Рішення від 16 квітня 2025 р. у справі №589/2006/24 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2006/24

Провадження № 2/589/263/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м.Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №2857231 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25 січня 2022 року (далі – Договір-1) та судових витрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено договором №2857231 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Договір-1 укладено шляхом направлення його тексту підписаного з боку ТОВ «Лінеура Україна» аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиском печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який направляється на номер мобільного телефону клієнта та введенням клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору і вважається направленим товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов Договору.

Відповідно до умов п.п.2.1 Договору-1 кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку відповідача, зазначену ним в особистому кабінету.

Відповідно до умов п.п.2.4 Договору-1, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Лінеура Україна» суми кредиту на користь відповідача.

Підписанням Договору-1 відповідач підтвердив що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» які розміщені на вебсайті повністю приймаючи умови Договору-1, розуміючи, погоджуючись з ними та зобов`язується неухильно дотримуватись цих Правил.

19 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №19102023, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором-1 в розмірі 36178 грн 72 коп., з яких: 7994 грн 20 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28184 грн 52 коп. - сума заборгованості за відсотками.

14 червня 2024 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз`яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз`яснено право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалу про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками до неї було направлено рекомендованим листом з повідомленням на зареєстроване місце проживання відповідача. (а.с.51)

Станом на 17 квітня 2025 року відзив на позов та заперечення від відповідача ОСОБА_1 до суду не надійшли.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачем надано суду копію договору №2857231 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25 січня 2022 року укладеного в електронному вигляді між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (а.с.5-10)

Згідно умов договору, товариство зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 8000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Строк дії договору становить 360 днів. Строк дії договору починається з моменту його укладення, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1,99 процентів в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. Договору-1. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Як встановлено судом Договір-1 має бути підписаний відповідачем з ТОВ «Лінеура Україна» електронним підписом, зважаючи на те, що він був укладений в електронному вигляді.

Разом з цим, у відповідності до вимог ст. 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» позивач будь-яких доказів підтверджуючих укладення електронного договору суду не надав.

Крім того, вказаним договором визначено, що товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 8000 грн безготівковій формі в національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом.

При цьому, будь-яких відомостей про виконання обов`язку кредитора і надання кредитних коштів та отримання їх відповідачем суду не надано, рахунок відповідача на який перераховано кредитні кошти та відомості щодо руху коштів за рахунком кредитодавця, на який мало бути здійснено повернення кредиту та процентів, також суду не надано.

Як вбачається з копії договору факторингу №19102023 від 19 жовтня 2023 року у ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу, відповідно якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату на умовах, визначених цим договором.(а.с. 14-18)

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19102023 від 19.10.2023, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2857231 в розмірі 36178 грн 72 коп., з яких: 7994 грн 20 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 28184 грн 52 коп. сума заборгованості за відсотками. (а.с. 18)

Згідно з розрахунком суми заборгованості, складеної позивачем станом на 19.10.2023 заборгованість за Договором-1 становить 36178 грн 72 коп., з яких: 7994 грн 20 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 28184 грн 52 коп. сума заборгованості за відсотками. (а.с. 19-21)

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Проте, надані представником позивача документи не містять відомостей про отримання кредитних коштів відповідачем, що суперечить положенням ст. 1046 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей. При цьому зміст зазначеного договору не свідчить про факт надання кредиту відповідачу в момент його підписання, а лише вказує про можливість надання клієнту кредиту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта. Належних доказів на підтвердження безготівкових перерахувань коштів на платіжні банківські картки позичальника, як передбачено умовами кредитного договору позивачем не надано.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.12.2015 у справі № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг. Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунка, а також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 у справі №194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд, розглядаючи справу № 755/2284/16-ц (постанова від 11.09.2019), у справі № 61/16891/15-ц (постанова від 30.01.2018).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними. Безготівкові розрахунки перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Дана Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, інкасового доручення (розпорядження).

Електронний розрахунковий документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

З урахуванням викладеного, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями вказаної Інструкції, який заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу та містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документу банком платника.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів (касово-бухгалтерських документів), на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів за вказаним договором.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту та користування ним а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Інформація, яка зазначена в розрахунку заборгованості за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

На день розгляду справи будь-яких письмових звернень до суду із зазначенням доказів, які бажає долучити позивач, або клопотань про їх витребування останній не подавав.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 по справі № 910/14452/20 вказано, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суду не представлено доказів укладення Договору-1 між сторонами, не надано доказів ознайомлення відповідача з текстом наданого позивачем договору та його згоди з викладеними в них умовами. У матеріалах справи відсутні електронні докази підписання договору електронним цифровим підписом.

Інформація про підписання відповідачем договорів за допомогою одноразового ідентифікатора створена заінтересованими особами. Будь-яких беззаперечних доказів використання відповідачем такого засобу підписання договору суду не надано.

Враховуючи, що належних доказів, з яких можна достовірно встановити факт перерахування кредитних коштів за договором позики(кредиту) відповідачу, розмір заборгованості за цим договором, та перевірити правильність наданого позивачем розрахунку до суду не надано, отже суд позбавлений можливості перевірити факти, що входять до предмета доказування у справі, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви за недоведеністю позовних вимог.

Згідно з приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: поштовий індекс 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша