Рішення від 01 червня 2025 р. у справі №589/1476/24 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1476/24

Провадження № 2/589/222/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Лєвши С.Л.,

з участю секретаря судового засідання Новик О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 45836 грн 43 коп. за Кредитним договором №1186327 від 14 лютого 2020 року (далі – Договір-1), судових витрат в розмірі 3028 грн 00 коп. та витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 13000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») Договір-1, за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору-1, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Також, сторонами обумовлено суму кредиту – 6000 грн, кредит надається на строк 30 днів з 14.02.2020, термін повернення кредиту – 15.03.2020. зі сплатою відсотків та комісії.

15 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») укладено Договір факторингу №15/12-2021-22, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілона» відступає ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-03/2023/1 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у відповідності до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект Центр», а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, зокрема і право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором-1.

ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.

Всупереч вимогам Договору-1 позичальник ОСОБА_1 не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим має заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» в розмірі 45836 грн 43 коп., яка складається із: суми заборгованості за кредитом - 5700 грн 00 коп.; суми заборгованості по відсоткам на дату відступлення прав вимоги - 38936 грн 43 коп.; суми заборгованості з комісії – 1200 грн 00 коп.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений, в позовній заяві міститься клопотання, в якому просить розглядати справу за його відсутності. (а.с.4)

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи, як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Оскільки місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 встановити не вдалося, остання повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи у вказаній справі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади в Україні за адресою: https://court.gov.ua/sud1819/. (а.с.88)

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 14 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1186327, в електронній формі в особистому кабінеті позичальника створеного на вебсайті ТОВ «Мілоан». За умовами цього договору відповідачу виданий кредит в розмірі 6000 грн, на строк 30 днів з 14.02.2020 по 15.03.2020, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3600 грн, які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, зі сплатою комісії за надання кредиту: в розмірі 1200 грн. (а.с. 6-8)

Відповідно до довідки про ідентифікацію виданої ТОВ «Мілоан», одноразовий ідентифікатор S63219, час відправки ідентифікатора позичальнику 14.02.2020, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380678724853. (а.с.11)

З платіжного доручення 15238215 від 14.02.2020 ОСОБА_1 ТОВ «Мілоан» відбувся переказ коштів в сумі 6000 грн. (зворотній бік а.с.11)

15 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») укладено Договір факторингу №15/12-2021-22, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілона» відступає ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників.(а.с.20-25)

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір №10-03/2023/1 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у відповідності до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект Центр», а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, зокрема і право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором-1. (а.с.26-32)

Отже, ТОВ «Коллект Центр» наділений правом грошової вимоги до відповідача за Договором-1.

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в електронній формі, зазначено його розмір та умови надання коштів.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі – Закон №675- VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закон №675- VIII регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно із ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закон №675-VIII одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови договору не виконуються, кошти, відсотки та комісія за його користування не повертаються.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно із ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кошти, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідач належним чином не виконувала своїх договірних зобов`язань з повернення тіла кредиту, що дає підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, а саме заборгованості по кредиту – 5700 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з процентів в сумі 38936 грн 43 коп., суд вважає за необхідне зупинитись на наступному.

Як вбачається з відомості про щоденне нарахування та погашення, позивачем нараховувалась заборгованість по процентами по 30.09.2021 включно та склала - 18701 грн 43 коп. (а.с. 12-17)

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору, сторони погодили у межах строку кредитування по 15 березня 2020 року включно, що відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. По закінченню цього строку, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.

Таким чином, виходячи з наведених норм, нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору (15.03.2020) припинилося, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості по процентам за період з 15.03.2020 по 30.09.2021 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс18.

Крім цього, до матеріалів справи не додані Правила про які зазначено у п.п.2.3.1 п.2.3. розділу 2 Договору-1, що суд не дає можливості дослідити умови цих Правил, в тому числі і умови щодо пролонгації Договору-1. Отже, умовами Догвору-1 не підтверджено умови пролонгації кредиту.

За приписом абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Підстав для відступу від вказаних правових висновків не вбачає також Велика Палата Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

Враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом після 15 березня 2020 року є необґрунтованими.

Судом встановлено, що в межах строку кредитування 30 днів сума процентів складала 3600 грн.

Доказів того, що строк кредитування був продовжений за згодою сторін у встановленому порядку, або що відповідач вчинив дії в особистому кабінеті для продовження кредитування, суду не надано. Водночас, автоматичне продовження строку кредитування шляхом лише продовження користування кредитом, та без ініціативи для цього позичальника, суд не може розцінювати як встановлення сторонами конкретного строку кредитування, а тому слід виходити зі строку кредитування, погодженого сторонами у договорі (30 днів).

Тому, оскільки позивач не довів право нараховувати проценти на умовах договору поза межами строків кредитування, суд вважає, що до стягненню підлягають суми процентів, які були передбачені умовами договору - 3600 грн.

Отже, загалом стягненню підлягає сума заборгованості за тілом кредиту в сумі 5700 грн, заборгованість за процентами в сумі 3600 грн, та заборгованість за комісією в сумі 1200 грн, загалом до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 10500 грн.

Таким чином, враховуючи вказане вище, та беручи до уваги, що відповідач умови укладеного Договору-1 не виконує, відзив на позовну заяву до суду не надала, будь-які заперечення проти позовних вимог до суду також не надала, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Так, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати понесені на правову допомогу у розмірі 13000 гривень.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року №02-01/223, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» і Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (зворотній бік а.с. 43, 44), копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» про види послуг та їх ціну (а.с. 45), заявку на надання юридичної допомоги №1030 від 13 березня 2024 року щодо боржника ОСОБА_1 , в якій надання усної консультації 2 години - 4000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу 3 години - 9000 грн (а.с. 47) та витяг з Акта №2 про надання юридичної допомоги від 08 січня 2024 року за вказаними вище послугами на загальну суму 13000 грн. (а.с. 48)

Згідно із положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В свою чергу при встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проте, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи викладене вище, витрати щодо надання професійної правничої допомоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з тим що позовні вимоги були задоволені частково в сумі 10500 грн, що становить 22,91 відсотка від позовної вимоги - 45836 грн 43 коп., тому з відповідача необхідно стягнути судові витрати з професійної правничої допомоги в сумі 2978 грн 30 коп., що становить 22,91 відсотка від сплаченого позивачем розміру судових витрат з професійної правничої допомоги – 13000 грн 00 коп.

Також, ТОВ «Коллект Центр» сплачено судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп. (платіжна інструкція №0422150103 від 22 березня 2024 року).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 10500 грн 00 коп., що становить 22,91 відсотка від позовної вимоги - 45836 грн 43 коп., тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 693 грн 71 коп., що становить 22,91 відсотка від сплаченого позивачем розміру судового збору - 3028 грн 00 коп.

Керуючись, ст. 4, 5, 12, 76-81,83, 141, 223, 258, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса що вказана в позовній заяві: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: поштовий індекс 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) суму заборгованості за Кредитним договором №1186327 від 14 лютого 2020 року в розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса що вказана в позовній заяві: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: поштовий індекс 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) судового збору в розмірі 693 (шістсот дев`яносто три) гривні 71 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса що вказана в позовній заяві: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: поштовий індекс 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2978 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 30 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша