Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №308/1403/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1403/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Лутнянського І.Р., позивача – ОСОБА_1 , представників ІНФОРМАЦІЯ_1 – Онисько Н.В., Приходько І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, згідно з якою просить стягнути з Державного бюджету України грошове відшкодування моральної шкоди за період з 26.06.2025 по 28.09.2025 у розмірі 50 000 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне. Відповідно до п 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 17 червня 2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання (продовження) відстрочки, надавши повний пакет підтверджуючих документів. Заява була належним чином зареєстрована 18.06.2025 за № 13306. Відповідно до п. 60 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 комісія при ТЦК та СП зобов`язана розглянути таку заяву протягом 7 днів. Отже, граничним терміном прийняття рішення було 25 червня 2025 року. Проте, протягом тривалого часу відповідач 1 не вчиняв жодних дій щодо розгляду заяви, чим допустив протиправну бездіяльність. Цей факт встановлений рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 260/6287/25, де зазначено: «Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ...». Даний позов подається з вимогою про відшкодування моральної шкоди за конкретно визначений період з 26.06.2025 по 28.09.2025. Цей період охоплює час, коли відповідачі свідомо ігнорували право і законні права, залишивши у стані правової незахищеності під час проведення масових мобілізаційних заходів. Моральна шкода за цей період полягає у наступному. Через бездіяльність відповідача 1 не отримав довідку про відстрочку, що унеможливило внесення відомостей до Єдиного державного реєстру "Оберіг". Як наслідок, кожен вихід з дому, для прикладу забезпечення потреб дітей, навіть в магазин вийти їсти купити чи відвести дітей в школу, супроводжувався екстремальним рівнем стресу через ризик примусового призову, який у той період активно здійснювався шляхом перевірок на блокпостах та у громадських місцях. Державні органи, які за законом мали б забезпечувати права, надавали суперечливі та неправдиві відповіді, що було визнано судом як неналежний розгляд. Це підірвало віру у справедливість та законність у державі, викликаючи глибоке почуття образи. Замість того часу, який хотів використати на піклування і розвиток своїх неповнолітніх дітей, був змушений витрачати час на нескінченні листування з ТЦК та підготовку адміністративного позову, що почалося у серпні 2025 року. Постійний страх незаконної мобілізації залишив за період з 26.06.2025 по 28.09.2025 негативний слід у психіці. Складна ситуація, що виникла у відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_4 , змусила самостійно вивчати законодавство, щоб запобігти ризику незаконної мобілізації. Наголошує, що є єдиним законним представником своїх неповнолітніх дітей і фактично одноосібно забезпечує їхнє виховання та утримання. Мати дітей позбавлена батьківських прав і тривалий час проживає за межами України і не виплачує аліменти. Мобілізація за таких обставин призвела б до порушення прав дітей, які б залишилися без жодного опікуна та належного піклування. І коли ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправно не надав законну відстрочку, то керівник на той час знав про мою сімейну ситуацію. Протиправна бездіяльність ТЦК спричинила не лише особистий психологічний стрес, а й призвела до системного порушення прав дітей та деформації нормального сімейного життя. Через відсутність офіційного підтвердження відстрочки та реальну загрозу незаконної мобілізації був змушений поставити всі свої плани та особисті справи на тривалу паузу, перебуваючи у стані мобілізаційного ресурсу в очах працівників ТЦК. Моральні страждання посилювалися необхідністю щоденно обмежувати дозвілля дітей, вимушено відмовляючи їм у звичних радощах, наприклад, походах до ігрових кімнат чи кафе, через обґрунтований страх бути безпідставно затриманим представниками ТЦК та СП у громадських місцях на очах у власної родини. Такі обставини грубо порушили право дітей на повноцінне життя та спричинили глибокі негативні переживання в усіх членів сім`ї, що свідчить про значну глибину та тривалість завданої моральної шкоди. Така протиправна бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 порушила також права дітей, а саме: статті 8 Конвенції про захист прав людини (ЄСПЛ), оскільки через відсутність відстрочки був змушений обмежувати прогулянки з дітьми та перебувати у стані «домашнього арешту» під час облав, це є прямим втручанням у суть «сімейного життя» та нормальні зв`язки між батьком і дитиною; статті 31 Конвенції ООН про права дитини: вимушена відмова від походів у кафе чи ігрові кімнати і т.д. через страх незаконних дій державних органів є прямим порушенням цього права дитини; статті 3 та 51 Конституції України: держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а дитинство і батьківство перебувають під особливою охороною держави. Таким чином, протиправні дії та бездіяльність відповідачів завдали шкоди не лише позивачу як громадянину, а й його сім`ї в цілому, а саме порушення фундаментального права на повагу до приватного і сімейного життя. Подаючи цей позов, діє як єдиний законний представник своїх неповнолітніх дітей, захищаючи насамперед їхні інтереси та право на належне піклування, а також відстоює власні порушені права. Розмір моральної шкоди у 50 000,00 грн є адекватним та розумним з огляду на тривалість порушення (95 днів) та статус потерпілого. Згідно з практикою Верховного Суду, розмір компенсації не повинен призводити до збагачення, але має бути достатнім для задоволення потреб потерпілого (справа № 752/17832/14-ц). Враховуючи, що МЗП у 2025 році становить 8 000 грн, заявлена сума відповідає 6,25 місячним заробітним платам, що є мінімально необхідною сатисфакцією за три місяці життя у стані "мобілізаційного заручника".

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.02.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 подав відзив на позов, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову, зважаючи на наступне. Вказує, що позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. Для відшкодування моральної шкоди ключовим є доведення причинного зв`язку: пряма залежність, де шкода є об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача. Позивач має довести факт шкоди, а також зв`язок між нею та порушенням прав. За твердженням позивача моральна шкода полягає у протиправних діях відповідачів, які виразились: в екстремальному рівні стресу через ризик можливого примусового призову до військової служби під час мобілізації, в особливий період; в постійному страху можливої незаконної мобілізації, який залишив негативний слід в його психіці; в порушенні прав його дітей та деформації нормального сімейного життя; у відкладенні всіх своїх планів та особистих справ на тривалу паузу, а його моральні страждання посилювались необхідністю щоденно обмежувати дозвілля дітей. Зазначені вище обставини, вважає позивач, грубо порушили права його дітей, що свідчить про глибину та тривалість завданої моральної шкоди. Твердження позивача, що протиправна бездіяльність відповідача призвела до екстремального рівню стресу через ризик можливого примусового призову до військової служби під час мобілізації, в особливий період є безпідставними, оскільки позивач не конкретизував в чому виражався екстремальний рівень стресу, наявність доказів такого, а також причинного зв`язку між діями відповідача і самим фактом наявності у останнього екстремального рівню стресу. Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що постійний страх можливої незаконної мобілізації залишив негативний слід в його психіці, не наводить достатніх та допустимих доказів щодо звернень до лікувальних закладів, проведення обстежень тощо. Очевидно, що причинний зв`язок також відсутній. Твердження позивача про наслідки протиправної бездіяльність відповідачів, які нібито полягали в порушенні прав його дітей, деформації нормального сімейного життя, відкладенні всіх своїх планів та особистих справ на тривалу паузу – є голослівними, суб`єктивними та здебільшого носять емоційний характер, так як позивачем не доведено настання таких подій та причинно-наслідкового зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідачів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Позивач також не конкретизував свій позов, а саме не дав оцінку кожному факту, який за твердженням позивача приніс йому моральні чи фізичні страждання, наприклад позивачем не зазначено, в яку суму він оцінює окремо перебування в екстремальному рівні стресу через ризик можливого примусового призову до військової служби під час мобілізації, в особливий період, чи відкладання всіх своїх планів та особистих справ на тривалу паузу, а також не вказав причинного зв`язку між діями відповідача та вказаними позивачем наслідками.

Третьою особою без самостійних вимог – Державною казначейською службою України подав заперечення на позов, згідно з яким просять відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено наступне. Оскільки, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав), то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного Суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів. Чіткого, повного та обґрунтованого розрахунку по відшкодуванню моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн. позивачем не надано. Також не надано доказів на підтвердження факту завданих моральних (душевних) страждань, пригнічень, хвилювань, на які посилається позивач у своїй позовній заяві. Таким чином, посилання позивача на те, що протягом тривалого часу відповідач 1 не вчиняв жодних дій щодо розгляду заяви про надання (продовження) відстрочки, позивачу завдано моральної шкоди не знаходить свого підтвердження ні в тексті позовної заяви, ні в додатках до неї. Позовна вимога про стягнення шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України є помилковим.

Позивач заявою від 16.02.2026 просив уточнити позовні вимоги у даній справі та постановити рішення про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету. Стосовно неподання доказів медичного характеру, то вважає таку позицію юридично неспроможною, враховуючи постанову КЦС ВС від 17.09.2025 у справі №461/6351/23, а також статус позивача, у якого на утриманні двоє дітей, підтверджується матеріалами справи. Подав відзив на позов, згідно з яким факт бездіяльності підтверджено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №260/6287/25, факт заподіяння моральної шкоди підтверджується практикою ВС, порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликає негативні емоції, страх, відчуття несправедливості, тривалу невизначеність. В умовах воєнного стану перебування у статусі особи, якій безпідставно не оформлюють відстрочку, означає реальний і щоденний страх незаконного примусового призову, що є екстремальним рівнем стресу для будь якої розсудливої людини. Є одиноким батьком, що виховує двох малолітніх дітей, їхня мати позбавлена батьківських прав. Моральні страждання посилювалися усвідомленням того, що в разі незаконної мобілізації діти можуть залишитись без єдиного опікуна та належного піклування. Необхідність обмежувати дозвілля дітей є прямим наслідком правової незахищеності, створеної відповідачами. Заявлена сума не є збагаченням, а мінімальною справедливою мірою відновлення стану. ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично схвалював та покривав протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчать відповіді таких.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_4 подав відзив на позов, згідно з яким зазначив, що не погоджується з позовом, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведiнкою щодо неi самої, членiв її ciм`ї чи близьких родичiв. Частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погiршення здiбностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалiзацiї, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерiї якого побудовані на загальноприйнятих уявленнях про негативні події, їx ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладання зусиль для його відновлення та супутнi цьому переживания, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди. Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог i заперечень. Для вiдшкодування моральної шкоди ключовим є доведення причинного зв`язку: пряма залежність, де шкода є об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача. Позивач зобов`язаний довести факт заподiяної шкоди, а також зв`язок між нею та порушенням прав. Позивач зазначає, що протиправна бездіяльність ТЦК спричинила йому особистий психологічний стрес, та призвела до системного порушення прав його дітей та деформації нормального сімейного життя. Через відсутність офіційного підтвердження відстрочки та реальну, на думку позивача, загрозу незаконної мобiлiзацii він був змушений поставити всі свої плани та особисті справи на тривалу паузу. Однак, позивач не надав жодного доказу того, що він дійсно перебував в стані постійного страху можливої незаконної мобiлiзацiї, так само як i не надав жодних доказів порушення прав його дітей, деформації нормального сімейного життя, відкладення всіх своїх планів та особистих справ на тривалу паузу. Матеріали справи не містять будь якого висновку психолога, або іншого фахівця в галузі медицини, якi б взагалі підтверджували або спростовували перебування Позивача в описаному ним важкому психо-емоційному стані, який було зумовлено саме незаконною бездіяльність відповідача 1. Крім того, позивач не надав жодних підтверджуючих документів, які би свiдчили про вiдкладення всiх своїх планів та особистих справ на тривалу паузу, такі наприклад, як: довiдки з місця роботи про вiдсутнiсть на робочому місці, довідки з дитячого садка/школи про невідвідування їх дiтьми позивача, будь якi документи, якi свiдчать про невиконання зобов`язань позивача перед третіми особами, зрив офiцiйних дiлових зустрiчей, заходів, підписання угод або контрактів, тощо. За таких умов, неможливо об`єктивно встановити, чи взагалі в період з 26.06.2025 року по 28.09.2025 року позивач дійсно переживав душевні страждання, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого, членiв його сiм`ї чи близьких родичiв. Так само, як i неможливо підтвердити чи спростувати системне порушення прав дітей позивача та деформації нормального сімейного життя в період з 26.06.2025 року по 28.09.2025 року.

Позивач подав клопотання про доручення письмових доказів, а також відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , позовні вимоги просить задовольнити. Вказує, зокрема, що відповідач 1 зазначає, що матеріали справи не містять висновків психолога чи іншого фахівця в галузі медицини , а також вимагає довідки з місця роботи, дитячого садка чи школи, або докази зриву ділових контрактів для підтвердження моральних страждань. Вважає такі вимоги цинічними та такими, що суперечать актуальній судовій практиці. Так, згідно зі сталою практикою Верховного Суду, порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликає негативні емоції: тривогу, страх, відчуття несправедливості та тривалу невизначеність; факт заподіяння моральної шкоди не завжди потребує окремого доказування через медичні показники чи висновки психологів; є одиноким батьком, який самостійно виховує двох малолітніх дітей (мати позбавлена батьківських прав). Усвідомлення того, що через протиправну бездіяльність відповідача 1 може бути незаконно мобілізований, а діти залишаться без єдиного опікуна, є джерелом екстремального стресу. Оскільки факт незаконної бездіяльності встановлений, саме відповідач мав довести, що позивач не зазнав страждань. Будь-яка розсудлива людина в умовах воєнного стану, перебуваючи без законно оформленої відстрочки протягом 95 днів, відчуває: страх і тривогу перед незаконним затриманням та примусовою мобілізацією при кожному виході з дому; приниження гідності через ігнорування державним органом законних прав та надання суперечливих відписок; правову невизначеність, що згідно з практикою ЄСПЛ («Білуха проти України») є самостійною підставою для компенсації. Необхідність обмежувати дозвілля дітей була викликана саме ризиком його затримання на вулиці під час незаконної бездіяльності ТЦК. Моральні страждання позивача були екстремальними за своєю глибиною, оскільки через бездіяльність ТЦК був змушений перебувати у стані «домашнього арешту», обмежуючи дозвілля дітей (відвідування кафе, ігрових кімнат), щоб мінімізувати ризик незаконного призову на очах у дітей. Необхідність виправдовуватися перед дитиною за неможливість вийти на прогулянку є тяжким душевним стражданням, яке не потребує підтвердження висновком лікаря-психіатра. Тривала бездіяльність відповідача 1 (майже 100 днів) позбавила правової визначеності та змусила щодня перебувати у стані стресу.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.04.2026 року судом було закрите підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд його задовольнити повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та доданих доказах. Повідомив також, що упродовж 3 місяців без відстрочки при наявності неповнолітніх дітей, яких потрібно було кожного дня возити до навчальних закладів, пересуватись з острахом бути затриманим ТЦК. Наявність підстав для відстрочки не є відстрочкою згідно з тією ж відповіддю відповідача. Без належного оформлення документів міг бути доставлений до ТЦК, має дитину з інвалідністю, якій потрібно вчасно надавати ліки, це обмежувало його особисті права, права його дітей. При цьому складав маршрути пересування. У той час відчував себе «мобілізаційним заручником». До того, у 2024 році вже був затриманий працівниками ТЦК, не мав оформлених документів, тоді йому казали, що за дітьми можуть подивитися сусіди. До спеціалістів не звертався, оскільки не має з цього приводу захворювань.

Представники першого відповідача у судове засідання у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки доказів моральних страждань до матеріалів справи не додано. Представник другого відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами докази, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №260/6287/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісії з питань про надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про продовження відстрочки від призову на військову службу. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 17.06.2025 року та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення. У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Так, судом було встановлено, що позивач, згідно довідки від 21.03.2025 № В52/11, мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на весь період проведення мобілізації та строку дії законних підстав, на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - виховання дитини з інвалідністю. 17.06.2025 позивач направив заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з тих самих підстав. Проте, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову не прийняв, а направив інформаційний лист від 26.06.2025 року №10999. Суд констатував допущення ІНФОРМАЦІЯ_7 протиправної бездіяльності щодо не розгляду та неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 19 травня 2025 року. Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання суперечливих та неправдивих відповідей на звернення ОСОБА_1 (вих.№6/9848 від 21.07.2025) та скасування відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 (вих.№6/9848 від 21.07.2025) як таку, що ґрунтується на неправдивих даних та суперечить фактичним обставинам справи, то такі не підлягають задоволенню, оскільки відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 оформлена інформаційним листом за №6/9848 від 21.07.2025 року несе виключно інформаційний характер та жодним чином не впливає на права та обов`язки позивача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у справі №260/6287/25 встановлено судовий контроль за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №260/6287/25, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 надати суду звіт про виконання рішення в строк протягом 15 днів з дня отримання ухвали. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №260/6287/25 після подання звіту відмовлено у прийнятті звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено новий строк для подання звіту – 10 днів після набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 у справі №260/10360/25 у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа на стороні відповідача Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень відмовлено.

Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Із посиланням на всі вище перелічені обставини позивач вважає, що йому було завдано моральної шкоди, при цьому обґрунтовуючи її розмір. Вимога стосується періоду з 26.06.2025 по 28.09.2025. Цей період охоплює час, коли відповідачі свідомо ігнорували право і законні права, залишивши у стані правової незахищеності під час проведення масових мобілізаційних заходів. Через бездіяльність відповідача 1 не отримав довідку про відстрочку, що унеможливило внесення відомостей до Єдиного державного реєстру "Оберіг". Як наслідок, кожен вихід з дому, для прикладу забезпечення потреб дітей, навіть в магазин вийти їсти купити чи відвести дітей в школу, супроводжувався екстремальним рівнем стресу через ризик примусового призову, який у той період активно здійснювався шляхом перевірок на блокпостах та у громадських місцях. Державні органи, які за законом мали б забезпечувати права, надавали суперечливі та неправдиві відповіді, що було визнано судом як неналежний розгляд. Це підірвало віру у справедливість та законність у державі, викликаючи глибоке почуття образи. Замість того часу, який хотів використати на піклування і розвиток своїх неповнолітніх дітей, був змушений витрачати час на нескінченні листування з ТЦК та підготовку адміністративного позову, що почалося у серпні 2025 року. Постійний страх незаконної мобілізації залишив за період з 26.06.2025 по 28.09.2025 негативний слід у психіці. Складна ситуація, що виникла у відносинах з ІНФОРМАЦІЯ_4 , змусила самостійно вивчати законодавство, щоб запобігти ризику незаконної мобілізації. Є єдиним законним представником своїх неповнолітніх дітей і фактично одноосібно забезпечує їхнє виховання та утримання. Мати дітей позбавлена батьківських прав і тривалий час проживає за межами України і не виплачує аліменти. Мобілізація за таких обставин призвела б до порушення прав дітей, які б залишилися без жодного опікуна та належного піклування. Протиправна бездіяльність ТЦК спричинила не лише особистий психологічний стрес, а й призвела до системного порушення прав дітей та деформації нормального сімейного життя. Через відсутність офіційного підтвердження відстрочки та реальну загрозу незаконної мобілізації був змушений поставити всі свої плани та особисті справи на тривалу паузу, перебуваючи у стані мобілізаційного ресурсу в очах працівників ТЦК. Моральні страждання посилювалися необхідністю щоденно обмежувати дозвілля дітей, вимушено відмовляючи їм у звичних радощах, наприклад, походах до ігрових кімнат чи кафе, через обґрунтований страх бути безпідставно затриманим представниками ТЦК та СП у громадських місцях на очах у власної родини. Такі обставини грубо порушили право дітей на повноцінне життя та спричинили глибокі негативні переживання в усіх членів сім`ї, що свідчить про значну глибину та тривалість завданої моральної шкоди. Розмір моральної шкоди у 50 000,00 грн є адекватним та розумним з огляду на тривалість порушення (95 днів) та статус потерпілого. Згідно з практикою Верховного Суду, розмір компенсації не повинен призводити до збагачення, але має бути достатнім для задоволення потреб потерпілого (справа № 752/17832/14-ц). Враховуючи, що МЗП у 2025 році становить 8 000 грн, заявлена сума відповідає 6,25 місячним заробітним платам, що є мінімально необхідною сатисфакцією за три місяці життя у стані "мобілізаційного заручника". В умовах воєнного стану перебування у статусі особи, якій безпідставно не оформлюють відстрочку, означає реальний і щоденний страх незаконного примусового призову, що є екстремальним рівнем стресу для будь якої розсудливої людини. Є одиноким батьком, що виховує двох малолітніх дітей, їхня мати позбавлена батьківських прав. Моральні страждання посилювалися усвідомленням того, що в разі незаконної мобілізації діти можуть залишитись без єдиного опікуна та належного піклування. Необхідність обмежувати дозвілля дітей є прямим наслідком правової незахищеності, створеної відповідачами. Заявлена сума не є збагаченням, а мінімальною справедливою мірою відновлення стану. ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично схвалював та покривав протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчать відповіді таких.

Також позивач надав суду відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 №10999, якою запропоновано позивачу скористатись абз.2 п. 58 постанови КМУ №560 від 18.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та особисто подати заяву з повним переліком документів, що підтверджують право на відстрочку від призову під час мобілізації за ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також надав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_9 від 21.07.2025 №6/9848. За змістом відповіді повідомлено наступне. В ході проведення перевірки встановлено, що 18.03.2025 за результатами розгляду заяви комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 Вам було надано відстрочку на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» терміном до 09.05.2025. В подальшому, засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано заяву від 17.06.2025 року про надання відстрочки, яка зареєстрована 18.06.2025 за Вх.№13306. Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 за вих.№ 10899 була надана відповідь з відмовою в наданні відстрочки на підставі абз.2 п.58 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», а саме у зв`язку з ненаданням до заяви військово-облікового документу, що підтверджується копією заяви від 17.06.2025. У зв`язку з викладеним, для отримання відстрочки від призову від мобілізації, на особливий період, необхідно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації із долученням всіх необхідних документів.

Позивач також надав відповідь на пояснення третьої особи, згідно з якою третя особа ігнорує той факт, що вона залучена до справи саме як третя особа без самостійних вимог, а не як безпосередній заподіювач шкоди. Відповідно до ст. 56 Конституції України та статей 1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана незаконною бездіяльністю органу влади, відшкодовується державою. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (постанови у справах № 910/23967/16, № 641/8857/17), держава бере участь у справі через орган, діями якого завдано шкоду. Казначейство ж виступає органом, який за законом (Порядок № 845) забезпечує виконання рішень про стягнення коштів з Державного бюджету. Таким чином, посилання на ст. 176 ЦК України щодо невідповідності Казначейства за зобов`язаннями держави є юридично неспроможним у даному контексті. Казначейство стверджує, що не надано доказів страждань. Наголосив на актуальній практиці Верховного Суду 2024-2025 років. У постанові КЦС ВС від 17 вересня 2025 року у справі № 461/6351/23 прямо зазначено: «у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, необхідно виходити з презумпції завдання позивачу моральної шкоди відповідачем та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію». Протиправна бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 95 днів (з 26.06.2025 по 28.09.2025) встановлена судом і є доведеним фактом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). Перебування єдиного батька двох малолітніх дітей у стані постійного страху незаконної мобілізації, неможливість повноцінного пересування та виконання батьківських обов`язків є очевидним джерелом глибоких моральних страждань, що не потребує додаткового підтвердження, оскільки такі страждання є природним наслідком порушення права на правову визначеність та безпеку. Розмір у 50 000 грн. відповідає принципам розумності. Тривалість порушення склала понад три місяці. Станом на 2025 рік МЗП становить 8 000 грн. Вимога еквівалентна лише 6,25 місячним заробітним платам, що є мінімальною сатисфакцією за пережите приниження та стрес у період масових перевірок і обмежень прав громадян.

Позивач долучив також повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 №6/11403 від 12.01.2026 про те, що на виконання ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 року №260/6287/25 комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , органу СБУ, розвідувального органу України) відповідно до рішення, ухваленого протоколом від 09 січня 2026 року №2, прийнято позитивне рішення по заяві від 17.06.2025 року про надання відстрочки, згідно пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Повідомлено, що з урахуванням законодавчого регулювання подати документи можна лише особисто. Родич, юрист/адвокат чи представник подати заяву не можуть. Подати заяву з-за меж України неможливо. Подача відстрочки здійснюється виключно особисто через ЦНАП на території України. Подати документи можна в будь-якому ЦНАП, незалежно від місця реєстрації — послуга екстериторіальна. Можна подавати оригінали, або нотаріально завірені копії.

Долучив також лист ІНФОРМАЦІЯ_9 №6/9848 від 21.07.2025, згідно з яким повідомлено, що заяву від 17.05.2025, яка надійшла на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 від представника Уповноваженого Верховної Ради України, розглянуто (Вх.№253/12390 від 08.07.2025). В ході проведення перевірки встановлено, що 18.03.2025 за результатами розгляду заяви комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 Вам було надано відстрочку на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» терміном до 09.05.2025. В подальшому, засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано заяву від 17.06.2025 року про надання відстрочки, яка зареєстрована 18.06.2025 за вх.№13306. Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 за вих. № 10899 була надана відповідь з відмовою в наданні відстрочки на підставі абз.2 п.58 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», а саме у зв`язку з ненаданням до заяви військово-облікового документу, що підтверджується копією заяви від 17.06.2025. У зв`язку з викладеним, для отримання відстрочки від призову від мобілізації, на особливий період, необхідно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації із долученням всіх необхідних документів.

Долучено також лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2025 №13925, згідно з яким вказано, що для отримання довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному слід особисто звернутись до комісії при РТЦК та СП, де військовозобов`язаний перебуває на обліку, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з заявою за формою, визначеною у додатку 4 до Порядку, до якої додати документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, з зазначених у переліку згідно з додатком 5 до Порядку та додати копію чинного військово-облікового документа, оформленого в установленому порядку.

Позивачем долучено лист ІНФОРМАЦІЯ_1 №16722 від 26.09.2025, згідно з яким, розглянувши заяву повідомлено: відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зокрема, жінкам та чоловікам, опікунам, піклувальникам, прийомним батькам, батькам-вихователям, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років. Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до п. 58 Порядку, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі), Згідно Закону України від 11.04.2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», пропонуємо Вам скористатися абз. 2 п. 58 зазначеної Постанови та подати заяву з повним переліком документів, що підтверджують право на відстрочку від призову по мобілізації, при цьому в обов`язковому порядку подати посвідчуючі особу документи, військово-обліковий документ, а також свідоцтво про шлюб, або відомості які підтверджують факт виховання та утримання неповнолітньої дитини з інвалідністю. Вказані документи в поданій Вами заяві відсутні.

Згідно з долученим листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №16100 від 17.09.2025 повідомлено, що згідно із Законом України від 11.04.2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», запропоновано скористатися абз. 2 п. 58 зазначеної Постанови та особисто подати заяву з повним переліком документів, що підтверджують право на відстрочку від призову по мобілізації за ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, при собі мати паспорт та військово-обліковий документ, для приведення у відповідність військового обліку згідно з діючим законодавством.

Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №8380 від 18.05.2025 повідомлено, що згідно із Законом України від 11.04.2024 року №363З-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», запропоновано скористатися абз. 2 п. 58 зазначеної Постанови та особисто подати заяву з повним переліком документів, що підтверджують право на відстрочку від призову по мобілізації за ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, при собі мати паспорт та військово-обліковий документ, для приведення у відповідність військового обліку згідно з діючим законодавством. Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 №10999 запропоновано позивачу особисто подати заяву з повним переліком документів, що підтверджують право на відстрочку від призову по мобілізації.

Проаналізувавши докази, суд дійшов висновку, що доведеним є той факт, що відповідачем 1 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про продовження відстрочки від призову на військову службу, що встановлено рішенням суду.

Суд погоджується з твердженнями позивача про завдання моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю, яка порушила звичний спосіб життя у побуті та родині, а також про те, що впродовж зазначеного ним періоду позивач постійно відчував стрес у зв`язку з мобілізаційними заходами та не вирішенням даного питання.

Як зазначив Верховний Суд у п. 43, 44 постанови від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Як зазначено у ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак судом не приймаються до уваги доводи третьої особи у цій справі щодо її неналежності, позивачем був правильно визначений склад учасників у цій справі.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція з питання відшкодування моральної шкоди.

Зокрема, в постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17 Верховним Судом зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

При цьому у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків тощо.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд має надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чи існує причинний зв`язок, чи обґрунтовано грошовий вираз заявленої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Ці обставини входять до предмету доказування у справі.

В межах цієї справи позивач вказує, що внаслідок протиправних дій та рішень відповідачів, що встановлено рішенням суду, йому завдано моральних страждань.

Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в сумі 50000 грн. При цьому, розмір мотивує розміром мінімальної заробітної плати у 2025 році, що становить 8 000 грн, заявлена сума відповідає 6,25 місячним заробітним платам, що є мінімально необхідною сатисфакцією за три місяці життя у стані "мобілізаційного заручника".

Суд зазначає, що законодавством не визначено у даному випадку розміру моральної шкоди.

Як роз`яснено у п. 9 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Суд при оцінці розміру заподіяної моральної шкоди враховує загальновідомим факт оголошення мобілізації, як встановлено судом відповідачем 1 допущено протиправну бездіяльність стосовно позивача, про що долучено відповідні докази, включно з рішенням суду, що спричинило у житті позивача, за наявності на утриманні двох дітей, яких утримує без матері, така не сплачує аліментів на утримання дітей (довідка Тячівського відділу ДВС №5623 від 16.01.2026), спричинення страждань. Поряд з цим, позивачем не доведено розмір заподіяної шкоди в розмірі 50000 грн. залежно від розміру мінімальної заробітної плати, доказів неотримання такої суду не надано, законодавством не визначено мінімального розміру щодо стягнення такої, а отже, суд вважає обґрунтованою суму 3000 грн.

Суд вважає, що рівень моральних страждань визначається не тільки наявністю протиправної діяльності, а моральними стражданнями особи внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків такої бездіяльності для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, то суд, насамперед виходячи з фактичних обставин справи, які доводять наявність заподіяння моральної шкоди та маючи широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди приходить до думки, що визначена позивачем сума моральної шкоди у розмірі 50 000,00 гривень є недоведеною.

З урахуванням встановлених судом обставин та вищезазначених вимог законодавства, враховуючи вимоги розумності та справедливості, характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач через протиправну бездіяльність органу державної влади, беручи до уваги тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, які порушили звичний спосіб життя у побуті та родині, обмеження у вільному виборі місця знаходження і інші негативні наслідки, які пов`язані із необхідністю докласти додаткових зусиль для відновлення та організації життя, обґрунтованим є позов в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн., відтак позов слід задовольнити частково, в решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заперечення відповідачів знайшли свого часткового підтвердження під час розгляду справи.

Розподіл судових витрат у цій справі судом не проводиться, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку, а їх стягнення у такому випадку з відповідача на користь держави не передбачена ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 76-89, 141, 258 - 261, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади - задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок грошових коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3000 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Державна казначейська служба України, адреса 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6, ЄДРПОУ 37567646

Повний текст виготовлений 08.05.2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда