Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №201/1939/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/1939/26

Провадження №1-кп/201/122/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026042130000018 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 12.05.2017 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений з іспитовим строком 2 роки;

- 18.12.2017 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- 13.06.2018 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі;

- 22.10.2021 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185 КК України до громадських робіт строком 30 годин, на підставі ч. 5 ст. 74, ч. 2 ст. 106 КК України, звільнено від призначення покарання у зв?язку з закінченням строків;

- 17.01.2022 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі 3 роки 6 місяців;

- 30.05.2023 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць. Звільнений 24.10.2025 в зв`язку з відбуттям строку покарання.

26.01.2026 Новокодацьким районним судом міста Дніпра за ст.395 КК України до обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025 та № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, №40/2026 від 12.01.2026, №342/2026 від 27.04.2026 із затвердженням Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних Законів України.

Законом України №2117-х «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» від 03.03.2022 року внесено зміни до Кримінального Кодексу України, зокрема частину четвергу статті 185 після слів «у великих розмірах» доповнена словами «чи в умовах воєнного або надзвичайного стану».

В період дії воєнного стану, а саме 06.01.2026 року в проміжок часу з 10:20 по 10:28 годин біля НТУ «Дніпровська політехніка» яка розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького 19, у ОСОБА_3 , виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням до іншого приміщення, в умовах воєнного стану.

Далі ОСОБА_3 реалізовуючи свій злочинний умисел зайшов до приміщення НТУ «Дніпровська політехніка» та попрямував на третій поверх, де побачив відчинені двері кабінету №63. Після чого ОСОБА_3 увійшов до приміщення кабінету №63, де на столі побачив мобільний телефон марки Iphone 16 256 GB чорного кольору (IMEI НОМЕР_1 ), що належить потерпілому ОСОБА_5 , який визначив об`єктом свого злочинного посягання.

Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, перебуваючи у приміщенні кабінету №63 НТУ «Дніпровська політехніка», розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького 19, таємно, шляхом вільного доступу взяв зі столу, чим фактично заволодів чужим майном, а саме: мобільним телефоном марки Iphone 16 256 GB чорного кольору (IMEI НОМЕР_1 ), після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду потерпілому ОСОБА_5 на суму 31330,00 гривень.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням до іншого приміщення, в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі та надав показання, які повністю відповідають обставинам викладеним в обвинувальному акті.

В судовому засіданні встановлено, що учасники кримінального провадження не оспорюють:

1) подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у кримінальному правопорушенні, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої злочином.

Також судом встановлено, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. При цьому суд роз`яснив учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України і за результатами згоди учасників, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину доведена в повному обсязі і умисні дії останнього вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням до іншого приміщення, в умовах воєнного стану.

При визначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд виходить зі ступеня тяжкості вчиненого злочину, який являється тяжким злочином, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66, 67 КК України, в судовому засіданні не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, його конкретним обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого, який вину визнав, раніше судимий, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та принципам справедливості, достатності і співмірності.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає.

Водночас, суд зауважує, що вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26.01.2026 року ОСОБА_3 було засуджено за ст.395 КК України до обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Згідно правових висновків викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 року у справі № 760/26543/17 якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.

Отже враховуючи вищевикладені обставини та факти, суд приходить до висновку, що вирок Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26.01.2026 року, яким ОСОБА_3 було засуджено за ст.395 КК України до обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та цей вирок слід виконувати окремо.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

При ухваленні вироку суд згідно ч. 4 ст. 374 КПК України має вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ч. 3 ст. 368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Наявні у кримінальному провадженні витрати на залучення експерта для проведення судово товарознавчих та трасологічних експертиз документально підтверджуються, тому суд вважає необхідним стягнути їх з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання після набрання ним законної сили.

Вирок Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26.01.2026 року відносно ОСОБА_3 виконувати самостійно.

Речові докази: 2 сліди папілярні та дактилокарту на ім`я ОСОБА_3 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: мобільний телефон марки Iphone 16 256 GB чорного кольору (IMEI НОМЕР_1 ) повернути потерпілому ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення:

-судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/104-26/1690-ТВ від 16.01.2026 року в розмірі 2228,50 гривень;

-судової трасологічної експертизи № СЕ-19/104-26/3140-Д від 27.01.2026 року в розмірі 1782,80 гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Вирок підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя: ОСОБА_1