Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №703/6093/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1007/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №703/6093/25 Категорія: 305010900 Волосовський В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Черкаси :

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді секретар Карпенко О. В., Новіков О. М. Широкова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Нагайцевої Т. С. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.02.2026 (повний текст складено 23.02.2026, суддя в суді першої інстанції Волосовський В. В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася у вересні 2025 року до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1 540 000,00 грн, мотивуючи про таке.

Позивач є дружиною матроса ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у результаті отримання поранення, а відповідач – його матір`ю.

За приписами абз. 12 п. 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» про те, що особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, 04.07.2025 відповідач подала до ІНФОРМАЦІЯ_3 нотаріально посвідчену заяву про відмову від отримання одноразової грошової допомоги на користь позивача ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим позивач перерахувала на банківський рахунок відповідача кошти в сумі 1 540 000 грн.

Однак після отримання грошових коштів у вказаному вище розмірі відповідач вирішила забрати свою нотаріально посвідчену заяву про відмову від отримання грошової допомоги на користь позивача, отже тепер вирішується питання про розподіл часток одноразової грошової допомоги та належна позивачу частка грошової допомоги буде зменшена на виплачену відповідачу суму 1 540 000 грн.

Указане свідчить про те, що спірні кошти відповідач отримала безпідставно та має їх повернути позивачу, що й обумовило звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.02.2026 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість твердження позивача про отримання спірних коштів відповідачем за підставою, яка відпала, а саме відкликання заяви про відмову від отримання державної одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Нагайцева Т. С. подала 23.03.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відхилити позов.

В обґрунтування вказано на те, що у липні 2023 року відповідач за пропозицією позивача написала заяву, зміст якої зводився до надання права позивачу подати від її імені заяви до органів соцзахисту та ПФУ щодо оформлення пенсії після загибелі сина.

Через деякий час від позивача почали надходити кошти, які відповідач вважала добровільною допомогою від невістки, що займається оформленням її пенсії.

Зрозумівши неправомірну поведінку позивача, відповідач звернулася до нотаріуса із заявою про відкликання своєї заяви про відмову від одноразової грошової виплати.

Отже висновки суду першої інстанції по суті спору є необґрунтованими, так як суд не врахував відсутність усної домовленості між сторонами, її умов та строків виконання зобов`язань, а відтак і відсутність підстав для повернення позивачу коштів, які вона добровільно перерахувала відповідачу.

У аспекті практики ВС така поведінка позивача, що спочатку виплачує кошти, а потім вимагає їх повернення, є недобросовісною.

Скаржник вважає, що з урахуванням наведеного, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення коштів з відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Осьмінін С. Д. проти її аргументів заперечив, вказавши, що висновки суду першої інстанції у справі є вірними, у зв`язку з чим просив відхилити вимоги апеляційної скарги у справі.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною (вдовою) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є відповідач у справі ОСОБА_4 .

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.07.2023 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Приютне Пологівського району Запорізької області (а.с. 7).

Згідно повідомлення сім`ї (близьких родичів) №1914 від 28.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив ОСОБА_1 про те, що її чоловік матрос ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий на військову службу 09.04.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок у бою за Україну, її свободу та незалежність, 24.06.2023 отримав поранення несумісні з життям біля н. п. Приютне Запорізької області.

Це повідомлення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) та надання пільг, установлених законодавством України.

Так постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» врегульовано питання виплати одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців.

Згідно з п. 2 вказаної Постанови особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн гривень.

Таким чином, і позивач та відповідач, які є дружиною та матір`ю загиблого ОСОБА_3 , відповідно, є особами, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги в загальному розмірі 15 млн гривень, що виплачується у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови.

Водночас, абз. 12 п. 2 Постанови вказано, що особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.

Як стверджує позивач, між нею та відповідачем було досягнуто усної домовленості про те, що остання відмовиться від отримання одноразової грошової допомоги на користь позивача ОСОБА_1 , а позивач, у свою чергу, сплачуватиме на користь відповідача певну грошову суму, що і було зроблено ними, а саме 04.07.2025 відповідач у справі - ОСОБА_2 , як мати померлого ОСОБА_3 , подала до ІНФОРМАЦІЯ_6 нотаріально посвідчену заяву про відмову від отримання одноразової грошової допомоги на користь позивача ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, позивачем було перераховано на банківський рахунок відповідача грошову суму в розмірі 1 540 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями про переказ коштів (а.с.14-24) та не заперечується сторонами.

Проте всупереч існуючої домовленості, після отримання грошових коштів у вказаному розмірі відповідач вирішила забрати свою нотаріально посвідчену заяву про відмову від отримання одноразової грошової допомоги на користь позивача, отже буде вирішуватися питання про розподіл часток одноразової грошової допомоги та, як наслідок, належна позивачу частка грошової допомоги буде зменшена на суму 1 540 000 грн, яку вона виплатила відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, 18.07.2025 позивач направила відповідачу досудову вимогу щодо повернення грошових коштів у розмірі 1 540 000 грн, які були одержані нею без достатньої правової підстави (а.с.12).

Однак такі вимогу задоволено не було, після чого позивач пред`явила позовні вимоги у даній справі.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так у пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що «закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 та від 11.01.2023 у справі № 548/741/21.

Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Ураховуючи викладене вище правове регулювання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у даній справі зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Так із матеріалів справи вбачається, зокрема те, що 04.07.2023 відповідач підписала нотаріально посвідчену заяву про те, що вона свідомо та вільно не претендує на отримання саме одноразової грошової допомоги сім`ї загиблої особи ОСОБА_3 та не заперечує проти виплати вказаної допомоги іншим членам сім`ї.

Після чого за період часу з 08.04.2024 по 07.12.2024 позивач ОСОБА_1 перерахувала на рахунок відповідача ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 540 000 грн.

У подальшому після отримання вказаних коштів відповідач відкликала свою заяву про відмову від отримання одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого ОСОБА_3 та звернулась із заявою про отримання такої грошової допомоги, що підтверджується повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_7 від 02.08.2025.

Згідно вказаного повідомлення у зв`язку із уточненням кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (мати загиблого військовослужбовця відкликала раніше подану до ІНФОРМАЦІЯ_8 нотаріально засвідчену відмову від частки допомоги та звернулася із заявою на отримання допомоги до згаданого ІНФОРМАЦІЯ_8 ) позивачу як дружині загиблого ОСОБА_3 встановлено до виплати грошову допомогу в розмірі 1 / 2 частини від загального розміру допомоги (15 000 000 грн), що становить 7 500 000 грн.

Відтак указані обставини підтверджують аргументи позивача про те, що спірні кошти відповідач отримала за попередньою домовленістю внаслідок написання заяви про відмову від отримання одноразової грошової допомоги на користь позивача, а після відкликання такої заяви – відповідна домовленість перестала існувати та спірні кошти мали бути повернуті позивачу, як отримані на підставі, що згодом відпала, що вірно врахував суд першої інстанції.

Водночас аргументи апеляційної скарги про те, що у липні 2023 року позивач примусила відповідача написати заяву, спрямовану на оформлення пенсії після загибелі сина, а також про те, що спірні кошти були добровільною допомогою від невістки, матеріалами справи не підтверджуються, оскільки доказами їх не підтверджено.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру – правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25.

Таким чином позиція позивача по суті спору підтверджується матеріалами справи та має перевагу перед запереченнями скаржника, які доказами не підтверджено.

Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що у справі не доведено умов та строків виконання зобов`язань за досягнутою угодою, адже такі обставини не мають вирішального значення для з`ясування підстав передачі спірних коштів відповідачу, що фактично мала місце.

Посилання скаржника на те, що згідно практики ВС така поведінка позивача, що спочатку виплачує кошти, а потім вимагає їх повернення, є недобросовісною, апеляційний суд оцінює критично, адже у такому разі матиме місце безпідставне збагачення відповідача внаслідок отримання як спірних коштів, так і повної частки одноразової грошової допомоги від держави та відповідне зменшення коштів у позивача, що свідчитиме про недобросовісність саме у діях відповідача, яка спочатку за взаємною домовленістю між сторонами відмовляється від одноразової допомоги та отримує кошти від позивача, а потім – відкликає свою заяву про відмову від допомоги та наполягає на привласненні отриманих спірних коштів від позивачки.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.02.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача – без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.02.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати відповідача, понесені при апеляційному перегляді справи, не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 05.05. 2026.

Суддя-доповідач

Судді