Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №711/1345/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1345/26

Провадження № 2/711/1440/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2026 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.,

при секретарі судового засідання - Буйновській А.П.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача

адвоката Давигора С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.10.2021. Водночас, сімейні стосунки між ними не склались, вони не мешкають разом та не мають жодних сімейних чи інших стосунків. Вона подала позов про розлучення.

За час подружнього життя у них народилася дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено, на теперішній час їх неповнолітня дочка проживає фактично разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дочки.

Крім того, вказує, що вона не може самостійно забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а відповідач є здоровим та працездатним, отримує дохід, має нерухоме та рухоме майно, не має інших дітей, тому може сплачувати аліменти на рівні 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу).

Також повідомляє, що нею понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту подачі даного позову і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати в розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 24.02.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Заперечень щодо такого порядку розгляду справи до суду не надходило. Крім того, сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.

18.03.2026 відповідачем, через свого представника – адвоката Давигору С.А., подано до суду відзив на позовну заяву. Як зазначено, він визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, вказує, що він категорично не визнає ту обставину, що він не бере участі у вихованні та утриманні доньки, оскільки і до подачі позову і на теперішній час, він особисто проводить спільний час з донькою, гуляє і бере участь у її вихованні та утриманні в добровільному порядку. Дані твердження підтверджуються квитанціями про перерахунок на картковий рахунок позивача аліментів за лютий 2026 року на доньку ОСОБА_3 . Добровільно сплачував аліменти і раніше до подання позовної заяви до суду, тому вважає обставини викладені в заяві, неправдивими.

Крім того, вказує, що зазначений в позовній заяві розмір аліментів у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно не підлягає стягненню з нього, адже за законом на одну дитину визначений інший розмір аліментів, а саме 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. Доказів того, що потреба у стягненні 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу) є необхідною в інтересах позивача, матеріали справи не містять. Також звертає увагу на те, що у нього немає на праві власності транспортних засобів, а також, матеріали справи не містять відомостей про наявність у його власності нерухомого майна. Вважає, що збільшення частки стягуваних аліментів не відповідає ні предмету спору, ні обставинам, які позивачем зазначені в позові.

Щодо позовних вимог про стягнення з нього на користь позивача судових витрат на суму 8000 грн. 00 коп., вказує, що він заперечує проти означених вимог в повному обсязі, оскільки позивачем як доказ, понесених нею витрат, надано договір про надання правової допомоги № 31012603 від 30.01.2026, який укладений між «Центр правової допомоги» та ОСОБА_4 . Відповідно до цього договору, послугою, що надається є підготовка проекту позовної заяви до суду. Вартість наданої послуги складає 8000 грн. 00 коп. Згідно з актом приймання-передачі послуги до договору про надання правової допомоги № 31012603 від 30.01.2026, стороною яка оплатила вартість правничої допомоги є ОСОБА_4 . Отже, позовна заява не містить доказів, що саме позивач понесла витрати на правничу допомогу по цій справі, а тому, фактично, ці витрати не можуть бути покладені на відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити в повному обсязі, на підставі обґрунтування, що наведене в позовній заяві та з урахуванням доданих до неї матеріалів. Крім того, зазначила, що їй надійшли від відповідача аліменти за лютий 2026 року в розмірі 3500 грн. 00 коп., а за березень 2026 року ще нічого не надходило. Вказує, що відповідач не утримує дитину, але бере її до себе, гуляє з нею. Також зауважує, що її щомісячна заробітна плата складає 6500 грн. 00 коп., а їй необхідні кошти на погашення кредитів.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 заперечувала проти доводів позивача на підставі обґрунтування, що зазначене у відзиві на позов. Крім того, зазначила, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча повідомлялися судом у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи. Водночас, 21.04.2026 представник відповідача ОСОБА_5 подала до суду заяву від 21.04.2026, в якій просить проводити судовий розгляд без участі відповідача.

Враховуючи думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.10.2021, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.10.2021, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2159 (а.с. 7).

За час спільного проживання у шлюбі, в сторін народилася дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13.04.2022, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 551. Батьком дитини записаний відповідач (а.с. 8). Спору щодо батьківства між сторонами немає. Щодо місця проживання дитини між сторонами спору також не існує, а саме, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом з матір`ю, про що вказала позивач і це не заперечується відповідачем.

До того ж, судом достовірно встановлено, що сторони разом не проживають і їх спільна неповнолітня дитина знаходиться на утриманні матері та мешкає разом з нею за адресою її постійного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

На теперішній час позивач не має можливості самостійно утримувати неповнолітню дитину, яка потребує матеріального забезпечення.

З наданих відповідачем доказів, вбачається, що він не має на праві власності транспортного засобу, про що свідчить інформація з Електронного сервісу «Електронний кабінет водія» за пошуком даних про власника ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача доходів, а також наявності у його власності нерухомого майна. Крім того, під час розгляду справи жодна із сторін не заявляли клопотання про витребування такої інформації.

Крім того, відсутні відомості про те, що з нього проводяться будь-які стягнення за виконавчими документами на користь інших утриманців.

При прийнятті рішення у справі, суд враховує те, що відповідач є працездатним, а також, його позицію про те, що він не відмовляється від обов`язку утримання неповнолітньої дочки, але в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та часткове визнання позовних вимог. Крім того, інформації про наявність у відповідача інших утриманців немає, відсутні відомості про те, що з нього проводиться стягнення за виконавчими документами.

Правовідносини сторін у справі, які виникли на підставі викладених фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені Сімейним Кодексом України.

За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Частиною першою статті 12 вказаного Закону визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, - держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аліменти – це обов`язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім`ї інших, які потребують цього.

За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

За положеннями ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років – 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень; працездатних осіб – 3328 гривень.

Крім того, у ході розгляду цієї справи встановлено, що позивачем належними доказами не підтверджено рівень отримуваних саме нею доходів, а також рівень отримуваних відповідачем доходів та не доведено обставини про те, що відповідач працює, отримує дохід та має у власності нерухоме та рухоме майно.

Тож, зважаючи на встановлені судом обставини, а також те, що позивач просила в рахунок стягнення з відповідача аліментів 1/3 частину розміру його заробітку (доходу) для утримання однієї неповнолітньої дитини, враховуючи встановлений законодавством України прожитковий мінімум на дітей відповідного віку, мінімальний гарантований та рекомендований розмір аліментів на одну дитину,відсутність доказів про розмір доходів позивача та відповідача, а також принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, визначивши розмір аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2026 та продовжувати до повнолітня дитини, що є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. На думку суду, будь-яких належних та допустимих доказів в обґрунтування позиції позивача про те, що відповідач може сплачувати аліменти щомісяця у більшому розмірі, зокрема 1/3 частину розміру його заробітку (доходу), а також потребу дитини в такому розмірі її утримання, до суду не надано, враховуючи норми ст. 12 ЦПК України.

Крім того, визначаючи розмір аліментних платежів, суд враховує норми сімейного законодавства про те, що батьки несуть рівні обов`язки щодо утримання дітей. Також відповідач зазначив, що згідний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини, але не в значному позивачем розмірі, тобто, як на думку суду, він усвідомлює свій обов`язок щодо матеріального забезпечення дитини.

До того ж, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд також враховує те, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, зокрема, щодо утримання дитини, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Судом враховуються також ті обставини, що дитина мешкає разом з позивачем, що не заперечується відповідачем.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликалася позивач, як на підставу своїх вимог, а також відповідач, як на підставу своїх заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи позицію відповідача, яка викладена ним у відзиві, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог. В іншій частині позовних вимог слід відмовити з підстав їх необгрунтованості та недоведеності.

Як на думку суду, таке рішення є справедливим і таким, що постановлене виключно в інтересах неповнолітньої дитини.

Відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, при зверненні до суду із цим позовом, позивач не сплачувала судовий збір, у зв`язку з тим, що вона має пільгу щодо сплати судового збору, передбачену п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідач, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується Довідкою серії 12 ААВ № 350036

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Таким чином, судові витрати (судовий збір) слід компенсувати за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18), вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір № 31012603 від 31.01.2026, який укладено між ТОВ «Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24») та ОСОБА_4 , за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послугу з підготовки проекту позовної заяви до суду, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги. Вартість послуг становить – 8000 грн. 00 коп.

Відповідно до Акту № 31012603 приймання-передачі наданих послуг від 14.02.2026 до договору № 31012603 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 31.01.2026, який підписано ТОВ «Центр правової допомоги» (ТОВ «Центр правової допомоги юрист 24») та ОСОБА_4 , виконавець надав, а замовник прийняв послуги, відповідно до умов п. 1.2 договору, а саме - підготовка проекту позовної заяви до суду. Вартість послуг виконавця за договором становить 8000 грн. 00 коп.

Водночас, матеріали справи не містять належних доказів понесених позивачем ОСОБА_1 витрат саме на професійну правничу допомогу, яка надавалась би їй в даній справі адвокатом чи адвокатським бюро/ адвокатським об`єднанням, а також відповідних договорів про надання правової допомоги з ними. Крім того, надання лише юридичної допомоги учаснику справи, без підтвердження надання саме правничої допомоги, враховуючи норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не свідчить про право особи на відшкодування їй таких витрат, у розумінні ст. 137 ЦПК України. Надані матеріали не містять і посилань на платника або й жодних посилань на відношення до витрат, здійснених на оплату зобов`язань позивача за договором. Таким чином, означені документи не можуть бути належними доказами реальності здійснення витрат саме на правничу допомогу і саме позивача.

За таких обставин, суд висновує про відсутність підстав для компенсації ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу, оскільки нею документально не підтверджено реальне понесення таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353, 430 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягувати зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2026 та продовжувати до повнолітня дитини.

В іншій частині відмовити.

Рішення про стягнення аліментів у частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Судові витрати (судовий збір) компенсувати за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 27.04.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька