Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №461/10160/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 461/10160/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Кирилюка А. І.,

за участю секретаря судового засідання Шандри В. Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

Позовні вимоги.

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Попівняк Н. М., 04.12.2025 року (вх. № 37081) звернувся у Галицького районний суд м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_2 у якій просить стягнути з відповідача ?? на користь позивача матеріальну шкоду у сумі 291 853 грн 92 коп., моральну шкоду у сумі 15 000 грн 00 коп. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2025 року о 14 год. 30 хв. у м. Львові на перехресті вулиць Княгині Ольги та Бойчука сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: марки «TOYOTA RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіль марки «Jaguar XE», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10.10.2025 року у справі № 462/5349/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.

Окрім того, позивач зазначає, що згідно звіту № 2966/25 про оцінку автомобіля «Jaguar XE», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу становить 291 853 грн 92 коп. без ПДВ.

З огляду на наведене просить суд задовольнити позовну заяву.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 року визначено головуючого суддю Галицького районного суду м. Львова – Волоско І. Р. (а.с. 36).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05.12.2025 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди передано за територіальною підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова (а.с. 41).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова – Кирилюка А. І. (а.с. 48).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі (а.с. 50-51).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.03.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті. (а.с. 60-61).

Позиція учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належим чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак, 07.05.2026 року (вх. 11844) подали до Залізничного районного суду м. Львова письмову заяву, у якій просили позов задовольнити та проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належим чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи за позовом, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 10.10.2025 року у справі № 462/5349/25, провадження № 3/465/2882/25 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення (а.с. 9-10).

Відповідно до звіту № 2966/25 від 29.10.2025 року про оцінку автомобіля «Jaguar XE», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу становить 291 853 грн 92 коп. без ПДВ (а.с. 11-13). Разом з тим суд дослідив акт огляду транспортного засобу, ремонтну калькуляцію, таблиці додані до звіту № 2966/25 від 29.10.2025 та інші документи, які містяться у матеріалах цивільної справи (а.с. 14, 15-17,18-22).

Застосоване судом законодавство.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі і гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України, обов`язковими є наявність наступних обставин: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, системний аналіз норм чинного законодавства щодо відшкодування шкоди свідчить про те, що предметом доказування у справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обставини щодо: факту дорожньо-транспортної пригоди, особи-завдавача шкоди, причинного зв`язку між діями завдавача та наслідками у вигляді шкоди, вини завдавача шкоди у завданні збитків, розміру збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Причому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі №197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Згідно пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи "Савула проти України", №12868/05, рішення від 10.12.2009; "Войтенко проти України", № 18966/02, рішення від 29.06.2004)

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Мотиви прийняття рішення та висновки суду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Так, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять належні та допустимі докази щодо усіх елементів складу цивільного правопорушення.

При визначенні розміру моральної шкоди судом враховується характер і обсяг заподіяної шкоди, з вини відповідача, що перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із подією, якою було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у стресі та порушенні звичного способу життя.

При цьому, позивачем не доведено, а в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 з огляду на зазначене позовна вимога про відшкодування шкоди моральної шкоди в цій частині не підлягає до задоволення.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що потерпілому ОСОБА_1 спричинено моральні переживання та страждання, суд вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5 000 грн 00 коп., така вказана сума є об`єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, що була спричинена позивачу ОСОБА_1 .

Судові витрати по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Позивач поніс документально підтверджені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 3 068 грн 54 коп. (а.с. 5), що підлягають частковому стягненню з відповідача на його користь, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути у розмірі 2 968 грн 53 коп. сплаченого судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 291 853 грн 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 968 грн 53 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 );

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: