Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №494/174/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

вул. Миру 17 м. Березівка Березівський район Одеська область Україна 67300

07.05.2026

Справа № 494/174/26

Провадження № 1-кп/494/52/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області матеріали кримінального провадження №12026166260000007 щодо обвинуваченого:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Анатоліївка Березівського району Одеської області, громадянин України, який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

вироком Комінтернівського районного суду від 11.06.2013 року засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі;

вироком Березівського районного суду Одеської області від 15.11.2023 року засуджений зач. 1 ст. 125 КК України до 180 годин громадських робіт;

вироком Березівського районного суду Одеської області від 23.07.2024 року засуджений зач. 2 ст. 389 КК України до пробаційного нагляду строком 1 рік 6 місяців 16 днів.

в скоєні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого частиною третьою статті 389 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026 року до Березівського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт з доданими документами за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 389 КК України.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи засудженим, від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, вчиненого за наступних обставин. 23.07.2024 року ОСОБА_4 визнаний винним Березівським районним судом Одеської області у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та засуджений до покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 рік 6 місяців 16 днів. Вищезазначений вирок Березівського районного суду Одеської області 23.08.2024 року набрав законної сили. 06 вересня 2024 року засуджений ОСОБА_4 працівником Березівського районного сектору № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області під особистий підпис ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців 16 днів та останнього зобов`язано з`являтись на реєстрацію до Березівського районного сектору № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області. Окрім цього, засудженому ОСОБА_4 роз`ясненні наслідки у разі невиконання ним вимог вироку суду, порушень громадського порядку, скоєння нового злочину та ухилення від виконання обов`язків, покладених на нього судом. Також, засуджений ОСОБА_4 надав письмове пояснення про те, що буде дотримуватись порядку та умов відбування покарання, не буде допускати порушень громадського порядку та зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на нього судом. З метою виконання вироку суду 06.09.2024 фахівцем Березівського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно якої ОСОБА_4 , повинен з`являтися до сектору першу п`ятницю кожного місяця, з якою останній того ж дня ознайомився під особистий підпис. Разом з цим, 06.09.2024 засудженого ОСОБА_4 попереджено про кримінальну відповідальність за ч. З ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду. В період з 02 травня 2025 року по 01 серпня 2025 року засуджений ОСОБА_4 , будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, порушуючи порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи умисел на ухилення від відбування встановленого судом покарання, достовірно знаючи про необхідність його відбування і будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, діючи умисно, не з`являвся у призначені дні до Березівського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області для реєстрації без поважної на те причини, а саме 02.05.2025 року, 06.06.2025 року, 04.07.2025 року та 01.08.2025 року. 15 серпня 2025 року до засудженого відповідно до статті 49-3 Кримінально-виконавчого кодексу України за порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, Березівським районним сектором №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області застосовано застереження у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 389 КК України. В продовження свого протиправного умислу направленого на ухилення засудженого на відбування покарання у виді пробаційного нагляду, ОСОБА_4 в період з 05 вересня 2025 року по 07 листопада 2025 року, будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, порушуючи порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи умисел на ухилення від відбування встановленого судом покарання, достовірно знаючи про необхідність його відбування і будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, діючи умисно, не з`являвся у призначені дні до Березівського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області для реєстрації без поважної на те причини, а саме 05.09.2025 року, 03.10.2025 року, 07.11.2025 року. Враховуючи викладене, 20 листопада 2025 року до засудженого відповідно до статті 49-3 Кримінально-виконавчого кодексу України за порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду Березівським районним сектором №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області повторно застосовано застереження у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 389 КК України. Однак, ігноруючи покладені на ОСОБА_4 обов`язки, в продовження свого протиправного умислу направленого на ухилення засудженого на відбування покарання у виді пробаційного нагляду, ОСОБА_4 05.12.2025 року та 02.01.2026 року, будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, порушуючи порядок відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи умисел на ухилення від відбування встановленого судом покарання, достовірно знаючи про необхідність його відбування і будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, діючи умисно, повторно не з`явився у призначені дні до Березівського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області для реєстрації без поважної на те причини. Не з`явившись у вищезазначені дні, а саме 02.05.2025 року, 06.06.2025 року, 04.07.2025 року, 01.08.2025 року, 05.09.2025 року, 03.10.2025 року, 07.11.2025 року, 05.12.2025 року та 02.01.2026 року до Березівського районного сектору № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, засуджений ОСОБА_4 допустив ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, невідбувши 9 місяців і 25 днів.

На розгляд суду досудовим слідством винесено обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України - в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Судом встановлено, що з урахуванням обвинувачення, внесеного на розгляд суду, вказаними умисними діями ОСОБА_4 , будучи засудженим, ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, тобто вчинив злочин, передбачений частиною третьою статті 389 КК України.

Відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінально-процесуального кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – КПК України), з урахуванням того, що усі сторони просили суд про однаковий порядок дослідження доказів, що полягав у дослідженні пояснень обвинуваченого та письмових характеризуючих доказів, наданих суду та за відсутності заперечень сторін, з урахуванням розуміння сторін обставин справи, змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши сторонам правові наслідки таких їх дій про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити вирок в апеляційному порядку з підстав не встановлення обставин, доказів про які суду сторони не надали, суд задовольнив вказані клопотання і встановив порядок дослідження доказів, про який просили сторони.

Крім того, суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. 349 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Будучи допитаним під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчинені кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та надав суду пояснення про те, яким чином ним було скоєно кримінальне правопорушення, що він щиро розкаюється у вчинені злочину та просив суд призначити найменш суворе покарання.

Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" рішення суду має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 передбачених статтею 66 КК України, суд відносить визнання вини (щире каяття).

Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, який раніше судимий, не перебуває на наркологічному та психіатричному обліку, з посередньою характеристикою.

На думку суду, ціллю вказаного зізнання та щирого каяття є можливість отримання більш м`якого покарання, що є природним правом кожного обвинуваченого, яким обвинувачений скористався.

Обставини, які обтяжують обвинуваченому покарання, згідно статті 67 КК України – відсутні.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. №7 у вироку суд обговорює питання призначення покарання. Так, державний обвинувач просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за частиною третьою статті 389 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки та на підставі ст71 КК України, та призначити остаточне покарання у виді 2 року 6 місяців обмеження волі. Просив обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Обвинувачений вказав, суворо не наказувати.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Зазначене узгоджується із положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.3 ст. 389 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік. Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_4 покарання більш м`якого ніж встановлено в санкції ч.3 ст. 389 КК України.

При цьому суд враховує ,що вироком Березівського районного суду Одеської області від 23.07.2024 року останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.389 КК України та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців 16 днів пробаційного нагляду.

За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Березівського районного суду Одеської області від 23.07.2024 року у виді пробаційного нагляду, переведену відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КК України в обмеження волі та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у виді 1 (одного) року 6 (шість) місяців обмеження волі.

З урахуванням доведеності вини, обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, та взяти його під варту в залі суду з наступним поміщенням його і утриманням до набрання законної сили цим вироком суду - в державній установі «Одеський слідчий ізолятор».

Речові докази у кримінальному провадженні – відсутні.

Цивільний позов - не заявлений.

Витрати на залучення експертів – відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 374 КПК України, ст.70 ,ч. 3 ст. 389 КК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого частиною третьою статті 389 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Березівського районного суду Одеської області від 23.07.2024 року у виді пробаційного нагляду, переведену відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КК України в обмеження волі та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у виді 1 (одного) року 6 (шість) місяців обмеження волі.

До набрання вироком законної сили, - обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».

Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання , а саме: 07 травня 2026 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 58 КВК України обчислювати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_4 у строк відбування покарання час його перебування під вартою з 07 травня 2026 року по день набрання вироком законної сили, а також час слідування під вартою до виправного центру, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає за два дні обмеження волі.

Речові докази у кримінальному провадженні – відсутні.

Цивільний позов - не заявлений.

Витрати на залучення експертів – відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а в разі подачі апеляції - з моменту винесення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1