_5 .

Зі змісту листа П`ятої львівської державної нотаріальної контори №236/02-14/4 від 20 лютого 2026 року вбачається, що видача свідоцтва про право на спадщину зупиняється до зняття арешту.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №465125467, сформованої 20 лютого 2026 року на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на 1/16+1/4 частку квартири (номер відомостей про речове право 30423730); за ОСОБА_3 - 1/8+1/4 частка на квартиру (номер відомостей про речове право 30423685); за ОСОБА_5 – 1/16+1/4 частку квартири (номер відомостей про речове право 30423758). 15 лютого 2023 року державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Стихар М.І. на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 23 січня 2023 року у справі №464/6305/22 накладено арешт на частку квартири АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5 , шляхом позбавлення права на відчуження. Крім того, за номером запису про обтяження 51688842, зареєстрованим 12 вересня 2023 року Сихівським ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно №72667836, виданого 01 вересня 2023 року на 1/16 частки квартири, що належить ОСОБА_5 накладено обтяження.

В ході розгляду справи державним виконавцем Сихівського ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління МЮ України долучено копії наступних документів:

-виконавчий лист №464/6305/23, виданий 29 серпня 2023 року Сихівським районним судом м.Львова про конфіскацію у ОСОБА_5 всього особистого належного йому майна;

-постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 вересня 2023 року ВП №72667836, на підставі виконавчого листа №464/6305/23, виданого 29 серпня 2023 року Сихівським районним судом м.Львова про конфіскацію у ОСОБА_5 всього особистого належного йому майна, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника (накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику);

-постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 01 листопада 2023 року;

-протоколи проведення електронного аукціону (торгів) №613123, №614631, №616169 з датами проведення торгів 04, 25 червня, 16 липня 2024 року, на яких виставлено на аукціон 1/16 частка квартири АДРЕСА_1 , торги не відбулися;

-протоколи проведення електронного аукціону (торгів) №613157, 614691, 616239 з датами проведення торгів 05, 26 червня, 17 липня 2024 року, на яких виставлено на аукціон 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 , торги не відбулися;

-постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 29 листопада 2024 року на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;

-постанови про опис і арешт майна від 18 жовтня (рік не проставлено) за участю брата боржника та співвласника квартири ОСОБА_3 .

Представником позивача ОСОБА_4 долучено докази оплати усіх боргових зобов`язань спадкодавця станом на 21 квітня 2026 року. а саме платіжні інструкції від 21 квітня 2026 року щодо сплати 662 грн. 50 коп. за ВП 70131783, 943 грн. за ВП 65166215, 756 грн. за ВП 71954522, 1162 грн. за ВП 71955526, 681 грн. 20 коп. за ВП 64350131, 943 грн. за ВП 70709803, 1068 грн. за ВП 65384278, 943 грн. за ВП 70447115, 756 грн. за ВП 65384188, 850 грн. за ВП 71955512. 943 грн. за ВП 65166106, 11300 грн. за ВП 72667969,1114 грн. 82 коп. за ВП 70131698, 3892 грн. за ВП 71561891, 1160 грн. за ВП 71954588, 1115 грн. за ВП 70447033, 1130 грн. за ВП 66744197. В подальшому, державним виконавцем в період 22-27 квітня 2026 року винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень на підставі п.9 частини 1 статті 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», припинено чинність арештів майна боржника ОСОБА_5 .

Тобто, наразі існують обтяження на майно засудженого ОСОБА_5 а саме арешт, який був застосований як забезпечення додаткового покарання у виді конфіскації майна у межах кримінального провадження. Та обтяження у виді конфіскації усього майна засудженого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний податковий орган, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження №11-680апп19).

Судом встановлено, що спадкоємцем за законом майна померлого ОСОБА_5 є його рідний брат, оскільки за його заявою зареєстровано спадкову справу №536/2025. Їхні батьки померли і відповідні свідоцтва про смерть містяться у матеріалах справи та спадковій справі.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

У частині першій статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, права ОСОБА_3 як спадкоємця спірного майна, на яке накладено арешт, порушені та підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом зняття арешту з указаного майна у порядку цивільного судочинства.

У справі, що розглядається, питання зняття арешту зі спірного майна ставиться не у зв`язку з порушенням порядку його накладення виконавцем, а у зв`язку з порушенням прав позивача як власника майна (спадкоємця) та відсутністю підстав для збереження такого арешту. Позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права. Враховуючи підстави позову, те, що предметом позову є зняття арешту з майна (засудженої особи, який є спадкодавцем), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, беручи до уваги, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником кримінального провадження й не учасником виконавчого провадження, а правоволодільцем (спадкоємцем), який позбавлений можливості оформити належним чином спадщину, тому вказаний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження №14-479цс19).

Щодо належності / неналежності відповідача у справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі №554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі №174/474/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №2-85гс19) зробила правовий висновок про те, що орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15 (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17 (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 71)).

У випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо відповідної участі у справі відповідного територіального органу Державної податкової служби України.

Такі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №450/1411/16 та Верховним Судом у постановах від 11 березня 2020 року у справі №299/2931/17, від 06 грудня 2021 року у справі №554/5912/19, від 21 червня 2023 року у справі №721/521/21, від 19 березня 2025 року у справі №676/1280/24.

За змістом статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до пунктів 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог.

Системний аналіз статей 51, 175 ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладено обов`язок визначити належний склад відповідачів у справі. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Вирішуючи спір, суд має враховувати склад осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №303/6418/19 зазначив, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 зауважив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи предмет спору та заявлені позивачем позовні вимоги, залучення належного співвідповідача до участі у справі має принципове значення, оскільки це пов`язано також і з обранням належних та ефективних способів захисту прав, на захист яких заявлено позовні вимоги. Обраний спосіб захисту прав особи, яка наполягає на застосуванні судового захисту її цивільного права та інтересу, має відповідати характеру та природі спірних правовідносин.

Подібні правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі №564/1774/22 (провадження №61-9198св23).

З матеріалів справи відомо, що позивач визначив відповідачем за своїм позовом лише Сихівський ВДВС, Головне управління національної поліції у Львівській області, які не є ні боржниками, ані особами, в інтересах яких накладено арешт.

При цьому матеріали справи не містять жодних клопотань, поданих позивачем до початку судового розгляду, щодо заміни первісно визначеного неналежного відповідача на належного.

Отже, належним відповідачем за позовом про зняття арешту з майна, де арешт було накладено для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, є відповідний територіальний орган Державної податкової служби України. З огляду на те, що позивач пред`явив позов до неналежних відповідачів (Сихівського ВДВС, ГУ НП у Львівській області), то в позові про зняття арешту з нерухомого майна необхідно відмовити саме з цих підстав.

Зважаючи на викладене, суд приходить до переконня про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст.141 ЦПК України. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст.258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного управління Національної поліції у Львівській області, з участю третьої особи П`ятої Львівської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна, накладеного в межах виконавчого провадження шляхом зобов`язання до вчинення дій відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2026 року.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК