Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №507/576/26 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/576/26

Провадження № 1-кп/507/33/2026

Номер рядка звіту 387

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 рокуселище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області кримінальне провадження № 62025240020003999 від 08.05.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Любашівка Любашівського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, раніше не судимого, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», -

про обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_4

захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, призваним за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, о 16:15 26.07.2024 самовільно залишив розташовану військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 (точне місце розташування не зазначається в зв`язку введення воєнного стану в Україні) та ухилявся від проходження військової служби, проводячи його на власний розсуд, не пов`язуючи з обов`язками військової служби, до 10.02.2026, коли був затриманий працівниками поліції ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 407 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав себе повністю, щиро розкаявся та розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема розповів, що він дійсно проходив службу у військовій частині як мобілізований. 26 липня 2024 року самовільно залишив військову частину та знаходився за місцем свого постійного проживання до лютого місяця 2026 року, коли був затриманий працівниками поліції. Просив суворо не карати, не позбавляти волі.

Обвинувачений окрім визнання своєї вини у скоєному злочині, повністю визнав кваліфікацію його дій, докази, на які посилався орган досудового розслідування.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст.349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини в скоєні кримінального правопорушення, визнання ним кваліфікації його дій та доказів, на які посилався орган досудового розслідування, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються та дослідження зібраних у кримінальному провадженні доказів було обмежене допитом обвинуваченого, показання якого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються та дослідженням документів, що його характеризують. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій не має, а також йому зрозуміло, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При обранні покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.65 КК України суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, посередньо характеризується за місцем проживання, та за місцем служби характеризується посередньо, неодружений, не працює, раніше не судимий, не перебуває на обліку в лікаря нарколога та психіатра, також суд враховує пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин.

Так, відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

З урахуванням всіх обставин у справі, даних, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшуючих покарання обставин, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ст. 407 ч.5 КК України, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Положення ст.ст. 69, 75 КК України, в які були внесені зміни і які набрали чинності 27 січня 2023 року, не підлягають застосуванню, оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 407 КК України в умовах воєнного стану, а у зазначених статтях міститься пряма заборона їх застосування до осіб, які обвинувачуються в скоєні злочинів, передбачених ст. 407 КК України, вчинених в умовах воєнного стану.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою, слід залишити незмінним до набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття призначеного покарання, строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання, з 22 год. 30 хвилин 10.02.2026 року.

Цивільний позов не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін до моменту набрання вироком суду законної сили, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції - до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.

Строк покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття призначеного покарання, строк попереднього ув`язнення з часу його затримання з 22 год.30 хвилин 10.02.2026 року, по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Любашівський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з урахуванням особливостей ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1