Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №462/559/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/559/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., секретаря судового засідання Глушко С. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

представниця позивача – Шабатин Н. А. через систему «Електронний суд» звернулась до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 21.08.2023-100000007 від 15.11.2023 року в розмірі 5 238,83 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 21.08.2023 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 21.08.2023-100000007. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7 000,00 грн. строком на 28 днів із встановленою датою повернення 17.09.2023 року, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. У подальшому вказаний кредитний договір переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору (оферти) № 15.11.2023-020000021 (надалі – Договір) шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. За умовами вказаного Договору відповідач кредит у сумі 5 598, 00 грн. строком на 98 днів із встановленою датою повернення 20.02.2024 року. Внаслідок укладення зазначеного правочину правовідносини між кредитодавцем та позичальником, у тому числі розмір процентів та період їх нарахування, визначаються умовами останнього кредитного договору. Позивачем надано відповідачу кредит у вказаній сумі, чим ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 26.01.2026 року, у останньої утворилась заборгованість у розмірі 5 238,87 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 831,25 грн. та процентам у розмірі 407,62 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий Центр». З врахуванням вищенаведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 27.01.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за його зареєстрованим місцем проживання.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників про відкриття провадження у справі, а надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.

Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року, у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від нього теж не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.08.2023 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 21.08.2023-100000007 (далі – Договір), шляхом підписання відповідачем заявки, що є невід`ємною частиною договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С136», який було відправлено на фінансовий номер 0631681780, вказаний відповідачем /а.с. 9-15/.

У заявці, Пропозиції та Акцепті сторони узгодили наступні умови:

- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів – 5363-54хх-хххх-7411;

- фінансовий номер телефону відповідача – НОМЕР_1 , на який відправлено СМС для укладення Договору;

- дату надання (видачі) кредиту – 21.08.2023 року;

- суму кредиту – 7 000,00 грн.;

- строк кредитування – 28 днів, з дати його надання;

- дату повернення – 17.09.2023 року;

- процентну ставку – фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1,3% на день за користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит;

- Графік платежів з визначенням кількості платежів та суми по кредиту.

Також відповідно до п. 9 Заявки та Акцепту встановлено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 15% від суми кредиту, що складає 1 050,00 грн.

Крім цього, відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С136» також підписано Паспорт споживчого кредиту /а.с. 15 зворот-17/.

Відповідач отримав кредит у сумі 7 000,00 грн. на свою платіжну карту 5363-54хх-хххх-7411, що підтверджується квитанцією, сформованою 21.08.2023 року через систему платежів LiqPay, № ID операції 2354555084, на банківську картку НОМЕР_2 здійснено перерахунок у сумі 7 000,00 грн. з призначенням платежу «Видача за договором № 21.08.2023-100000007» /а.с. 19/.

Крім цього, 15.11.2023 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 15.11.2023-020000021 (далі – Договір), шляхом підписання відповідачем заявки, що є невід`ємною частиною договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А865», який було відправлено на фінансовий номер 0631681780, вказаний відповідачем /а.с. 20-26/.

Відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А865» також підписав Паспорт споживчого кредиту /а.с. 27-28/.

У заявці, Пропозиції та Акцепті сторони узгодили наступні умови:

- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів – 5363-54хх-хххх-7411;

- фінансовий номер телефону відповідача – 0631681780, на який відправлено СМС для укладення Договору;

- дату надання (видачі) кредиту – 15.11.2023 року;

- суму кредиту – 5 598,00 грн.;

- строк кредитування – 98 днів, з дати його надання;

- дату повернення – 20.02.2024 року;

- процентну ставку – фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 0,1% на день за користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит;

- Графік платежів з визначенням кількості платежів та суми по кредиту.

Крім цього, 15.11.2023 року відповідач за допомогою одноразового ідентифікатора «А865» підписав заяву позичальника про перекредитування/зарахування, згідно з умовами якої на підставі ст. 601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 5 598,00 грн. за кредитним договором № 21.08.2023-100000007 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 5 598,00 грн. та про сплату процентів у розмірі 0 грн., штрафу 0 грн. та комісії 0 грн. за кредитним договором № 21.08.2023100000007 від 21.08.2023 року. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором № 15.11.2023-020000021 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитним договором № 21.08.2023-100000007 від 21.08.2023 року вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 21.08.2023-100000007 /а.с. 28 зворот/.

Постановою Національного банку № 131 від 18.10.2023 року внесено зміни Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 року № 113, та доповнено пункт 14 розділ ІІ новим підпунктом (12), відповідно до якого договори не повинні містити положень, зокрема, про кредитування споживача для врегулювання простроченої заборгованості за договором шляхом іншим, ніж визначені Законом України «Про споживче кредитування», включаючи вимогу споживача про зарахування зустрічних однорідних вимог. Зазначені зміни набрали чинності 21.10.2023 року.

Отже, на дату укладення сторонами кредитного договору 15.11.2023 року законодавство не містило заборони щодо перекредитування та/або зарахування зустрічних однорідних вимог. Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов кредитних договорів.

Відповідно до довідки-розрахунку, наданої позивачем, заборгованість відповідачки за кредитним договором від 15.11.2023 року № 15.11.2023-020000021 станом на 26.01.2026 року становить 5 238,87 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 831,25 грн., за процентами у розмірі 407,62 грн. /а.с. 31/.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, укладання кредитного договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно досліджених матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр», отримавши відповідний цифровий пароль на номер свого мобільного телефону, що свідчить, про те що він ознайомився з Правилами (примірним договором) та іншою наданою інформацією.

Для оформлення кредиту та коштів відповідач обрав бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомився з текстом договорів, що пропонувалися для укладання. Правилами, інформацією, зазначеною в ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовий послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправления (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», про що відповідач поставив відповідну відмітку в електронній системі Товариства, після чого створив заявку на отримання коштів згідно обраних ним умов.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та позивачем не було б укладено.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 20.06.2022 року у справі № 757/40396/20, від 04.12.2023 року у справі № 212/10457/21.

Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо ОСОБА_1 , які стосуються підписання договору позики, у матеріалах справи відсутні, а відтак суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Отже, судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув у повному обсязі, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі 4 831,25 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків у розмірі 407,62 грн. з огляду на таке.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені ст. ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз.2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначається, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за процентами, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилався на довідку-розрахунок та на графік платежів, який є частиною договору.

Суд зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у належній формі було погоджено суму кредиту та розмір процентної ставки за користування кредитом.

Суду не надано належного розрахунку заявлених позовних вимог із зазначенням бази нарахування (вихідної суми заборгованості) у поєднанні із застосованою процентною ставкою, строком нарахування, коштами, які були сплачені позичальником, дату їх сплати та розміру, що надасть суду можливість підтвердити або спростувати факт наявної заборгованості, правильності зарахування сплачених платежів у рахунок погашення тіла кредиту та/або процентів, визначення підставності та розміру застосування процентної ставки, нарахування заборгованості за іншими платежами тощо.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Суд вважає, що подані позивачем довідка-розрахунок заборгованості не є належним доказам на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки він не містить інформацію, зокрема, про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Фактично розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а є відображенням односторонніх арифметичних обчислень позивача і не є підставою для встановлення певних фактів та обставин, що мають значення для справи.

Відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу за процентами у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість за процентами у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Крім того, у матеріалах справи відсутня виписка по кредитному рахунку, що є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості за відсотками, а із змісту довідки-розрахунку неможливо встановити підстави визначення зазначених у ній сум. Таким чином, довідка не містить пояснень або розрахунків, які б підтверджували зменшення основної суми боргу та дозволяли перевірити правильність зазначених у ній даних.

У постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 Верховний Суд виснував, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов`язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Львівського апеляційного суду від 20.01.2025 року у справі № 455/245/24, Верховного Суду від 18.03.2019 року в справі № 61-28582ск18.

З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості перевірити наданий позивачем розрахунок в позові та підвередити/спростувати наявність/відсутність заборгованості за кредитним договором. Надана позивачем довідка-розрахунок не є безумовним доказом підтвердження достовірності розміру заборгованості, оскільки в ній не міститься інформація про розмір відсоткової ставки, алгоритму нарахування відсотків, не надані також докази строку дії договору.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки позивачем не надано суду розрахунок заборгованості за нарахованими відсотками, що позбавило суд можливості перевірити законність їх нарахування у заявленому розмірі, а у межах наявних у матеріалах справи доказів не є можливим встановити відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом у сумі 407,62 грн., їх реальному використанню та погашенню, відтак суд дійшов висновку, що в цій частині позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору /а.с. 45/.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 4 831,25 грн., а тому судовий збір у пропорційному розмірі – 2 455,00 грн. потрібно покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 4 831 (чотири тисячі вісімсот тридцять одну) гривню 25 копійок заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 455 (дві тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Постигач О. Б.