Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №950/1990/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №950/1990/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Стеценко В. А.

Номер провадження 33/816/71/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 85 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 950/1990/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 24.07.2024, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП,

установив:

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, оскільки суддя розглянув справу у його відсутність без належного повідомлення про дату та час судового розгляду, чим порушив його право на захист.

Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 24.07.2024 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 340 грн з конфіскацією в дохід держави знаряддя вчинення правопорушення – сітки. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_4 26.04.2024 о 10 год. 20 хв. на річці Псел біля села Михайлівка Лебединської міської територіальної громади Сумської області, в брід здійснював вилов риби забороненими знаряддями лову – сіткою в кількості одна штука, при цьому впіймав рибу карась сріблястий – 11 шт., окунь звичайний – 2 шт., плоскирка – 2 шт., загальною вагою 2 кг 20 г та завдав збитків рибному господарству України на суму 26843 грн., чим грубо порушив пп. 1 п. 1 розділу IV Правил любительського і спортивного рибальства та ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ».

Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду в установлений законом спосіб, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, будь-яких клопотань від нього до суду апеляційної інстанції не надходило, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у його відсутність, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 277-2 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк; заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування; це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).

ОСОБА_4 не був присутнім в суді першої інстанції, копію постанови від 24.07.2024 отримав тільки 31.08.2024, а із апеляційною скаргою на постанову судді звернувся 06.09.2024, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, здійснивши розгляд протоколу про адміністративне правопорушення № 003295/324 від 26.04.2024, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 грубо порушив правила рибальства, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином вмотивовано та підтверджується дослідженими доказами у справі, а саме:

- описом-оцінкою знарядь лову, іншого рибальського майна, плавучих та інших т/з, вилучених у порушника ОСОБА_4 ;

- приймальним актом № 15/24 від 30.04.2024;

- описом об`єктів лову (добування), вилучених у порушника від 26.04.2024;

- розпискою про прийняття та зберігання вилучених об`єктів лову (добування);

- розрахунком розміру шкоди, завданої внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів від 26.04.2024.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 85 КУпАП настає у випадку грубого порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову).

Диспозиція цієї статті є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки осіб, які здійснюють вилов водних живих ресурсів, тому в протоколі та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ», пп. 1 п. 1 розділу IV Правил любительського рибальства № 700 від 19.09.2022.

Так, відповідно ст. 52-1 ЗУ «Про тваринний світ», для добування об`єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання отруйних принад, колючих, давлячих та капканоподібних знарядь лову, електроловильних систем (електровудок), електрогону, петель, самоловів, самострілів, вибухових речовин, пташиного клею та моно ниткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом. Забороняються знаряддя добування об`єктів тваринного світу, що призводять до калічення диких тварин, їх страждань та масового безконтрольного знищення. Порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в порушенні правил використання об`єктів тваринного світу. Незаконно добуті (зібрані) об`єкти тваринного світу, виготовлена з них продукція, знаряддя правопорушень підлягають безоплатному вилученню в установленому законом порядку (ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ»).

Згідно п. 2 Загальних положень Правил любительського рибальства, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 за № 700, встановлено, що ці Правила поширюються на рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), водні об`єкти (їх частини) в межах природно-заповідного фонду, де любительське рибальство не суперечить режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду, орендовані рибогосподарські водні об`єкти (їх частини) та рибницькі господарства (крім випадків встановлених водокористувачем інших умов загального водокористування, погоджених відповідно до законодавства), за винятком рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) на яких добування (вилов) заборонено, та які мають обмеження щодо їх загального використання визначеного законодавством, а згідно пп. 1 п. 1 розділу IV цих Правил забороняється добування (вилов) сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями добування (вилову), за винятком раколовок конструкцій «Хапка», підсак та ручних драг, встановлених цими Правилами розмірів.

Тобто, Правила любительського рибальства поширюються на водойми, в тому числі і ті, які перебувають в оренді, за винятком випадків встановлених водокористувачем інших умов загального водокористування, погоджених відповідно до законодавства, що в даному випадку встановлено не було.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про порушення його прав через розгляд справи у його відсутність, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки останній був обізнаним про наявність в суді відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення і мав можливість приймати участь у його розгляді (при бажанні), а також залучити до участі в суді свого захисника.

З матеріалів справи вбачається, що із протоколом про адміністративне правопорушення № 003295/324 ОСОБА_4 був ознайомлений, у вказаному протоколі було зазначено, що справа буде розглянута в Лебединському районному суді Сумської області, від Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Сумській області передано до суду матеріали 04.07.2024 і 08.07.2024 ОСОБА_4 було направлено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було отримано останнім особисто 31.07.2024, тому суддя суду першої інстанції дійшов вірного рішення про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_4 , внаслідок чого відсутні підстави для скасування постанови судді.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив порушень на доказове значення отриманих у результаті здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_4 порушив правила рибальства, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження постанови судді Лебединського районного суду Сумської області від 24.07.2024.

Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 24.07.2024 відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов