Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №947/17010/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2191/26

Справа № 947/17010/25

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 31 жовтня 2025 року у складі судді Бескровного Я.В.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.12.2023 у розмірі 95998,36 грн., що складається з: 77644,80 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 18353,56 грн. – заборгованість за простроченними відсотками та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 23.12.2023 відповідачка підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. На підставі укладеного Договору відповідачка отримала платіжний інструмент кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 11/27 , тип – Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідачка користувалася кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором та випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала. Зазначала, що Довідка/виписка за рахунком, з назвою «Виписка за договором № б/н за період з 23.12.2023 - 17.04.2025» не засвідчує обставини про які пише банк. У довідці міститься «оплата частинами», що надає підставу стверджувати що гроші зараховувалися з інших підстав (мотивів) ніж ти, що має на увазі позивач.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Останнім рішенням Київського районного суду м.Одеси від 31 жовтня 2025 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.12.2023 станом на 15.04.2025, яка становить за тілом кредиту 77644,80 грн. та простроченими процентами 18353,56 грн., а разом 95998,36 грн. та судові витрати 2422,40 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 31 жовтня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що між сторонами неукладений кредитний договір, а неукладений договір не створює жодних правових наслідків. Виписка позивача від 17.04.2025 з назвою «Виписка за договором № б/н за період з 23.12.2023 - 17.04.2025» не може підміняти собою договір, та не є документом який засвідчує порушення зобов?язань за неукладеним кредитним договором, не містить істотних умов (розмір та мету кредиту, % ставки; часу надання повернення тощо). Цей документ є документом, що лише підтверджує факт списання зарахування коштів з/на рахунок клієнта, тобто рух коштів. «Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг» від 23.12.2023 до якої додається «паспортом споживчол кредиту» лише засвідчує що позивач надав інформацію, а відповідачка ознайомилась з інформацією що міститься у заяві та паспорту.

Двічі розглядаючи справу, суд не звернув уваги на арифметичну розбіжність між позовними вимогами та документами наданими на їх підтвердження. Зокрема, як зазначає скаржник позовні вимоги позивача 77644.80 грн (тіло кредиту) не збігаються (перевищують) на 2644,80 грн. суму кредитування 75 000 грн., що у довідці позивача від 17.04.2025 (реєстр. №0000004322802213) «Про зміну умов кредитування та обслуговуванн кредитної картки оформленої на відповідачку (договір б/н)». Суд замовчав про те, що внаслідок несанкціонованого списання позивачем грошей відповідачки, вона повертає позивачу гроші через термінал самообслуговування. До відзиву надані квитанції на суми 1500, 00 грн. ; 500, 00 грн - платежі від 05.11.2024-1500, 00 грн; 50, 00 грн. - платежі від 27.11.2024; 2350, 00 грн.; 1000,00 грн платежі від 22.09.2024; 960,00 грн.; 4307,97 грн. - платежі від 05.12.2024; 1000,00 грн.- платіж від 14.09.2024.

Доводи скарги також мотивовані тим, що заявлені позовні вимоги за % також не відповідають дійсності (зменшені) 25309 - 18353,56 = 6955,44 грн, тобто є підстави стверджувати що % нараховувалися на %, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Ефективна ставка з врахуванням комісій (приблизно 1280 грн), перевищує 34 % річних (( 26589, 00 / 77644.80) х 100% ). Відповідачка не погоджувала таки умови. Нарахування/стягнення відсотків є неправомірним у силу відсутності договору. Позиція відповідачки щодо протиправності стягнення нарахованих в односторонньому порядку відсотків відповідає позиції суду у спірних правовідносинах (Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №336/6542/21; постанова Касаційного цивільного суду від 07.08.2019 у справі №182/1806/17.

Фактичні обставини справи (докази позивача) засвідчують, що вимоги щодо стягнення грошей у вигляді кредитування рахунку є необґрунтованими та передчасними. У цій справі наявні підстави лише стверджувати що сторони погодили відкриття рахунку (кредитної картки). Відповідно до довідки позивача Реєстр. № 0000004322802965 Дата: 17-04-2025 з назвою «Між позивачем та відповідачкою був підписаний кредитний договір № б/н», за яким було надано наступні кредитні картки»: дія карткового рахунку припиняється у листопаді 2017 року ( 11/27)

При цьому, будь яких належних та допустимих доказів на підставі яких можливо стверджувати про відмову повернути гроші немає. Відповідачка не відмовлялася повернути гроші, але заперечує проти протиправного, передчасного, необґрунтованого примусового стягнення.

Позиція позивача в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційгу скаргу, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на її необгрнутованість просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м.Одеси від 31 жовтня 2025 року – без змін, оскільки підписавши 23.12.2023 заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідачка на підставі ст. 634 ЦК України приєдналаася до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки» тощо. Обставини підписання вказаної заяви, відповідачкою не заперечуються. На підтвердження обставин укладення/схвалення відповідачем правочину Банком надано суду також довідку про видачу відповідачці кредитної картки та виписку по рахунку відповідачки від старту карткового рахунку до моменту звернення до суду із позовом. Вказані документи свідчать про те, що відповідачка до певного часу добросовісно вконувала взяті на себе зобов`язання, запозичувала кошти, спдчували відсотки. При цьому погашаючи відсотки та частину використаного кредитного ліміту, відповідачка здійснювала нові запозичення, тим самим змінювала загальний розмір запозичених коштів та підтверджувала обставину ознайомлення та погодження з умовами кредитування. Відсотки нараховані Банком у повній відповідності із погодженою в заяві від 23.12.2023 відсотковою ставкою 40.8% річних чи 3.4 % в місяць. Наданий Банком розрахунок заборгованості відповідачкою жодним чином не спростовано.

Твердження відповідачки щодо нарахування Банком відсотків на відсотки не відповідають дійсності, оскільки списані за рахунок кредитного ліміту відсотки, що прямо передбачено умовами підписаної відповідачкою заяви фактично є погашеними за рахунок кредитного ліміту, що призвело до збільшення тіла кредиту. Не є при цьому зрозумілими доводи скаржниці стосовно того, що внаслідок несанкціонованого списання позивачем грошей відповідачки, остання повертає позивачу гроші через термінал самообслуговування. Банк зауважує, що надані відповідачкою квитації є доказом сплати останньою грошових коштів на виконання зобов`язань по заявам про надання кредиту «Оплата частинами». Оскільки заборгованість відповідача по оплаті частинами не є предметом розгляду Банк не надавав суду відповідні підписані відповідачем заяви.

У запереченнях (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу), ОСОБА_1 просить суд не враховувати доводи та документи у відзиві АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку із невідповідністю їх предмету та підставам позову.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).

3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що Банк посилається на існування договірних відносин з відповідачкою. На підтвердження укладання кредитного договору ним надана копія заяви від 23.12.2023 у якій відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, підписавши заяву анкету та Умови та правила надання послуг, у яких визначалися проценти та інші умови, внаслідок чого отримав кредит у вигляді кредитної лінії на кредитну картку, розмір якої остаточно було збільшено до 200000 грн.

При укладанні договору сторони керувались ч.1ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи Банку", які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача, станом на 15.04.2025 заборгованість за тілом кредиту становить 77644,80 грн. та 18353,56 грн. - заборгованість за простроченими процентами, а разом 95998,36 грн., що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» на ім`я відповідача.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову АТ КБ «ПриватБагк».

Так, ст. 1054 ЦК України визначено, зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до ч.1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідност. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексуборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Встановлено, що Банк виконав зобов`язання, надавши відповідачці кредит. Проте як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачка порушила графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість.

З урахуванням вищенаведенного, колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Банку і стягнення з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.12.2023 в загальному розмірі 95998,36 грн., що складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту та процентами.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що між сторонами неукладений кредитний договір, а неукладений договір не створює жодних правових наслідків. Так, надана позивачем Виписка від 17.04.2025 з назвою «Виписка за договором № б/н за період з 23.12.2023 - 17.04.2025» не може підміняти собою договір, та не є документом який засвідчує порушення зобов?язань за неукладеним кредитним договором, не містить істотних умов (розмір та мету кредиту, % ставки; часу надання повернення тощо). Цей документ є документом, що лише підтверджує факт списання зарахування коштів з/на рахунок клієнта, тобто рух коштів. «Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг» від 23.12.2023 до якої додається «паспортом споживчол кредиту» лише засвідчує що позивач надав інформацію, а відповідачка ознайомилась з інформацією що міститься у заяві та паспорту.

Проте вищевказані доводи ОСОБА_1 є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Згідно із ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статі 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Так, відповідно до встановлених обставин справи, між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі підписаної 23.12.2023 відповідачкою ОСОБА_1 . Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 26-32), у якій були погоджені наступні умови:

1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000 грн. (п.9.2. Договору);

2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна GOLD»;

3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. Договору):

4. Процентна ставка, відсотків річних: 40,8% (п.9.3 Договору);

5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов?язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4. Договору);

6. Розмір мінімального обов?язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. Договору);

7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.9.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем ОСОБА_2 підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу.

На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримала платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 11/27 , тип – Універсальна GOLD (а.с. 33), що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 35-37).

Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.12.2023 разом із Умовами та паспортом споживчого кредиту становить єдиний договір. Такий спосіб укладення договору відповідає природі договору приєднання та вимогам чинного законодавства.

Посилання ОСОБА_1 на те, що зазначені документи не містять істотних умов договору, є необґрунтованими, оскільки істотні умови кредитування визначені у вказаній заяві від 23.12.2023, з якою відповідачка була ознайомлена та погодилась шляхом її підписання.

Крім того, на підтвердження обставини укладання/схвалення відповідачем правочину Банком надано суду також довідку про видачу відповідачці кредитної картки. Згідно названої довідки 23.12.2023 відповідачкою отримана картка Універсальна Gold, саме та картка, умови кредитування щодо якої визначені підписаною відповідачкою заявою (п.9.2. договору 2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна GOLD»).

Факт укладення договору та його виконання підтверджується також випискою по рахунку, яка відображає рух коштів, зокрема отримання та використання кредитних коштів відповідачкою. Саме користування кредитними коштами свідчить про прийняття умов договору та виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами.

Твердження ОСОБА_1 про те, що виписка не є доказом укладення договору, не спростовує встановлених судом обставин, оскільки така виписка оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, зокрема заявою про приєднання та умовами кредитування.

Отже, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують укладення між сторонами кредитного договору та виникнення у відповідачки обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів і сплати відсотків, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Необгрнутованими та безпідставними є і доводи скарги щодо наявності арифметичної розбіжності між сумою кредиту та заявленою до стягнення заборгованістю. Так, посилання скаржниці на те, що сума тіла кредиту у розмірі 77 644,80 грн перевищує визначений ліміт кредитування 75 000 грн, не свідчить про помилковість розрахунку, оскільки заборгованість за кредитним договором формується не лише з первісно встановленого кредитного ліміту, а й з урахуванням нарахувань, передбачених умовами договору, зокрема відсотків, комісій, можливого збільшення кредитного ліміту, а також особливостей обліку заборгованості банком.

Щодо посилань ОСОБА_1 на здійснення нею платежів через термінал самообслуговування, навпаки підтверджує наявність між сторонами кредитних правовідносин та виконання відповідачкою обов`язку з часткового погашення боргу.

Безпідставними є і доводи скарги про те, що заявлені позовні вимоги за відсотками також не відповідають дійсності, враховуючи те, що відсотки нараховувалися на відсотки.

Проте як вбачається з матеріалів справи, відсотки нараховані Банком у повній відповідності із погодженою в заяві від 23.12.2023 відсотковою ставкою 40.8% річних чи 3.4 % в місяць. При цьому, наданий Банком розрахунок заборгованості відповідачкою жодним чином не спростовано. Твердження відповідачки щодо нарахування Банком відсотків на відсотки не відповідають дійсності, оскільки списані за рахунок кредитного ліміту відсотки, що прямо передбачен умовами підписаної відповідачкою заяви, фактично є погашеними за рахунок кредитного ліміту, що призвело до збільшення тіла кредиту.

Посилання ОСОБА_1 на те, що між сторонами фактично було погоджено лише відкриття рахунку, спростовується матеріалами справи, які підтверджують не лише відкриття карткового рахунку, а й встановлення кредитного ліміту та користування відповідачкою кредитними коштами. Саме використання кредитних коштів свідчить про виникнення кредитних правовідносин, а не виключно відносин з обслуговування рахунку.

Твердження про передчасність заявлених вимог є необґрунтованими, оскільки обов`язок позичальника щодо повернення кредиту та сплати відсотків виникає з моменту отримання та використання кредитних коштів і не ставиться у залежність від факту висловлення ним відмови від виконання такого обов`язку. Невиконання або неналежне виконання зобов`язання у встановлені договором строки саме по собі є підставою для звернення кредитора до суду за захистом порушеного права.

Жодних інших доводів на спротсування виснвоків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.374, ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 31 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе