Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №701/1413/25 — Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/1413/25

Номер провадження2-др/701/7/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка клопотання - заяву представника заявника: ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №701/1413/25 за позовом ОСОБА_2 , представника позивача: ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Представник заявника, звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , представника позивача: ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, про стягнення, по цивільній справі №701/1413/25.

На підставу своїх вимог спирається на те, що у провадженні Маньківського районного суду Черкаської області перебувала цивільна справа №701/1413/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. 22 квітня 2026 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у вказаній справі, яким позов задоволено частково: розірвано шлюб між сторонами, відновлено позивачці дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 », стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти у твердій грошовій сумі 8000,00 грн., щомісячно на утримання сина ОСОБА_5 до досягнення ним повноліття. Питання розподілу витрат позивачки на професійну правничу допомогу основним рішенням не вирішено. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач у позовній заяві від 23 грудня 2025 року зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 27000,00 грн., на витрати з професійної правничої допомоги. Тим самим позивач до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір реалізувати своє право на відшкодування таких витрат у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Цією заявою позивач, у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, подає до суду докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема заява подається 27 квітня 2026 року через систему електронний суд. Загальний розмір фактично понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу у цій справі складає 27000,00 грн., (двадцять сім тисяч гривень 00 копійок). Понесення позивачкою цих витрат підтверджується сукупністю документів, що додаються до цієї заяви, а саме: 1) Договором-дорученням про надання правничої допомоги від 31 жовтня 2025 року, укладеним між позивачкою (Клієнтом) та Адвокатським бюро «Вадима Левицького» (Бюро), яким сторони визначили розмір гонорару за надання правничої допомоги у цій справі — 27000,00 грн., (п. 1 розділу 7 Договору); 2) Рахунком на оплату №3110 від 31 жовтня 2025 року на суму 27 000,00 грн., виставленим Бюро Клієнту на оплату гонорару за надання правничої допомоги; 3) Платіжною інструкцією №0373-A27T-P37C-311T від 3 листопада 2025 року (АТ «Універсал Банк»), якою позивачкою сплачено на користь Бюро 27000,00 грн., з призначенням платежу: «Оплата гонорару за надання правничої допомоги відповідно до Дог. про надання правничої допомоги від 31.10.2025, зг. рах. №3110 від 31.10.2025»; 4) Актом приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) за договором дорученням про надання правничої допомоги від 31 жовтня 2025 року, складеним 24 квітня 2026 року, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням часу, витраченого на виконання кожного з 13 пунктів робіт, та підтверджує приймання клієнтом фактично наданих послуг без претензій. Заявник зазначає, що заявлений до відшкодування розмір витрат є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, ціною позову та значенням справи для позивачки (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Справа характеризується істотним обсягом доказової бази, яку довелось формувати представнику позивача самостійно: отримання витягів з державних реєстрів стосовно засновницької участі відповідача у юридичній особі (ТОВ «Даркіс»), реєстрації відповідача як ФОП, належних йому земельної ділянки та двох транспортних засобів; правовий аналіз банківських виписок ТОВ «Даркіс» та формування зведеної таблиці виплат на користь відповідача за період 2022–2024 р.р. (49 операцій на загальну суму 513460,00 грн.,); системний аналіз обставин, передбачених ст. 182 СК України, на підтвердження обґрунтованості розміру аліментів. Зазначений обсяг роботи об`єктивно підтверджується змістом самої позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Деталізований опис фактично виконаних адвокатом робіт із зазначенням часу, витраченого на кожний етап (загалом 27 годин), та погодинної ставки 1 000,00 грн., наведено у Акті приймання-передачі від 24 квітня 2026 року, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 137 ЦПК України. За ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Рішенням від 22 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 , задоволено: вимогу про розірвання шлюбу - повністю; вимогу про відновлення дошлюбного прізвища - повністю; вимогу про стягнення аліментів - по суті задоволено, із встановленням судом твердого щомісячного розміру 8 000,00 грн., (вимога про стягнення аліментів сама по собі є задоволеною, а визначення їх конкретного розміру є дискрецією суду відповідно до ст. 182 СК України, яка не може ототожнюватися з частковою відмовою у позові). За таких умов витрати позивачки на правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 28.04.2026 р. відкрито провадження по даній заяві та призначено її до судового розгляду без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача - адвокат Левицький В.А. направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день та час, оскільки він 07.05.2026 р. о 10 год. 30 хв. не може прийняти участь у судовому засіданні.

Проте суд акцентує увагу на тому, що ухвалою суду від 28.04.2026 р. вирішено про розгляд даної заяви без повідомлення (виклику) сторін у відповідності до положень ст. 270 ЦПК України, оскільки у суду не було необхідності викликати сторін в судове засідання. Дане право суду делеговане ст. 270 ЦПК України.

Клопотання про відкладення не містить вимоги щодо переходу до розгляду даної заяви з викликом сторін та не наведені належні підстави для такого переходу.

На підставі вищевикладеного, суд , враховуючи строк розгляду даної заяви встановлений ст. 270 ЦПК України (десять днів із дня надходження заяви) та те, що розгляд заяви вирішено проводити без повідомлення (виклику) сторін, в зв`язку з чим явка сторін в судове засідання не передбачена, вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає.

Суд вважає за необхідне розглянути заяву про винесення додаткового рішення без участі сторін на підставі ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

Суд, вивчивши заяву про стягнення судових витрат та додані до неї матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 22.04.2026 року по даній справі позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково, а саме розірвано шлюб, позивачці відновлено дошлюбне прізвище, вирішено стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень), щомісячно, на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 24.12.2025 року і до досягнення ним повноліття та стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір. В решті позову - відмовлено.

Під час винесення даного рішення питання щодо стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося.

В межах розгляду цивільної справи адвокатом Левицьким Вадимом Андрійовичем було заявлено, що розрахунок судових витрат, які підлягають стягненню із відповідача буде надано суду не пізніше 5 днів з моменту винесення рішення, орієнтовний розмір 27000 грн..

Рішення суду датовано 22.04.2026 року повний текст рішення виготовлений 27.04.2026 року, заява про стягнення судових витрат надійшла до суду 28.04.2026 року, що фактично відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зістаттею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостоюстатті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано:

- ордер адвоката Левицького В.А.., серії ВК №1200997 від 10.12.2025 року на представництво інтересів ОСОБА_2 в Маньківському районому суді Черкської області (а.с.102);

- копію договору про надання правничої допомоги від 31.10.2025 р. укладеного між ОСОБА_2 та адвокатським бюро "Вадима Левицького" (а.с.106);

- копією акту прийому - передачі наданих послуг від 24 квітня 2026 року, згідно якого зазначено витрачений час в кількості 27 годин сукупно при ставці за 1 год. - 1000 грн. (а.с.103-104);

- копію рахунку на оплату №3110 від 31.10.2025 р. (а.с.108);

- копію платіжної інструкції від 03.11.2025 р. про оплату гонорару за надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 31.10.2025 р. в сумі 27000 грн. (а.с.105).

Судом безпосередньо встановлено, що відповідач під час судового розгляду даної справи в судовому засіданні заперечував проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу в заявленій сумі (сума витрат на правничу допомогу в розмірі 27000 грн. зазначена як орієнтовна безпосередньо в позовній заяві), що має безпосереднє відображення його позиції в рішенні суду від 22.04.2026 р.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Згідно постанови Великої Палати ВС справа №904/4507/18, зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VІ). При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону №5076-VІ врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно - виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. ВП ВС наголосила, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тошо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначити розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру. За наявності таких угод при вирішенні питання відшкодування судових витрат ЄСПЛ керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі «Пакдемірлі проти Туреччини».

Заявник зазначає обгрунтування даних витрат як витрачений час на подачу позову та участь в судових засіданнях пов`язаних із розглядом даної справи, за підготовку справи, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, складання, оформлення і надсилання позовної заяви та зазначає витрачений ним час як 27 годин при ставці 1000 грн за одну годину.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд дослідивши дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача щодо даних витрат під час судового розгляду справи, категорію позову та види позовних вимог та вищевикладене, вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 27000 грн. (27 год., погодинна ставка 1000 грн.) є завищеними та невідповідають вищенаведеним критеріям, що дає суду підстави до зменшення даних витрат до суми 15000 грн., яку слід стягнути з відповідача, і які в даному випадку будуть співмірними та відповідатимуть критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Керуючись ст. ст. 2, 15, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У цивільній справі №701/1413/25 за позовом ОСОБА_2 , представника позивача: ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, ухвалити додаткове рішення.

Заяву представника заявника: ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №701/1413/25 за позовом ОСОБА_2 , представника позивача: ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя житловий АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ) судові витрати за надання правничої допомоги ОСОБА_2 і на підставі Договору про надання правничої допомоги від 31.10.2025 року у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

В решті заявлених вимог- відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Черкаського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.Д. Калієвський