Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №756/6696/25 — Оболонський районний суд міста Києва

05.05.2026 Справа № 756/6696/25

Унікальний номер 756/6696/25

Номер провадження 2/756/508/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

за участю секретаря - Харук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої принизливими висловлюваннями, що принижують честь і гідність,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Соломіна В.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої принизливими висловлюваннями, що принижують честь і гідність.

В обгрунтування заявлених вимог зазначено, що під час проведення судового 26.02.2025 у цивільній справі № 756/12504/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, відповідач ОСОБА_2 своїми висловлюванням в принизливій, образливій формі скривдив позивача, принизи її честь та гідність, чим умисно спричинив позивачу моральну шкоду наступними словами (наводиться пряма мова у тому числі російською із технічного засобу судового засідання):

«14:30 - 14:40 Саме в той день они там выпивали, ну как бы там хронические алкоголики, как бы да, от эти страшенные маргинали це вони».

14:54 - 15:04 На корточках в состоянии, в одних трусах, батько вот этой алкоголички, майке, они там пили пивас.

18:15 - 18:20 ад адовый там уколоться только осталось.

18:53-18:56 Я им уще должен платить за ихний алкоголиз.

18:56-19:00 ОСОБА_3 у нее дествитель есть розлад, то хай лечиться от алкоголизма.

19:31-19:34 Они неадекваты.

19:58-20:04 Вот, что там происходит, батька алкоголички».

Указана інформація є неправдивою, принижує честь і гідність позивача, ображає її інтелектуальні, духовні, моральні цінності, вкрай негативно висвітлює в очах оточуючих, розповсюжена офіційно з метою завдати позивачу душевного болю та моральної травми.

Поширенням недостовірної інформації позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, істотних змінах її способу життя.

Ураховуючи викладене, позивач просили стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану їй принизливим висловлюванням ОСОБА_2 , що принижують її честь та гідність, у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.06.2025 відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

01.08.2025 представник відповідача - адвокат Бобович М.М. надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

12.08.2025 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом 756/12504/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою особою, яка вчинила кримінальне правопорушення.

26.02.2025 в судовому засіданні Оболонського районного суду м. Києва при розгляді цивільної справи № 756/12504/24 відповідач у своїх поясненнях зазначив наступні висловлювання щодо позивача:

«14:30 - 14:40 Саме в той день они там выпивали, ну как бы там хронические алкоголики, как бы да, от эти страшенные маргинали це вони».

14:54 - 15:04 На корточках в состоянии, в одних трусах, батько вот этой алкоголички, майке, они там пили пивас.

18:15 - 18:20 ад адовый там уколоться только осталось.

18:53-18:56 Я им уще должен платить за ихний алкоголиз.

18:56-19:00 ОСОБА_3 у нее дествитель есть розлад, то хай лечиться от алкоголизма.

19:31-19:34 Они неадекваты.

19:58-20:04 Вот, что там происходит, батька алкоголички».

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 1672 від 29.11.2024, ОСОБА_1 на будь-який психічний розлад у період вчинення відносно неї кримінального правопорушення 01.03.2020 не страждала. На даний час вона страждає на психічний розлад: посттравматичний стресовий розлад (МКХ-10: F 43.1). Даний психічний розлад знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з вчиненим відносно неї кримінального правопорушення (01.03.2020).

Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» відповіді на адвокатський запит № 625 від 01.05.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом у КПН «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» не перебуває.

Згідно побутової характеристики, наданої Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» обслуговуюча дільниця 505 на ім`я ОСОБА_1 , скарг від мешканців житлового будинку АДРЕСА_2 на ОСОБА_1 до ОД-505 не надходило. Іншою інформацією ОД-505 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва» не володіє.

Згідно виробничої характеристики наданої Науково-технічного товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКОН» від 02.05.2025, ОСОБА_1 була прийнята до Науково-технічного товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКОН» в серпні 2014 року на посаду діловода. За час роботи ОСОБА_1 зарекомендувала себе, як працьовитий та ініціативний спеціаліст. До роботи ставиться відповідально, з дорученими завданнями справляється у встановлені терміни. ОСОБА_1 здатна правильно приймати рішення в складних ситуація, несучи повну відповідальність за свої діяння. В колективі виявляє доброзичливість і комунікабельність. Серед співробітників товариська, справедлива, чуйна і відкрита людина.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

За доводами позивача ОСОБА_1 , відповідач поширивпро неї недостовірну інформацію, що принижує її честь та гідність під час розгляду цивільної справи, висловлюючи в залі суду образливі слова, чим завдав моральної шкоди.

Разом з тим, як встановлено судом зазначені висловлювання відповідач допустив у судовому засіданні як учасник справи.

Зважаючи на вказані обставини, зазначені висловлювання останній допустиву судовому процесі і дії відповідачаповинні розглядатися в контексті дотримання процесуального закону щодо прав та обов`язків учасника процесу та, відповідно, відповідальності за порушення ведення судового процесу та порушення обов`язків учасника процесу.

Отже, такі дії не є поширенням інформації в розумінні наведених норм статті 277 ЦК України.

Окрім, того спірні висловлювання ОСОБА_2 стосовно особи позивача є оціночними судженнями, оскільки відображають власні думки відповідача, засновані на його баченні певних подій, особисте сприйняття відповідачем певної поведінки позивача і не можуть бути витлумачені як повідомлення про конкретні факти, тому не є недостовірною інформацією.

Суб`єктивні думки і погляди на підставі закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України і не підлягають спростуванню.

Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 761/33563/20 (провадження № 61-9907св22) та постанові від 12 липня 2023 року у справі № 341/1988/21 (провадження № 61-11066св22).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої принизливим висловлюванням, що принижують честь і гідність.

Інші доводи учасників справи не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктами 1,2 частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на позивача, у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача - адвокат Бобович М.М. надав договір про надання правничої допомоги № 42 від 01.08.2025, акт надання послуг до договору допомоги № 42 від 15.04.2026 та квитанцію до прибуткого касового ордера № 15/04 від 15.04.2026 на суму 13500,00 грн.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої принизливими висловлюваннями, що принижують честь і гідність - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13500 (тринадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна