Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №757/15803/20-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/9383/2026

справа №757/15803/20-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Волковим Сергієм Анатолійовичем, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Остапчук Т.В., дата повної ухвали не зазначена,

у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі №757/15803/20-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними та фіктивними, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин у справі.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року ухвалено відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення ОСОБА_3 права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 .

Заявниця уважає, що постанова апеляційного суду в частині відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення ОСОБА_3 права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 , є такою, що з урахуванням положень частини 2 статті 432 ЦПК України не підлягає виконанню.

Зазначає, що для виконання вищевказаного рішення суду в частині відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення ОСОБА_3 права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 , останній може надати державному реєстратору вказане судове рішення, як виконавчий документ. В подальшому державний реєстратор може вчинити дії щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 .

Вказує, що у вересні 2025 року відповідачці ОСОБА_1 стало відомо про нотаріально посвідчений договір від 12 липня 2024 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначає, що зміст укладеного договору підтверджує такі обставини: відповідно до рішень Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року у справі №757/15803/20-ц та постанови Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі №22-ц/824/1453/2023 було стягнуто 20 000 доларів США та передбачено відновлення становища шляхом повернення 4/9 частки квартири; на виконання зазначених рішень ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 20 000 доларів США; ОСОБА_2 підтвердив повне виконання зобов`язань і відсутність будь-яких претензій; окремо зазначено про відсутність претензій до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 щодо повернення 4/9 частки квартири; ОСОБА_2 також підтвердив, що не вчинятиме дій щодо перереєстрації права власності, оскільки рішення фактично виконані.

Таким чином, договір підтверджує відсутність спору між сторонами, відсутність порушення прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відсутність обов`язку ОСОБА_1 щодо повернення 4/9 частки квартири.

Крім того, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із заявою про відмову від позовних вимог у частині відновлення становища (повернення 4/9 частки квартири) та просив закрити провадження у цій частині у справі №757/15803/20-ц.

Звертає увагу, що станом на теперішній час жоден із учасників справи не вчиняв дій щодо виконання рішення в частині повернення права власності на 4/9 частки квартири.

Вказує, що у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 зазначено, що до матеріально-правових підстав належать обставини припинення обов`язку боржника, зокрема внаслідок добровільного виконання, домовленості сторін, прощення боргу тощо (глава 50 ЦК України).

Перелік таких підстав не є вичерпним, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.

Уважає, що укладення Договору, фактичне виконання грошових зобов`язань та відмова стягувача від частини вимог свідчать про припинення обов`язку боржника, що є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Мотивуючи наведеним, з урахуванням заяви від 22 січня 2026 року, просить визнати постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року як виконавчий документ в частині відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення ОСОБА_3 права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 такою, що не підлягає виконанню.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі 757/15803/20-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними і фіктивними.

Відмовивши у задоволенні поданої заяви, суд першої інстанції вказав, що станом на теперішній час жоден із учасників справи не вчиняв дій, які спрямовані на виконання рішення в частині повернення права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 .

Суд відхилив посилання заявника на укладений між сторонами нотаріально посвідчений договір від 12 липня 2024 року та вказав, що такий договір свідчить про домовленості між сторонами, однак сам по собі не змінює змісту судового рішення та не припиняє встановленого ним обов`язку щодо відновлення становища, яке існувало до порушення.

Крім того, суд врахував, що відсутнє процесуальне рішення суду про прийняття відмови позивача від відповідної частини позовних вимог та закриття провадження у справі в цій частині. За відсутності такого рішення правові наслідки, визначені постановою апеляційного суду, продовжують існувати та підлягають виконанню у загальному порядку.

Суд також звернув увагу, що на момент розгляду заяви відсутні докази фактичного виконання рішення суду в частині повернення права власності на спірне майно, а отже обов`язок боржника не може уважатися припиненим. Невчинення сторонами дій щодо виконання рішення не свідчить про відсутність такого обов`язку.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В цілому апеляційна скарга має ідентичні доводи, викладені у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, фактично обмежився посиланням на відсутність процесуального рішення про закриття провадження у справі, що, на думку заявниці, є помилковим, оскільки питання виконання судового рішення регулюється розділом VI ЦПК України, а не нормами позовного провадження. Таким чином, суд не надав належної оцінки доказам припинення зобов`язання та неправильно застосував норми процесуального права.

Просить ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Волков С.А. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Волкова С.А., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення кошті та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів позики об`єднаній із справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними і фіктивними.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 10 000 доларів США. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 10 000 доларів США. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 4947,41 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів відмовлено.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними і фіктивними задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування 4/9 часток квартири АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 21 травня 2020 року , зареєстрований за №205.

Визнано недійсним договір дарування 4/9 часток квартири АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 21 травня 2020 року , зареєстрований за №206.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 4/9 часток квартири АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 17 січня 2021 року, зареєстрований за №1.

Визнано недійсним договір іпотеки 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 25 червня 2021 року №3089.

Скасовано рішення рішенням ПН КМНО Мінерт О.А., індексний номер: 52325368 від 21 травня 2020 року 14:52:48, щодо державної реєстрації права власності на 4/9 часток квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 21.05.2020, №205 за ОСОБА_4 .

Скасовано рішення ПН КМНО Мінерт О.А., індексний номер: 52327602 від 21.05.2020 року 16:12:45, щодо державної реєстрації права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 21.05.2020, №205 за ОСОБА_5 .

Скасовано рішення ПН КМНО Рафалович-Полегойко В.Ф., індексний номер:56185229 від 17.01.2021 року 15:15:09, щодо державної реєстрації права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 17.01.2021, №1 за ОСОБА_1 .

Скасовано рішення ПН КМНО Верповськї О.В., індексний номер:58966655 від 25.06.2021 року 18:27:23, щодо державної реєстрації договіру іпотеки № 3089 на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 454,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_6 задоволено частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування 4/9 часток квартири АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 21 травня 2020 року і зареєстрований за №206, в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу 4/9 часток квартири АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 17 січня 2021 року, зареєстрований за №1, в частині визнання недійсним договору іпотеки 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 25 червня 2021 року №3089, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року в частинні повернення сторін в первісний стан шляхом скасування рішення ПН КМНО Мінерт О.А., індексний номер: 52325368 від 21 травня 2020 року 14:52:48, щодо державної реєстрації права власності на 4/9 часток квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 21 травня 2020 року, №205 за ОСОБА_4 , скасування рішення ПН КМНО Мінерт О.А., індексний номер: 52327602 від 21.05.2020 року 16:12:45, щодо державної реєстрації права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_4 , на підставі договору дарування від 21 травня 2020 року, №205 за ОСОБА_5 , скасування рішення ПН КМНО Рафалович-Полегойко В.Ф., індексний номер:56185229 від 17 січня 2021 року 15:15:09, щодо державної реєстрації права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 17 січня 2021 року, №1 за ОСОБА_1 , скасування рішення ПН КМНО Верповськї О.В., індексний номер: 58966655 від 25 червня 2021 року 18:27:23, щодо державної реєстрації договору іпотеки № 3089 на 4/9 частини квартири АДРЕСА_4 , скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 ..

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року в частині розподілу судових витрат змінено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу позовної заяви про стягнення коштів 4 947,41 грн.

Стягнуто із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 363,20 грн з кожного за подачу позовної заяви про визнання договорів недійсними та повернення сторін в первісний стан.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 810 грн.

12 липня 2024 року між ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач) укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберською О.Ю., відповідно до якого:

- сторони свідчать і визнають, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2023 року № 757/15803/20-ц та постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року № 22-ц/824/1453/2023 (далі судові рішення) було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 10000 доларів США та ще 10000 доларів США. Всього ж було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 20000 (двадцять тисяч) доларів США. Окрім цього, було вирішено питання розподілу судових витрат та відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 , відповідачу;

- на виконання судових рішень ОСОБА_7 передав, а ОСОБА_2 прийняв 20 000 (двадцять тисяч) доларів США;

- шляхом підписання цієї угоди ОСОБА_2 свідчить, що отримав від ОСОБА_3 20 000 доларів США і уважає усі зобов`язання між сторонами припиненими, а судові рішення виконаними в повному обсязі;

- ОСОБА_2 свідчить, що не має претензій до ОСОБА_1 і ОСОБА_6 відносно відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , а також будь-яких вимог/претензій на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_8 свідчить, що не вчинятиме жодних дій для перереєстрації права власності на 4/9 часток квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 , оскільки судові рішення фактично та повно виконано і відсутня необхідність звертати стягнення на майно боржника (том 4 а.с. 60).

Матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 , адресовану Верховному Суду, про відмову від позовної вимоги у в частині відносно відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , та закриття провадження у цивільній справі № № 757/15803/20-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 в частині позовної вимоги щодо відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 (том 4 а.с. 61-62).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно статті 129-1 Конституції України, судове рішення у справі є обов`язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини 1, 3 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали, 2) рішення, 3) постанови, 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Законодавець розмежовує такі поняття як судові рішення, що підлягають примусовому виконанню (і тому, відповідно, мають визнаватися підставою виконання), та виконавчі документи (що видаються для забезпечення можливості примусової реалізації підстави виконання).

Підставами виконання є визначені в законі акти юрисдикційних органів. Наприклад, підставою виконання є рішення суду першої інстанції у цивільній справі, а відповідним виконавчим документом - виконавчий лист, що видається судом на підставі такого рішення. Серед підстав виконання є рішення не тільки суду, а й інших органів. Перелік виконавчих документів, передбачений статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої одні з них за формою і змістом відрізняються від підстав виконання (наприклад, рішення суду першої інстанції як підстава виконання, а виконавчий лист, виданий на його виконання - як виконавчий документ; рішення комісії по трудових спорах як підстава виконання, а посвідчення комісій по трудових спорах, видані на підставі цих рішень - як виконавчий документ тощо), а інші одночасно виступають підставою виконання і виконавчим документом (зокрема, судовий наказ, виконавчий напис нотаріуса).

Аналіз вищевикладеного дозволяє зробити висновок, що постанова суду апеляційної інстанції, якою завершено перегляд справи по суті, є судовим рішенням, що визначає права та обов`язки сторін, однак сама по собі не є виконавчим документом у розумінні статті 431 ЦПК України.

Примусове виконання судового рішення (у цьому випадку постанови апеляційного суду) здійснюється виключно на підставі виконавчого документа, який видається судом першої інстанції, зокрема виконавчого листа. Саме виконавчий лист є належною процесуальною формою реалізації судового рішення, ухваленого по суті розгляду справи, як підстави виконання.

З огляду на викладене, положення статті 432 ЦПК України, які передбачають можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, застосовуються виключно до документів, що мають статус виконавчих, а не до судових рішень як таких.

З урахуванням викладеного, колегія суддів робить висновок, що постанова апеляційного суду не може бути самостійним об`єктом розгляду заяви в порядку статті 432 ЦПК України, оскільки така не є виконавчим документом, а може бути лише підставою для його видачі.

З урахуванням наведеного, не підлягає задоволенню заява ОСОБА_1 про визнання постанови Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року як виконавчого документу в частині відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення ОСОБА_3 права власності на 4/9 частини квартири АДРЕСА_1 .

За установлених обставин колегія суддів не убачає підстав для надання оцінки доводам апеляційної скарги в частині припинення обов`язку боржника внаслідок укладення договору від 12 липня 2024 року, добровільного виконання грошових зобов`язань та відмови позивача від частини позовних вимог, оскільки у цьому випадку такі обставини не впливають на вирішення питання, а можуть мати значення при розгляді питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , проте не звернув увагу на те, що постанова Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року не є виконавчим документом у розумінні положень статті 431 ЦПК України.

За таких обставин ухвала Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2026 року підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні заява.

За таких обставин апеляційна скарга задовольняється частково.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Волковим Сергієм Анатолійовичем, задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова