Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №363/5368/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2026 року місто Київ

Справа № 363/5368/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8862/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судового засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Брадарської Наталії Володимирівни, на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 листопада 2026 року (ухвалено у складі судді Рукас О.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У 2025 році позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 7300924 від 25.09.2021, № 4563197 від 25.08.2021, № 77721482 від 20.09.2021 у загальному розмірі 141 758,71 грн.

На обґрунтування позову зазначав, що:

25.08.2021 ОСОБА_1 уклав договір № 4563197 з ТОВ «Мілоан» на суму 15 000 грн;

20.09.2021 - договір № 7772148 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на суму 9 700 грн;

25.09.2021 - договір № 7300924 з ТОВ «Бі Ел Джи мікрофінанс» на суму 4 000 грн.

За умовами цих договір ОСОБА_1 отримав грошові кошти, зобов`язався їх повернути після спливу погодженого строку, сплатити проценти за їх використання, а також виконати інші обов`язки, передбачені укладеним договором.

Первинні кредитори свої зобов`язання виконали та надали ОСОБА_1 кошти в погодженому розмірі, водночас останній свої зобов`язання за укладеними договорами не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Шляхом поступового укладення договорів факторингу, право вимоги первинних кредиторів перейшло до ТОВ «Коллект Центр».

Після заміни кредитора у зобов`язаннях, ТОВ «Коллект Центр» не здійснювало жодних нарахувань та стягнень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вишгородський районний суд Київської області заочним рішенням від 24 листопада 2025 року позов задовольнив частково, стягнув зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Колект Центр» заборгованість за договором № 7300924 від 25.09.2021, № 4563197 від 25.08.2021, № 77721482 від 20.09.2021 у загальному розмірі 47 736,01 грн, у задоволені іншої частини позову відмовив.

Стягнув зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Колект Центр» судові витрати: судовий збір 815,62 грн, витрати на правову допомогу 8 417,50 грн.

Вишгородський районний суд Київської області ухвалою від 16 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишив без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким заочним рішенням, 04 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Брадарська Н.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування скарги зазначає, що позивач не довів ані самого факту укладення електронних договорів, ані надання кредитних коштів, відповідно наявності та розміру заборгованості. Зокрема позивач не довів, що відповідач реєструвався на сайтах МФО де вказував свої персональні дані, а також не подав первинних бухгалтерських документів, зокрема виписки по рахунку у формі, встановленій НБУ, чи інших документів, які б давали можливість достеменно встановити, чи існують у відповідача зобов`язання перед позивачем.

Вказує, що надані позивачем інформаційні довідки про переказ коштів не є достатніми та допустимими доказами фактичного отримання відповідачем кредиту, оскільки вони не містять повного номера банківської картки, не підтверджують належність рахунку саме відповідачу та не містять прямого посилання на конкретний кредитний договір.

Вважає нікчемними умови кредитних договорів у частині нарахування великих відсотків у розрахунку 700-720 % річних, які слід вважати несправедливими відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» й такими, що свідчать про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, спрямованими на його фінансове знищення. Окрім цього безпідставним є нарахування відсотків за межами строку кредитування, передбачених договорами.

Стверджує про відсутність доказів переходу прав вимоги до позивача стосовно відповідача з огляду на відсутність доказів оплати позивачем придбання таких вимог у клієнтів.

Звертає увагу на необґрунтованість та неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу з огляду на типовий характер справи, формування позову автоматично системою, та не здійснення адвокатом індивідуального аналізу кожної справи чи участь в засіданні.

Також вказується про розгляд справи без фактичного повідомлення відповідача, чим порушено його право на справедливий суд.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - Ткаченко М.М. проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судове засідання 28 квітня 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України: шляхом доставки судової повістки-повідомлення в електронний кабінет ЄСІТС.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Ураховуючи викладене, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції встановив, що 25.09.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було підписано кредитний договір № 7300924 (а.с. 21-22). З боку ОСОБА_1 , договір позики підписаний шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису.

Відповідно до п. 1.1 договору № 7300924 від 25.09.2021 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики.

Відповідно до п.1.3 договору № 7300924 від 25.09.2021 сторонами було погоджено наступні умови кредиту: сума кредиту - 4000 грн. 00 коп., спосіб надання - шляхом перерахування на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 ; строк кредиту - 15 днів; подовжений строк - 28 днів; дата повернення кредиту - 10.10.2021, фіксована процентна ставка - 0,0010 % в день протягом 15 днів та 4,95% за кожен день пролонгованого строку.

Положення договору кредиту також містять іншу вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту, зокрема, реальну вартість кредиту, реальні витрати за кредитом тощо.

Крім того, ОСОБА_1 підписав та ознайомився з графіком платежів, що є додатком № 1 до договору 7300924 від 25.09.2021 (а.с. 23 ) та яка містить інформацію щодо розміру платежу за договором, порядку його формування та дати сплати.

Таким чином, судом встановлено, що 25.09.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 шляхом підписання договору в електронний формі було обумовлено всі істотні умови кредитного зобов`язання, що мало виникнути внаслідок передачі товариством обумовленої суми грошових коштів у власність ОСОБА_1

ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» належним чином виконало умови договору, перерахувавши на електронний платіжний засіб позичальника ОСОБА_1

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» своє зобов`язання за договором позики № 7300924 від 25.09.2021 виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту ( а.с. 47).

У свою чергу, з розрахунку заборгованості (а.с. 47зв.) судом встановлено, що ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором позики № 7300924 від 25.09.2021 у повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 6744 грн. 73 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 2574 грн. 60 коп. - заборгованість за процентами, 141,53 грн. - інфляційні збитки, 28,60 грн. - 3% річних.

Також судом встановлено, що 25.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було підписано договір кредиту № 4563197 (а.с. 26-30). З боку ОСОБА_1 , договір кредиту підписаний шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису.

Відповідно до п. 1 договору кредиту № 4563197 від 25.08.2021 ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту та сплатити проценти від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.2 договору кредиту № 4563197 від 25.08.2021 сторонами було погоджено наступні умови кредиту: сума кредиту - 15000 грн. 00 коп., спосіб надання кредиту - шляхом перерахування на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 ; строк кредиту - 30 днів; дата надання кредиту - 25.08.2021, дата повернення кредиту - 24.09.2021 року, проценти за користування кредитом - 9000 грн.(загальна сума).

Положення договору кредиту також містять іншу вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту, зокрема, реальну вартість кредиту, реальні витрати за кредитом тощо.

Крім того, ОСОБА_1 підписав та ознайомився з графіком платежів, що є додатком № 1 до договору кредиту 4563197 від 25.08.2021 (а.с. 29 зв.) та яка містить інформацію щодо розміру платежу за договором кредиту, порядку його формування та дати сплати.

Таким чином, судом встановлено, що 25.08.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 шляхом підписання договору в електронний формі було обумовлено всі істотні умови позикового зобов`язання, що мало виникнути внаслідок передачі товариством обумовленої суми грошових коштів у власність ОСОБА_1

ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало умови договору, перерахувавши 25.08.2021 на електронний платіжний засіб позичальника ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 15000 грн., що підтверджується Квитанцією від 25.08.2021 року (а.с. 48 зв.).

До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості (а.с. 49-50), з якого вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 15 000 грн. 00 коп.

Вказані обставини стороною відповідача спростовано не було.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «МІЛОАН» своє зобов`язання за договором кредиту № 4563197 від 25.08.2021 виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту.

У свою чергу, з розрахунку заборгованості (а.с. 49-50) судом встановлено, що ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором кредиту № 4563197 від 25.08.2021 у повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 50 250 грн. 00 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 32400 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2850 грн. - заборгованість за комісіями.

Судом встановлено, що 20.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було підписано договір позики № 77721482 (а.с. 38). З боку ОСОБА_1 , договір позики підписаний шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису.

Відповідно до п. 1 договору позики № 77721482 від 20.09.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти від суми позики.

Відповідно до п. 2 договору позики № 77721482 від 20.09.2021 сторонами було погоджено наступні умови позики: сума позики -9700 грн. 00 коп., спосіб надання позики - шляхом перерахування на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 ; строк позики - 23 дні; дата надання позики - 20.09.2021, дата повернення позики - 13.10.2021, фіксована процентна ставка - 1,99 % в день.

Положення договору позики також містять іншу вичерпну інформацію щодо умов надання позики, зокрема, реальну вартість позики, реальні витрати за позикою тощо.

Крім того, ОСОБА_1 підписав та ознайомився з Таблицею обчислення загальної вартості позики для споживача, що є додатком № 1 до договору позики 77721482 від 20.09.2021 (а.с. 23 зв.) та яка містить інформацію щодо розміру платежу за договором позики, порядку його формування та дати сплати.

Таким чином, судом встановлено, що 20.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 шляхом підписання договору в електронний формі було обумовлено всі істотні умови позикового зобов`язання, що мало виникнути внаслідок передачі товариством обумовленої суми грошових коштів у власність ОСОБА_1

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало умови договору, перерахувавши 20.09.2021 на електронний платіжний засіб позичальника ОСОБА_1 суму позики у розмірі 9700 грн., що підтверджується Довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000044279/ТНПП від 18.08.2025 (а.с. 51).

До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості (а.с. 54-55), з якого вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом позики становить 9700 грн.

Вказані обставини стороною відповідача спростовано не було.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» своє зобов`язання за договором позики № 77721482 від 20.09.2021 виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму позики.

У свою чергу, з розрахунку заборгованості (а.с. 54-55) судом встановлено, що ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором позики № 77721482 від 20.09.2021 у повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 31512 грн. 39 коп., з яких: 9700 грн - заборгованість за тілом позики; 21812 грн. 39 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою.

29.11.2021 було укладено договір №29/11-1 (а.с.63-64) відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №7300924.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023(а.с. 82-85) відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №7300924.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №7300924.

15.12.2021 було укладено договір №15/12-2021-22 (а.с. 79-76) відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4563197.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 (а.с. 82-85) відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4563197.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №4563197.

22.02.2022 було укладено договір №22/02/2022 (а.с. 68-70) відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77721482.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 (а.с. 82-85) відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77721482.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №77721482.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні чи скасуванню.

Вирішуючи клопотання позивача про витребування доказів колегія суддів виходить із того, що позивач без поважних причин не подав таке клопотання до суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для поновлення строку для подання такого клопотання, відповідно його задоволення відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Рішення суду першої інстанції мотивовано так:

- первинні кредитори належним чином виконали свої обов`язки за договорами та надали ОСОБА_2 грошові кошти у погодженому сторонами розмірі;

- право вимоги до ОСОБА_1 позивач набув на підставі договорів факторингу, укладених із первинними кредиторами;

- зважаючи на умови договорів, суд погоджується з наданими розрахунками заборгованості щодо обчислення суми заборгованості за основною сумою боргу, відсотками, що були нараховані в межах строку дії договору вважає їх правильними та обґрунтованими. Водночас судом не встановлено підстав для нарахування відсотків за користування позикою поза межами строків дії договору (30 днів);

- зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем не надано заперечень щодо обґрунтованості та співмірності понесених позивачем судових витрат, а матеріали позовної заяви містять достатню сукупність доказів на підтвердження їх понесення, то понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, зважаючи на розмір задоволених вимог відносно розміру заявлених вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 815,62 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 8 417,50 грн.

Колегія суддів повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вказує на таке.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то на нього покладено обов`язок надати докази на підтвердження видачі кредиту та його розміру, умов та порядку нарахування відсотків, комісій та інших сум, заявлених позивачем до стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц зазначено, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце, у зв`язку із чим позов правомірно задоволений.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для досягнення переконання в тому, що кошти відповідачу були надані, ані ж не були.

Так, на підтвердження виконання зобов`язань первинними кредиторами за договорами надані такі докази:

1) за договором № 7300924 від 25.09.2021 - довідка ТОВ «ФК «Елаєнс», відповідно до якої 25.09.2021 проведено платіж відповідно до договору про надання послуг з переказу грошових коштів із ТОВ «Бі Ел Джи мікрофінанс» на суму 4 000 грн на карту 414962ХХХХХХ7237 (а. с. 47);

2) за договором № 4563197 від 25.08.2021 - квитанція сервісу «Liqpay» на суму 15 000 грн на картку 414962*37 (а. с. 48 зворот);

3) за договором № 77721482 від 20.09.2021 - довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес», відповідно до якої 20.09.2021 проведено платіж відповідно до договору про надання послуг з переказу грошових коштів із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на суму 9 700 грн ОСОБА_3 на карту НОМЕР_1 (а. с. 51).

Належність вказаних карток відповідачу, останнім не спростована, що є його процесуальним обов`язком. Також, доказів того, що персональні дані відповідача були неправомірно використані товариствами для укладення кредитних договорів від його імені відповідачем суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач також не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів.

Ураховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорах, і він мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору у відповідну дату, чого відповідач не зробив.

Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині є формальними та суперечать матеріалам справи.

Матеріали справи також не містять відомостей про те, що кредитні договори у встановленому законом порядку відповідачем оспорювалися чи визнавалися недійсними з підстав неотримання ним грошових коштів, чи їх отримання у меншому розмірі в порядку ст. 1051 ЦК України, що з огляду на положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину свідчить про дійсність договірних відносин, що виникли між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Факт укладення таких договорів у письмовій (електронній) формі також підтверджується матеріалами справи, у яких міститься інформація щодо введення відповідачем одноразового ідентифікатора, направленого йому на номер телефона НОМЕР_2 , який вказується самим відповідачем у заяві про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 119).

За договором № 7300924 від 25.09.2021 - В-473986 (а. с. 22 зворот).

За договором № 4563197 від 25.08.2021 - J60019 (а. с. 48).

За договором № 77721482 від 20.09.2021 - uYO3Cc1ke (а. с. 38 зворот).

Доводи про нікчемність умов кредитних договорів у частині нарахування великих відсотків у розрахунку 700-720 % річних, які слід вважати несправедливими відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» й такими, що свідчать про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, спрямованими на його фінансове знищення, а також про безпідставність нарахування відсотків за межами строку кредитування, передбачених договорами колегія суддів відхиляє як безпідставні та надумані.

У постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що позовні вимоги задоволенні частково, а саме відсотки за користування кредитними коштами судом стягнуті лише в межах погоджених строків кредитування за кредитними договорами. Більш того, суд мотивуючи таке своє рішення послався як на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, так і на приписи ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Підстав для визнання нікчемними умов кредитних договорів щодо нарахування відсотків у «значному» розмірі судом не встановлено та скаржником не вказано. Сторони у відповідності до засад свободи договору здійснили своє волевиявлення щодо укладення таких договорів, зокрема відповідача своїм електронним підписом підтвердив згоду на такі умови, а тому є відповідальним перед кредитодавцем за невиконання умов кредитного договору, зумовленого власними життєвими пріоритетами та позицією відповідача.

Доводи про відсутність доказів переходу прав вимоги до позивача стосовно відповідача з огляду на відсутність доказів оплати позивачем придбання таких вимог у клієнтів є також необґрунтованими й безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи.

29.11.2021 укладено договір №29/11-1 (а. с.63) відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи мікрофінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 7300924 від 25.09.2021.

Оплата відступлення такої вимоги підтверджується платіжним дорученням № 306360005 від 30.11.2021 на суму 1 904 440,51 грн (а. с. 65 зворот).

15.12.2021 укладено договір № 15/12-2021-22 (а. с. 74) відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 4563197 від 25.08.2021.

Оплата відступлення такої вимоги підтверджується платіжним дорученням № 313550011 від 20.12.2021 на суму 4 014 759,20 грн (а. с. 76).

22.02.2022 укладено договір № 22/02/2022 (а.с. 68) відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 77721482 від 20.09.2021.

Оплата відступлення такої вимоги підтверджується платіжним дорученням № 333740001 від 23.02.2022 на суму 6 382 999,39 грн (а. с. 71).

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 (а. с. 82) відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами № 4563197 від 25.08.2021, № 77721482 від 20.09.2021 та № 7300924 від 25.09.2021.

Оплата відступлення таких вимог підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 на суму 5 312 491,59 грн у частині договору №10-01/2023 (а. с. 85).

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договорами № 4563197 від 25.08.2021, № 77721482 від 20.09.2021 та № 7300924 від 25.09.2021.

Доводи про розгляд справи без фактичного повідомлення відповідача також є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 10.10.2025 ознайомився із матеріалами справи (а. с. 119), а також подав заяву про перенесення розгляду справи (а. с. 123), яке задоволено судом 13.10.2025, розгляд справи відкладено до 24.11.2025.

Тобто ОСОБА_1 достовірно знав про існуюче провадження щодо стягнення з нього заборгованості, водночас протягом 2 місяців не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов, при цьому в частині передбаченого законом обов`язку суду повідомити відповідача про розгляд справи, суд свій обов`язок виконав, про що свідчать конверти, направлені за адресою реєстрації відповідача, яку він також вказав у заяві про ознайомлення із матеріалами справи (а. с. 124, 132), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пп. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням.

Щодо необґрунтованості та неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу з огляду на типовий характер справи, формування позову автоматично системою, та не здійснення адвокатом індивідуального аналізу кожної справи чи участь в засіданні колегія суддів вказує на таке.

Стверджуючи про «автоматичне формування позову», «не здійснення адвокатом індивідуального аналізу справи» представник скаржника у своїй апеляційній скарзі наводить доводи, що прямо суперечать обставинам справи, тобто є завідомо безпідставними, зокрема щодо відсутності доказів перерахування коштів на рахунок відповідача, доказів оплати відступлення права вимоги, доказів підписання відповідачем кредитних договорів, а також не врахування судом неможливості нарахування відсотків поза межами строку кредитування.

Таким чином, сам представник відповідача не здійснив індивідуального аналізу справи та подав «типову» апеляційну скаргу, у якій вмістив усі можливі доводи, які змістовно не можуть бути визнані обґрунтовані судом.

З урахуванням викладеного неспроможними є доводи апеляційної скарги, про те, що навіть стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (33,67 %) у розмірі 8 417,50 грн (17,63 % від задоволених позовних вимог) є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) чи обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Інші доводи апеляційної скарги є явно необґрунтованими, суперечать правильно установленим судом першої інстанції обставин справи, а тому колегія суддів їх відхилила як такі, що свідчать про незгоду із рішенням суду без переконливих доводів щодо його незаконності чи необґрунтованість та не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

При цьому колегія суддів ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Брадарської Наталії Володимирівни, - залишити без задоволення.

Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 листопада 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова