Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №760/1144/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/7894/2026

справа №760/1144/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 , поданою адвокатом Поліщуком Сергієм Володимировичем, на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Аксьонової Н.М., дата складення повної ухвали не зазначена,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КТТГ» про зобов`язання вчинити дії, стягнення середньої заробітної плата за час вимушеного прогулу, -

встановив:

1. Короткий виклад обставин у справі.

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11 квітня 2023 року, просив:

- зобов`язати ТОВ «Космополіт Трейдінг» видати ОСОБА_1 трудову книжку із записом про звільнення ОСОБА_1 , внесеним відповідно до правил, встановлених інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58;

- стягнути з ТОВ «Космополіт Трейдінг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року позов задоволено.

Зобов`язано ТОВ "КТТГ" видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку із внесеним до неї записом про звільнення.

Стягнуто із ТОВ "КТТГ" на користь ОСОБА_1 380 115,78 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто із ТОВ "КТТГ" на користь держави 3 801,16 гривень судового збору.

29 квітня 2025 року адвокатом Поліщуком С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про стягнення судових витрат.

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що у позовній заяві на виконання вимог пункту 9 частини 3 статті 175 ЦПК позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що становить 15 000,00 гривень.

Вказує, що згідно частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження обсягу та вартості наданих послуг вказаного клопотання адвокатом Поліщуком С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , долучено копію договру про надання правничої допомоги від 04 січня 2022 року та копію акту здачі-приймання фактично наданої практичної допомоги від 25 квітня 2025 року.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ТОВ "Космополіт Трейдінг" на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 гривень.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року в прийнятті додаткового рішення за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука С.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "КТТГ" про зобов`язання вчинити дії, стягнення середньої заробітної плата за час вимушеного прогулу відмовлено.

Відмовивши в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції вказав, що позивачем протягом розгляду справи не зроблено заяви про стягнення судових витрат. Суд вказав, що визначення у позовній заяві попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, не свідчить про вчинення позивачем заяви в порядку частини 8 статті 141 ЦПК України, оскільки зазначення таких відомостей у позовній заяві є вимогою пункту 9 частини 3 статті 175 ЦПК України.

Також суд першої інстанції послався на положення частини 9 статті 83 ЦПК України та вказав, що позивачем не додано належних доказів на підтвердження надсилання копій долучених до клопотання документів відповідачу, тому суд не взяв до уваги подані докази.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Поліщуком С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та надмірний формалізм.

Зазначає, що суд безпідставно відмовив в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, попри те, що позивач у позовній заяві зазначив орієнтовний розмір витрат, а представник подав відповідну заяву з доказами у межах строку, передбаченого частиною 8 статті 141 ЦПК України.

Висновок суду про підстави відмови є формальним, оскільки сторона позивача дотрималась процесуальних вимог, а неподання заяви безпосередньо у судовому засіданні було обумовлено об`єктивними причинами, розглядом справи за відсутності сторін, що здійснювався з метою оперативності, з урахуванням тривалості розгляду справи та завантаженості суду. Використання цієї обставини як підстави для відмови свідчить про непропорційне обмеження права на відшкодування судових витрат.

Вказує, що надмірно формальне застосування частини 8 статті 141 ЦПК України суперечить практиці Верховного Суду та ЄСПЛ, відповідно до якої суди повинні уникати механічного застосування процесуальних норм без урахування їх мети та принципу справедливості.

Вказує, що Верховний Суд, зокрема у справі №903/1199/23, наголошував на необхідності уникнення надмірного формалізму, який створює перешкоди у реалізації права на судовий захист. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18 та Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №640/3040/21, де підкреслено пріоритет справедливості над формальним дотриманням процесуальних вимог.

Звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував положення частини 6 статті 14 ЦПК України щодо обов`язку юридичних осіб реєструвати електронні кабінети в ЄСІТС. Відповідач, будучи юридичною особою, такого обов`язку не виконав, що відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 43 ЦПК України звільняє позивача від обов`язку надсилати йому копії документів.

Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року скасувати. Ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з ТОВ "Космополіт Трейдінг" на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 гривень.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи установлено, що у січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому з урахуванням зміни предмету позову просив:

- зобов`язати ТОВ «Космополіт Трейдінг» видати ОСОБА_1 трудову книжку із записом про звільнення ОСОБА_1 , внесеним відповідно до правил встановлених інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58;

- стягнути з ТОВ «Космополіт Трейдінг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки.

В позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 15 000,00 гривень (том 1 а.с. 1-3, 191-192).

25 квітня 2025 року Солом`янським районним судом міста Києва ухвалено рішення по суті позовних вимог, яким позов задоволено. Зобов`язано ТОВ "КТТГ" видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку із внесеним до неї записом про звільнення. Стягнуто із ТОВ "КТТГ" на користь ОСОБА_1 380 115,78 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто із ТОВ "КТТГ" на користь держави 3 801,16 гривень судового збору (а.с. 44-50).

29 квітня 2025 року адвокатом Поліщуком С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання про стягнення судових витрат, до якого долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 04 січня 2022 року та копію акту здачі-приймання фактично наданої правничої допомоги від 25 квітня 2025 року.

Відповідно до пункту 1.1. укладеного 04 січня 2022 року між адвокатом Поліщуком С.В. та ОСОБА_1 договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу обумовленого клієнтом виду, в інтересах клієнта, в об`ємі і на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 1.2. правова допомога надається адвокатом клієнту з приводу вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Космополіт Трейдінг".

Згідно пункту 4.1. договору клієнт за отримання правової допомоги виплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 4 000,00 гривень за годину роботи адвоката.

Остаточна сума винагороди (гонорару) узгоджується клієнтом та адвокатом в акті детального опису правничої допомоги до цього договору (том 2 а.с. 57-58).

З даних акту здачі-приймання фактично наданої правничої допомоги від 25 квітня 2025 року по договору від 04 січня 2022 року убачається, що адвокат надав клієнту, а клієнт отримав від адвоката таку правничу допомогу:

- аналіз наданих клієнтом документів щодо вимог ТОВ "КТТГ" (колишня назва "Космопотіл трейдінг", надання консультацій та підготовка позову до суду / 2 години / 8 000,00 гривень;

- підготовка та подання до суду: клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін; заяви про зміну предмету позову№ відповіді на відзив; заяви про визнання доказів сумнівними; клопотання про витребування судом від відповідача доказів та їх оригіналів; клопотання про витребування судом від ТОВ "Двадцять п`ять годин"; клопотання про зміну найменування відповідача; клопотання про застосування наслідків неподання відповідачем витребуваних судом доказів; заяви щодо розрахунку середнього заробітку / 2 години / 8 000,00 гривень;

- прибуття до Солом`янського районного суду міста Києва для участі в судових засідання та участь в судових засіданнях: 04 липня 2024 року; 30 вересня 2024 року; 25 листопада 2024 року; 27 січня 2025 року; 24 лютого 2025 року; 28 березня 2025 року / 2 години / 8 000,00 гривень.

Всього 6 годин - 24 000,00 гривень (том 2 а.с. 59).

Згідно даних опису вкладення у цінний лист №0312400089460 убачається, що на адресу ТОВ "КТТГ" направлено "відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року. Справа №752/10229/24" - як в оригіналі (том 2 а.с. 60).

Даних про направлення копії заяви про стягнення судових витрат відповідачу у цій справі матеріали справи не містять.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року в прийнятті додаткового рішення за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука С.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "КТТГ" про зобов`язання вчинити дії, стягнення середньої заробітної плата за час вимушеного прогулу відмовлено (том 2 а.с.67-70).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 134 ЦПК України:

1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як, зокрема, розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року в справі № 160/16902/20 зазначено, що за загальним правилом, питання про стягнення витрат на правову допомогу має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ці витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення (див.: ухвала Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, провадження № К/990/16360/22).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Посилання скаржника на те, що зазначення у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є належним виконанням вимог частини 8 статті 141 ЦПК України та свідчить про заявлення вимоги про їх відшкодування, є безпідставними.

Як убачається зі змісту статті 134 ЦПК України, подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є обов`язком сторони при зверненні до суду та має виключно інформаційний характер, спрямований на забезпечення принципів змагальності та диспозитивності процесу, а також на попередження іншої сторони про можливі витрати.

Разом з тим, положення частини 8 статті 141 ЦПК України встановлюють окрему процесуальну умову для вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення у справі, а саме ? обов`язок сторони до закінчення судових дебатів заявити про намір подати докази понесених витрат у майбутньому.

Отже, попередній розрахунок судових витрат, поданий разом із позовною заявою, не є тотожним заяві, передбаченій частиною 8 статті 141 ЦПК України, оскільки не містить волевиявлення сторони щодо подання доказів витрат після ухвалення рішення суду.

Аналогічний правовий підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у наведених у мотивувальній частині постановах, де підкреслено, що саме належне та своєчасне процесуальне заявлення відповідного клопотання є передумовою для подальшого вирішення питання про розподіл витрат.

Доводи скаржника про те, що неподання відповідної заяви до закінчення судових дебатів було обумовлено розглядом справи за відсутності сторін, колегія суддів відхиляє.

З матеріалів справи не убачається, що позивач був позбавлений можливості реалізувати своє процесуальне право на подання відповідної заяви у письмовій формі до моменту ухвалення рішення суду першої інстанції. Сам по собі розгляд справи за відсутності сторін не звільняє учасників справи від обов`язку дотримання вимог процесуального закону, зокрема щодо порядку та строків подання заяв і доказів. Крім цього, із даних акту здачі-приймання наданої правничої допомоги убачається, що адвокат приймав участь у судових засіданнях.

Посилання скаржника на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо недопустимості надмірного формалізму не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

У цьому випадку вимога щодо подання заяви про намір відшкодування витрат до закінчення судових дебатів є чітко визначеною та передбачуваною, а її недотримання тягне відповідні процесуальні наслідки. Застосування судом першої інстанції зазначених норм не може уважатися надмірним формалізмом, оскільки воно відповідає їх змісту та меті, а також є вимогою закону.

Щодо посилань скаржника на неправильне застосування судом першої інстанції положень частини 9 статті 83 ЦПК України, оскільки відповідач як юридична особа не зареєстрував електронний кабінет у ЄСІТС, у зв`язку з чим позивач був звільнений від обов`язку надсилати йому копії документів, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 6 статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до окремих положень частини 7 статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Установлено, що відповідачем у справі є юридична особа, яка в силу вимог частини 6 статті 14 ЦПК України зобов`язана зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Разом з цим, відомості про реєстрацію відповідача в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що навіть за умови застосування положень абзацу третього частини 7 статті 43 ЦПК України, наведені обставини не впливають на правильність висновку суду першої інстанції щодо відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки ключовою підставою для відмови є саме недотримання позивачем вимог частини 8 статті 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Поліщуком Сергієм Володимировичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова