Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №185/2084/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2084/26

Провадження № 2/185/2742/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 травня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Гоцій А.В.,представника відповідача адвоката Іваницьких Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів

В С Т А Н О В И В

Позивач 12.02.2026 року звернувся до суду з даним позовом у якому просить суд: Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми 2000 (дві тисячі) грн., щомісячно, на 1/4 частину усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти па утримання малолітньої дитини: ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням суду від 08.02.2021 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі 2000.00 грн. на утримання сина ОСОБА_5 . На теперішній час вказаної суми аліментів не вистачає на повноцінне утримання дитини, тому вона змушена звернутися до суду.

Відповідач звернувся до суду з відзивом на позов у якому просив суд в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивачем не доведено підстав для зміни розміру аліментів, які раніше було стягнуто за рішенням суду.

Позивач просила суд розглядати справу без її участі в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити у його задоволенні посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню за наступних обставин.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.02.2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2000.00 грн. щомісячно, починаючи з 02.12.2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

06.06.2012 рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття, починаючи з 13.04.2012 року.

При визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина (п.3 ч.1 ст. 181 СК України).

Позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми у розмірі 2000 грн. щомісячно на стягнення у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, а саме у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також стягнути аліменти на утримання другої малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у такому ж розмірі.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, у разі стягнення аліментів на двох дітей їх розмір визначається як одна третина заробітку (доходу) платника аліментів, яка розподіляється між дітьми у рівних частках. Таким чином, визначення розміру аліментів у вигляді 1/4 частини доходу на кожну дитину фактично призведе до порушення встановленим законодавством підходам до визначення розміру аліментів на двох дітей та порушує баланс інтересів сторін. Так, встановлення аліментів у розмірі по 1/4 частині доходу на кожну дитину, що в сукупності становить 1/2 заробітку (доходу) відповідача, призводить до порушення балансу інтересів сторін, закладеного у нормах сімейного законодавства України. Такий підхід не відповідає змісту ч. 5 ст. 183 СК України, якою визначено розмір аліментів на двох дітей - одна третина доходу платника.

Стягнення 1/2 доходу фактично покладає на відповідача надмірний фінансовий тягар, оскільки істотно обмежує його можливість забезпечувати власні базові потреби, виконувати інші обов`язки, а також належним чином утримувати обох дітей у довгостроковій перспективі. Порушення балансу інтересів у даному випадку проявляється у відхиленні від законодавчо визначених орієнтирів розміру аліментів, що створює ризик нестабільності виконання аліментного обов`язку, виникнення заборгованості в майбутньому та, як наслідок, не забезпечує належного рівня утримання дітей. Отже, встановлення аліментів у розмірі, що сумарно становить 1/2 доходу відповідача, не узгоджується з принципами розумності, справедливості та пропорційності, і не забезпечує належного балансу інтересів як дітей, так і платника аліментів.

Відповідач на теперішній час проходить військову службу у зв`язку з мобілізацією, у зв`язку з чим його витрати спрямовані не лише на забезпечення базових життєвих потреб, але й на покриття витрат, безпосередньо пов`язаних із проходженням військової служби. Зокрема, такі витрати включають забезпечення необхідним екіпіруванням, засобами індивідуального захисту, спеціальним одягом та іншими предметами, які є обов`язковими для належного виконання військового обов`язку.

За таких умов встановлення надмірного фінансового навантаження у вигляді стягнення 1/2 доходу об`єктивно призведе до істотного обмеження можливості відповідача забезпечувати як власні базові потреби, так і витрати, пов`язані з проходженням військової служби, що ставить під загрозу стабільність виконання аліментних зобов`язань у цілому.

Позивачем не доведено належним чином свій матеріальний стан та фактичні витрати, пов`язані з утриманням дитини в враховуючи зміну її стану здоров`я, зокрема не надано жодних належних та допустимих доказів щодо понесених витрат на лікування, розвиток або інші потреби дитини, а також не конкретизовано їх обсяг та регулярність.

Обов`язок щодо утримання дитини є рівним для обох батьків і покладається як на відповідача, так і на позивача, що прямо випливає з положень Сімейного кодексу України. Позивачем не враховано наявність у відповідача іншої дитини від іншого шлюбу, яка також перебуває на його утриманні, що є істотною обставиною відповідно до ст. 192 СК України та усталеної судової практики Верховного Суду. Зокрема, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при вирішенні питання про зміну розміру або способу стягнення аліментів суд зобов`язаний перевіряти матеріальний стан обох сторін, сімейні обставини платника аліментів, а також наявність інших осіб, яких він утримує, оскільки лише сукупна оцінка таких обставин забезпечує дотримання принципів справедливості, розумності та балансу інтересів сторін.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок Держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В. О. Головін