Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №496/8656/23 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/8656/23

Провадження № 2/496/1041/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Шаньшиної М.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Ткаченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просила суд:

-Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 майно, а саме:

-нежитлове приміщення, типу ТС (тимчасові споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), а саме: Павільйон торговий №4, загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер»);

-нежитлове приміщення, типу ТС (тимчасові споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), а саме: Павільйон торговий №3, загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер»);

-Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину на майно, а саме:

-нежитлове приміщення, типу ТС (тимчасові споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), а саме: Павільйон торговий №4, загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер»);

-нежитлове приміщення, типу ТС (тимчасові споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), а саме: Павільйон торговий №3, загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер»)

Свій позов позивач мотивувала тим, що 09.09.2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб Маяківською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис № 31, який було розірвано на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14.11.2022 року у справі № 496/4796/22. Від даного шлюбу з відповідачем народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . Під час спільного проживання подружжя мало спільний бюджет, вело спільне господарство. За період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства вони, як подружжя, за спільні кошти було придбано спільне майно, а саме: 1) нежитлове приміщення, типу ТС (тимчасової споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), а Павільйон торговий №4, загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: Одеська об Одеський район (колишній – Біляївський), Маяківська сільська територіальна громада, с. Маяки Богачова (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо-промтоварного ринку «Дністер»). Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 21.08.2023 р., проведену ТОВ «ІКБ «ТРІ, ринкова вартість Павільйону №4 (без урахування ПДВ) складає 316139 грн..

Згідно з Техпаспортом МАФ, виконаного ЧП Беззубченко Е.А. від 01.10.2016 р., власником Павільйону №4 вказаний ОСОБА_2 . При цьому, у Техпаспорті Павільйону №4 відсутній підпис ОСОБА_6 про прийняття.

З паспорта прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з надання послуг територіальній громаді району оптово-роздрібна реалізація товарами повсякденного попиту на території Маяківської сільської ради, АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту), виданого відділом містобудування та архітектури Біляївської райдержадміністрації від 25.02.2016 р. (міститься у Звіті про незалежну оцінку майна від 21.08.2023 р., доданого до позову), випливає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 є замовником зазначеного вище паспорта прив`язки.

Нежитлове приміщення, типу ТС (тимчасової споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), а саме: Павільйон торговий №3, загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо-промтоварного ринку «Дністер»). Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 19.09.2023 р., проведену ТОВ «ІКБ «ТРІАДА», ринкова вартість Павільйону №3 (без урахування ПДВ) складає 309403 (триста дев`ять тисяч чотириста три) гривні 00 копійок. Згідно Техпаспорту МАФ, виконаного ЧП Беззубченко Е.А. від 01.10.2016 р., володільцем Павільйону №3 вказана мати відповідача - ОСОБА_6 . При цьому, у Техпаспорті Павільйону №3 відсутній підпис ОСОБА_6 про прийняття. При цьому, слід додати, що не дивлячись на зазначення ОСОБА_6 володільцем Павільйону №3, фактично за роботи по виготовленню (будівництву) і Павільйону №4, і Павільйону №3 - сплачувались зі спільного сімейного бюджету позивача та відповідача, а тому, зокрема, й ОСОБА_7 №3, нарівні з Павільйоном №4 - також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 , метою придбання яких було подальше обопільне ведення підприємницької діяльності в АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад»). Більше того, ОСОБА_6 суто номінально вказана у Техпаспорті Павільйону №3, адже до фінансування робіт з виготовлення (будівництва) Павільйону №3 — не має жодного відношення, а всі реальні фінансові витрати здійснювались за спільний рахунок ОСОБА_3 та відповідача. Крім того, позивач зазначає, що Техпаспорт Павільйону №3 - не є правовстановлюючим документом, що підтверджує право приватної власності ОСОБА_6 на нього, як і не підтверджує факт оплати ОСОБА_6 за виготовлення (будівництво) Павільйону №3. Це документ, який містить в собі суто технічні параметри самого Павільйону №3 і не більше. Окрім того, будучи на той час законним чоловіком позивача, ОСОБА_2 наполіг на тому, щоб місце, де мав розміщуватись Павільйон №3 та на якому, станом на теперішній час, цей павільйон і знаходиться фізично, було оформлено на його матір – ОСОБА_6 , суто місце, не павільйон №3 як об`єкт. Вказане підтверджується договором майнового найму окремої індивідуально визначеної частини елементу благоустрою (покриття) від 03.10.2016 р., укладеного між Маяківською сільською радою та ФОП ОСОБА_6 .. Предметом цього договору є прийняття користувачем, тобто, ОСОБА_6 , в строкове платне користування окремо індивідуально визначену частину елементу благоустрою (покриття) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний вище договір не містить жодного посилання на документи, як підтверджують право власності ОСОБА_6 на Павільйон №3.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та у відсутність позивача, в якій також зазначив, що позов підтримує та просить задовольнити.

Від представника відповідача також надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та у відсутність відповідача, в якій також просив в задоволені позовної заяви відмовити. Крім того, стороною відповідача було надано відзив, відповідно до якого, відповідач заперечував проти позову, посилаючись на той факт, що позивачем не було доведено той факт, що спірні торгові павільйони набуті сторонами у встановленому законом порядку, оскільки у матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності на зазначені торгові павільйони. У ОСОБА_2 та у ОСОБА_6 також такі документи відсутні.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, сторони з 09.09.2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14.11.2022 року. Вказане рішення набрало законної сили.

Під час перебування у шлюбі подружжям було набуте майно, а саме:нежитлове приміщення, типу ТС (тимчасові споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), а саме: Павільйон торговий №4, загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер»).

Так між суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_2 уклав договір майнового найму окремої індивідуально визначеної частини елементу благоустрою (покриття) від 09.02.2017 року з Маяківською сільською радою в особі сільського голови Дяченко В.Ю. про передачу в строкове платне користування окремо індивідуально визначену частину елементу благоустрою (покриття) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, що знаходиться в межах с. Маяки, за адресою: АДРЕСА_1 , (біля ТОВ «Каскад»), відповідно до паспорта прив`язки, реєстраційний №4/195, виданого 25.02.2016 року.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору об`єктом користування за цим договором є окремо індивідуально визначена частина елементу благоустрою (покриття) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності загальною площею 54 м.

Також вказаний факт підтверджується копією паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з надання послуг територіальній громаді району оптово – роздрібна реалізація товарами повсякденного попиту від 25.02.2016 року за №4/195, замовником вказаного паспорту є ОСОБА_2 .

Крім того, рішенням Виконавчого комітету Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 11.02.2016 року (рішення №15-2016) про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_2 , було надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в с. Маяки (вул. Богачова біля ТОВ «Каскад»).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, а саме нежитлового приміщення, типу ТС (тимчасової споруди), Малої Архітектурної форми (МАФ), а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 , загальною площею 30 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер») проведену суб`єктом господарювання ТОВ «ІКБ «ТРІАДА», встановлено, що ринкова вартість зазначеного об`єкта, на земельній ділянці, яка є комунальною власністю, складає 316 139,10 грн.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку .

Відповідно до чинного законодавства, загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об`єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише дружини, це ще не означає, що вона є одноосібним власником майна.

Об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Річ – це об`єкт матеріального світу, саме предмети якого є об`єктом права власності.

Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень ст. 63 СК України.

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен із співвласників має право на поділ спільного майна.

Поділ всього майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя, або лише певної речі, означає припинення щодо нього режиму об`єкта права спільної сумісної власності.

При визначені розміру часток майна дружини та чоловіка суд керується ст. 70 СК України, відповідно до положень якої у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Ураховуючи викладене, суд встановив, що вищевказане майно придбане за час шлюбу, та є спільним майном подружжя, а отже підлягає поділу.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 372 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким способом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Вирішуючи справу по суті, суд не відступає від засади рівності часток подружжя, оскільки матеріали справи не містять жодних відповідних доказів для зменшення частки будь-кого з подружжя та доказів згоди компенсації будь-якого з них.

Тому суд, виходячи з наведених вимог закону та керуючись роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного суд України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», вважає, що по даній справі слід застосувати засади рівності часток подружжя.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з тим, що як вбачається з матеріалів справи, а саме паспорту прив`язки, рішень виконавчого комітету Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області, відповідач ОСОБА_2 є користувачем нежитлового приміщення, типу ТС (тимчасові споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер»). Вказаний МАФ є спільною сумісною власністю подружжя, побудований за час перебування позивачки та відповідача у шлюбі за спільні кошти подружжя, факт вибуття вказаного об`єкта із спільної сумісної власності не знайшов свого підтвердженя.

Що стосується другого нежитлового приміщення, типу ТС (тимчасові споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер»), як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення Виконавчого комітету Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 08.09.2016 року (Рішення №70-2016) ОСОБА_6 було надано дозвіл на розміщення тимчасової споруд для провадження підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 .

Крім того, відповідно до копії рішення Виконавчого комітету Маяківської сільської рад Біляївського району Одеської області від 17.08.2017 року (Рішення №58-2017) розглянувши заяву ФО-П ОСОБА_6 про укладення Договору Майнового найму окремої індивідуально визначеної частини елементу благоустрою (покриття) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, вирішив укласти зазначений договір з ФО-П ОСОБА_6 для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території Маяківської сільської ради , АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту), терміном на 5 років, на підставі паспорта прив`язки стаціонарної тимчасової споруди №39/228, реєстраційний номер містобудівного кадастру МАЯ -13-ІІ-39/228 виданого 29.09.2016 року.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, а саме нежитлового приміщення, типу ТС (тимчасової споруди), Малої Архітектурної форми (МАФ), а саме: Повільйон торговий №3, загальною площею 30 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер») проведену суб`єктом господарювання ТОВ «ІКБ «ТРІАДА», встановлено, що ринкова вартість зазначеного об`єкта, на земельній ділянці, яка є у комунальній власності (округлено до цілих), складає 309 403 грн.

Факт перебування вказаного об`єкта у спільній сумісній власності позивача та відповідача не знайшов свого підтвердження, доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Також суд зазначає, що як вбачається з наданих архівних рішень Виконавчого комітету Маяківської сільської ради Біляївського району Одеської області зазначені нежитлові приміщення не мають номерів, а тому встановити, який з зазначених не житлових приміщень павільйон 3 та павільйон 4, суд не має можливості.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 264 ЦПК України, суд при ухваленні рішення вирішує питання щодо підстав скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у зв`язку із ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 02.09.2025, шляхом накладення арешту на: нежитлове приміщення, типу ТС (тимчасової споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), а саме: Павільйон торговий №4, загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо-промтоварного ринку «Дністер»); нежитлове приміщення, типу ТС (тимчасової споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), а саме: Павільйон торговий №3, загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо-промтоварного ринку «Дністер»), із подальшою забороною розпорядження та відчуження вищевказаних павільйонів, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Також забезпечення позову вжиті судом шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , іншим третім особам - вчиняти будь-які дії щодо зазначених вище павільйонів, направлені на їх фізичне розбирання, знищення та/або знецінення (псування, пошкодження тощо), продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанцій позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3127,72 грн., у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1563,86 грн.

Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 70, 71, 74 СК України, ст.ст. 365, 368, 372 ЦК України ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) майно, а саме: нежитлове приміщення, типу ТС (тимчасові споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер»), відповідно до паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з надання послуг територіальній громаді району оптово – роздрібної реалізації товарами повсякденного попиту №4/195 від 25.02.2016 року виданого Біляївською районною державною адміністрацією.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на 1/2 частину майна за кожним, а саме: нежитлового приміщення, типу ТС (тимчасові споруди), Малої архітектурної форми (МАФ), загальною площею 30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (біля ТОВ «Каскад» та продовольчо – промтоварного ринку «Дністер»), відповідно до паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з надання послуг територіальній громаді району оптово – роздрібної реалізації товарами повсякденного попиту №4/195 від 25.02.2016 року виданого Біляївською районною державною адміністрацією.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1563,86 грн.

Заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівської апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Шаньшина