Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №753/17005/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/4324/2026

справа №753/7005/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Гарницьким Павлом Петровичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Осіпенко Л.М., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дарницький відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), орган опіки та піклування Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про звільнення від сплати аліментів, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про звільнення від сплати аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позову вказує, що позивачка та відповідач перебували у шлюбі. За час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29 вересня 2014 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва шлюб між сторонами розірвано.

Вказує, що 15 лютого 2017 року позивачці стало відомо про наявність судового рішення та відкритого виконавчого провадження про стягнення з неї на користь відповідача аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку / доходу / щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2014 року і до його повноліття.

Зазначає, що під час спільного проживання у шлюбі відповідач систематично вчиняв щодо позивачки дії, що завдавали моральних та фізичних страждань, проявлялися у психологічному тиску та випадках фізичного насильства. Такі дії негативно вплинули на емоційний та фізичний стан позивачки, що, за її твердженням, призвело до суттєвого погіршення стану здоров`я та розвитку тяжкого захворювання - раку молочної залози.

Вказує, що у зв`язку із тяжкою хворобою позивачки та її скрутним матеріальним становищем, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року у справі №753/13345/20 позивачку звільнено від сплати заборгованості по аліментам на утримання сина, стягнутих рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року, яка утворилась за період з 30 жовтня 2014 року по 20 січня 2022 року, в сумі 131 816,30 гривень.

Зазначає, що на даний час позивачка також не працює, оскільки проходить курс лікування та докладає зусиль для відновлення свого здоров`я після перенесених оперативних втручань. Попри тяжкий стан, позивачка змушена здійснювати постійний догляд за своїми батьками похилого віку, які внаслідок хвороб та загального ослаблення здоров`я потребують сторонньої допомоги. У зв`язку з цим фактично позбавлена можливості працевлаштуватися та отримувати стабільний дохід. Її батьки з огляду на вік та стан здоров`я також не мають змоги працювати чи надавати матеріальну підтримку. Унаслідок цього склалася ситуація, за якої позивачка через тяжке матеріальне становище та стан здоров`я не має об`єктивної можливості сплачувати аліменти та погашати заборгованість.

Вказує, що відповідач має стабільний і значний дохід, що забезпечує його матеріальні потреби та дозволяє повністю утримувати дитину без шкоди для власного добробуту. Щомісячний дохід відповідача становить понад 200 000,00 грн, що свідчить про те, що він не потребував сторонньої допомоги на утримання спільної дитини, а метою відповідача є лише знущання над матір`ю та бажання її знищити морально та фізично, та позбавлення матері батьківських прав на дитину.

Мотивуючи наведеним, просить звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, які стягуються з неї на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02.02.2015 року у справі №753/19813/14-ц.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що законом не передбачено звільнення батьків від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини у зв`язку із незадовільним майновим станом платника аліментів та/або за станом його здоров`я. Ці обставини можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам повністю або частково, а також для зміни розміру аліментів.

Судом зроблено висновок, що хоча позивачка посилалась на обставини, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів або звільнення від заборгованості (погіршення здоров`я, складне матеріальне становище), фактично вона просила повністю звільнити її від сплати аліментів на неповнолітню дитину. Така вимога не узгоджується із нормами сімейного законодавства, які чітко визначають вичерпні підстави припинення аліментного обов`язку.

Суд зазначив, що обов`язок батьків утримувати дитину є імперативним і припиняється, як правило, лише з досягненням дитиною повноліття або в інших прямо передбачених законом випадках. До таких винятків належать, зокрема, передача дитині права власності на нерухоме майно за договором між батьками або ситуація, коли сама дитина має дохід, що повністю забезпечує її потреби і суттєво перевищує доходи батьків. Жодна з цих підстав у справі не була доведена.

Окремо суд звернув увагу на неправильне тлумачення позивачкою положень статті 273 СК України, вказавши, що ця норма не застосовується до спорів між батьками щодо утримання неповнолітніх дітей і стосується інших суб`єктів аліментних правовідносин (родичів та осіб, прирівняних до них). Посилання на високий дохід відповідача також не може бути підставою для звільнення іншого з батьків від аліментного обов`язку, оскільки закон враховує насамперед інтереси дитини, а не співвідношення доходів батьків як підставу для повного звільнення.

Таким чином, наведені позивачкою обставини могли б бути підставою для перегляду розміру аліментів або вирішення питання щодо заборгованості, але не для повного припинення обов`язку їх сплачувати. Оскільки вимога про звільнення від сплати аліментів не ґрунтується на передбачених законом підставах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення та відмовив у позові.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Гарницьким П.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку про можливість позивачки працювати та сплачувати аліменти з огляду на наявність інвалідності ІІІ групи, однак не врахував обставини системного фізичного і психологічного насильства з боку відповідача, що встановлювались раніше судом, а також фактичне усунення позивачки від участі у вихованні дитини та перешкоджання у спілкуванні з нею.

Також скаржниця посилається на те, що відповідач створював штучні перешкоди для працевлаштування, впливав на роботодавців, позбавляв джерел доходу, що призвело до вимушеної зміни форми зайнятості та подальшого погіршення матеріального становища. Вказує, що заборгованість по аліментах виникла не з вини позивачки, а через об`єктивні обставини та дії відповідача, а також через те, що про рішення суду щодо їх стягнення позивачка дізналася лише в 2017 році.

Уважає, що тяжкий стан здоров`я позивачки є тією підставою, що дозволяє звільнити позивачку від сплати аліментів. Вказує, що тяжкий стан здоров`я підтверджено медичними документами та відповідає критеріям істотних обставин у розумінні частини 1 статті 192 та частини 2 статті 197 СК України, які допускають зміну розміру аліментів або звільнення від їх сплати у разі тяжкої хвороби.

Суд не врахував, що відповідно до статті 182 СК України при визначенні аліментних зобов`язань необхідно оцінювати стан здоров`я та матеріальне становище платника, а також інші істотні обставини; аналогічні підходи закріплені у пункті 17 та пункті 23 постанови Пленуму ВСУ №3 від 15 травня 2006 року. Також судом першої інстанції не застосовано положення статті 273 ЦПК України щодо можливості зміни або припинення періодичних платежів у разі зміни обставин.

Зазначає, що матеріальне становище позивачки є вкрай скрутним: відсутні доходи, майно, можливість лікування, наявний обов`язок догляду за літніми батьками. Водночас відповідач має значні доходи та не потребує аліментів у встановленому розмірі, а його поведінка спрямована на ізоляцію дитини від матері та ініціювання численних судових спорів.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам відсутності доходів (довідки ОК-5, ОК-7, податкові дані), фактично проігнорував їх та не забезпечив повного, всебічного й об`єктивного дослідження доказів, чим порушив процесуальні норми.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

09 березня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Левківського Б.К., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги. Також вказує, що подання апеляційної скарги у цьому випадку є зловживання правом.

Скаржниця безпідставно стверджує про порушення судом норм матеріального і процесуального права, оскільки її доводи ґрунтуються на припущеннях і вигаданих обставинах, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Зокрема, твердження про фізичне та психологічне насильство, створення перешкод у спілкуванні з дитиною, вплив на роботодавців, намагання мирного врегулювання спору чи налагодження відносин із сином не підтверджені доказами та не конкретизовані.

Вказує, що судом установлено, що позивачка має третю групу інвалідності з можливістю працювати за спеціальністю, що підтверджується висновками МСЕК, а отже має об`єктивну можливість сплачувати аліменти. Матеріали справи також не містять доказів погіршення стану здоров`я після 2021 року, натомість свідчать про ремісію захворювання. Посилання скаржниці на причинно-наслідковий зв`язок між захворюванням та діями відповідача спростовуються медичними документами Криворізького онкодиспансеру, які прямо заперечують такий зв`язок, а протилежні твердження є введенням суду в оману.

Доводи про відсутність вини у виникненні заборгованості також безпідставні, оскільки матеріали справи підтверджують, що позивачка була обізнана про рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року у справі №753/19813/14-ц та брала участь у його оскарженні. При цьому, ухилення від сплати аліментів тривало роками, у тому числі до встановлення захворювання у 2020 році, що спростовує посилання на стан здоров`я як причину заборгованості.

Твердження про неврахування судом доказів не відповідає матеріалам справи, оскільки відсутні належні медичні документи, що підтверджують неможливість працювати.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позивачка неодноразово зверталася з аналогічними позовами, посилаючись на ті самі підстави. Зокрема, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року у справі №753/13345/20 її частково звільнено від сплати заборгованості у сумі 131 816,30 грн, але відмовлено у звільненні від сплати аліментів. Надалі рішенням від 28 листопада 2023 року у справі №753/16856/23 розмір аліментів було зменшено з 1/3 до 1/4 доходу. Нових обставин, які б виправдовували повторне звернення, позивачка не довела.

Крім того, орган опіки та піклування уважає недоцільним звільнення від сплати аліментів через недоведеність того, що дохід дитини забезпечує її потреби. Поведінка позивачки свідчить про систематичне ухилення від виконання обов`язку утримувати дитину, при цьому вона неодноразово користувалася правовою допомогою та навіть отримувала компенсацію витрат.

З огляду на установлені у справі обставини, уважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та вимог позову.

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку адвокат Гарницький П.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Гарницького П.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 вересня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку/доходу/ щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2014 року і до його повноліття (том 1 а.с. 34-36, 52-53).

07 жовтня 2015 року на виконання вказаного рішення Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчий лист №753/198/14, який в подальшому пред`явлено до виконання, що підтверджується даними постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 17 листопада 2015 року (том 1 а.с. 31-32).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним чотирнадцятирічного віку, з батьком ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 202-205).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року у справі №753/13345/20, частково зміненим постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2022 року, позов задоволено частково. Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам за період з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року у розмірі 38 046,30 грн та за період з 01 серпня 2020 року по 20 січня 2022 року у розмірі 93 770,00 грн. У задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості по аліментам за період з 30 жовтня 2014 року до 01 січня 2020 року та у звільненні від сплати аліментів позивачці відмовлено (том 1 а.с. 13-19, том 2 а.с. 225-243).

Із наданої позивачкою медичної документації убачається, що з 2020 року позивачка перебуває на обліку в КП «Криворізький онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради, що підтверджується довідкою № 743 від 29 травня 2023 року (том 1 а.с. 33).

З даних довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ №588377 убачається, що з 13 липня 2020 року ОСОБА_1 безстроково встановлено третю групу інвалідності загального захворювання, протипоказана важка фізична праця, але можлива праця за спеціальністю (том 1 а.с. 29-30).

З даних довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів від 26 грудня 2022 року, складеної Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, убачається, що ОСОБА_1 має заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, яка станом на 26 грудня 2022 року становить в сумі 327 388,05 гривень (том 2 а.с. 164).

З даних розрахунку заборгованості із сплати аліментів від 11 вересня 2023 року ВП №493768339/9 убачається, що заборгованість ОСОБА_1 із сплати аліментів станом на 01 вересня 2023 року становить 386 285,64 гривень (том 2 а.с. 1876-188).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2023 року у справі №753/16856/23 зменшено розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року у справі №753/19813/14-ц, з позивачки на користь відповідача на утримання їх сина з 1/3 частини на частину з усіх її доходів щомісяця (том 2 а.с. 221-224).

Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 липня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дарницький районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про звільнення від сплати заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини задоволено.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами по виконавчому листу №753/198/14 від 07 жовтня 2016 року, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 січня 2022 року і по 05 листопада 2024 року.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9657,15 грн (том 1 а.с. 221-228, том 2 а.с. 191-199).

З даних висновку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування №105-3993 від 02 квітня 2025 року убачається, що Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування уважає недоцільним звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 3 а.с. 93-94).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 190 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Аналіз наведеним норм в сукупності дозволяє зробити висновок, що положення діючого СК України не передбачають можливості повного звільнення одного з батьків від обов`язку утримувати неповнолітню дитину з підстав погіршення стану здоров`я чи скрутного матеріального становища. Припинення обов`язку утримання дитини можливе лише у випадках, прямо визначених законом, зокрема передбачених статтями 188, 190 СК України, які у цій справі не встановлені.

Посилання скаржниці на те, що суд першої інстанції не врахував стан здоров`я позивачки та її матеріальне становище, не спростовують правильності висновків суду, оскільки зазначені обставини відповідно до вимог статей 182, 192 СК України можуть бути підставою для зміни розміру аліментів або звільнення від заборгованості, проте не є підставою для повного звільнення від обов`язку утримання неповнолітньої дитини.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачці встановлено інвалідність ІІІ групи, яка не виключає можливості працевлаштування, що прямо зазначено у висновку МСЕК. Належних і допустимих доказів того, що стан її здоров`я унеможливлює будь-яку трудову діяльність, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про наявність причинно-наслідкового зв`язку між захворюванням позивачки та діями відповідача, а також про системне насильство, не підтверджені належними доказами у розумінні статей 76-81 ЦПК України, у зв`язку з чим відхиляються колегією суддів.

Твердження скаржниці про створення відповідачем перешкод у працевлаштуванні та позбавлення джерел доходу є припущеннями, не підтвердженими жодними об`єктивними доказами, а відтак обґрунтовано не враховані судом першої інстанції.

Посилання на те, що заборгованість по аліментах виникла не з вини позивачки, не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки предметом розгляду у даній справі є вимога позивачки про повне звільнення від сплати аліментів, а не питання про наявність чи відсутність підстав для звільнення від заборгованості.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивачка була обізнана про існування рішення суду від 02 лютого 2015 року та брала участь у його оскарженні, що спростовує доводи апеляційної скарги про її необізнаність щодо наявності обов`язку із сплати аліментів на підставі рішення суду.

Твердження скаржниці щодо неврахування судом доказів відсутності доходів апеляційний суд відхиляє, оскільки відсутність доходу не звільняє матір від обов`язку утримувати свою дитину та не є підставою для його припинення.

Доводи апеляційної скарги щодо значного доходу відповідача колегія суддів відхиляє, оскільки положення статті 141 СК України передбачають рівність обов`язків батька та матері щодо дитини в незалежності від доходу.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, врахував, що питання щодо зміни розміру аліментів було предметом судового розгляду, за результатами якого розмір аліментів було зменшено до 1/4 частини доходу позивачки, крім цього судами встановлено наявність підстав для звільнення позивачки від сплати заборгованості по аліментах за певний період, що свідчить про реалізацію позивачкою передбачених законом способів захисту своїх прав.

Водночас нових обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для припинення обов`язку зі сплати аліментів, скаржницею не наведено та матеріалами справи не підтверджено.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують на їх правильність не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гарницьким Павлом Петровичем, залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 04 травня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова