Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №695/645/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/645/26

номер провадження 2/695/1561/26

07 травня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Ватажок-Сташинської А.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Біліченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі – позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.10.2021 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 734688 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. 30 листопада 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 30.11.2023 до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.12.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 17 546 грн 90 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі – 4 900 грн 00 коп. та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 12 646 грн 90 коп.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечуєчи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача 26.03.2026 подав до суду відзив, у якому зазначив, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази перерахування коштів за договором кредиту Відповідачу, що вказує на відсутність правових підстав для виникнення та реалізації права вимоги у Позивача. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Представник відовідача також вказує, що заявлена Позивачем сума заборгованості за відсотками не узгоджується з умовами наданого Договору, що свідчить про наявність очевидних протиріч та недоведеності заявлених вимог, заявлена Позивачем сума заборгованості за користування кредитом у розмірі 12 646,90 грн не відповідає Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно з якою загальна сума процентів становить 2 699,90 грн. Представник відповідача вважає, що заявлена Позивачем сума заборгованості за відсотками не відповідає умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства, є внутрішньо суперечливою та не підтверджена належними і допустимими доказами, що свідчить про її недоведеність та безпідставність. Також, представник відповідача вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення Відповідача про відступлення права вимоги, що є істотною обставиною для вирішення спору та безпосередньо впливає на можливість реалізації Позивачем заявленого права вимоги. Заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу позивачу, представник відповідача вказує, що вони на думку Відповідача, є явно завищеними, необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям співмірності та розумності.

31 березня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому він вказав, що відповідач, заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Щодо належного повідомлення відповідача про заміну кедитора, представник позивача, посилаючись на Правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 вказав, що «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі». Представник відповідача вважає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката, відтак, заперечення Відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

У судове засідання представник позивача не прибув. У відповіді на відзив представник позивача просить здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули.

Відповідно до частини 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12.10.2021 між ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 734688 (далі – договір), за умовами якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти (Кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору, загальний розмір наданого Кредиту (сума коштів, які Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові за цим Договором) складає 4 900 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 1.3 договору, строк, на який надається Кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 12.10.2021 по 09.11.2021 включно.

Відповідно до пункту 1.4 договору, процентна ставка за Кредитом становить 1,90 % від суми Кредиту в день. Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення – на непогашену частину.

Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору (пункт 2.1 договору).

За користування наданими у Кредит грошовими коштами Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти від суми наданого Кредиту у національній валюті України - гривні, по фіксованій процентній ставці, яка визначена в пункті 1.4. цього Договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються Кредитодавцем починаючи з дня надання Кредиту у фіксованому незмінному розмірі за кожен день користування Кредитом за період з моменту списання коштів за Кредитом з поточного рахунку Кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок Кредитодавця, але не більше строку, на який надається Кредит (включаючи періоди пролонгації, автопролонгації). У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (пункти 3.1, 3.2 договору).

Згідно з пунктом 9.1 договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами з урахуванням особливостей, визначених частинами 3,6 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та переказу суми Кредиту на рахунок банківської платіжної картки Позичальника. Цей Договір укладено дистанційно, в письмовій (електронній) формі, з використанням Інформаційно-телекомунікаційних системи Товариства, шляхом підписання уповноваженою особою Кредитодавця з використанням аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) та Позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Цей електронний Договір, відповідно до п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Пунктом 9.4 договору встановлені умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування Кредитом та строку дії Договору.

Автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати Позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, Сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду Кредитодавцю на його автопролонгацію – продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту (пункт 9.4.2 договору).

Відповідно до пункту 9.4.3 договору, сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом – подовженим на наступних умовах: строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; у період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора G9866, що стверджується довідкю про ідентифікацію ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР».

Кредитний договір № 734688 від 12.10.2021 містить інформацію про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, спосіб та строк надання кредиту.

ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало відповідачу кошти у сумі 4 900 грн 00 коп. на умовах, передбачених договором. Зарахування коштів на картку НОМЕР_1 12.10.2021 підтверджується листом ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» за вих. № 2026-ПО/6 від 10.02.2026.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 26.12.2025 утворилася заборгованість на загальну суму 17 546 грн 90 коп., а саме: 4 900 грн 00 коп. – основна сума (тіло) та 12 646 грн 90 коп. – відсотки.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданим ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» розрахунком заборгованості за кредитним договором № 734688 від 12.10.2021, в якому відображені поденні нарахування за відсотками.

30 листопада 20023 року між ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір факторингу №1-30/11/2023, відповідно до умов якого, у порядку та на умовах, визначених Договором, Кредитор відступає за плату Новому кредитору належні Пому Права Вимоги за Кредитним договором, а Новий кредитор заміняє Кредитора як сторону кредитора у Кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором. Новий кредитор сплачує Кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Перехід прав вимог від ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» стверджується платіжною інструкцією № 1063 від 27.11.2025, призначення якої: «Оплата послуг згідно договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023р, без ПДВ».

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 734688 від 12.10.2021 у сумі 17 546 грн 90 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судому постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Отже, договір №734688 від 12.10.2021 між первісним кредитором та відповідачем підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий відповідачу.

Відповідач не заперечував, що його паспортні дані, зазначені у договорі, повністю відповідають його паспортним даним. Доказів того, що персональні дані відповідача (номер паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано. Також, суд бере до уваги, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Представник відповідача заперечив нарахування первісним кредиторів відсотків поза межами строку кредитування, визначеним пунктом 1.3 договору. Однак, у пункті 9.4 договору сторони погодили умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування Кредитом та строку дії Договору.

Суд враховує, що при розгляді даної справи у суді представник відповідача не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірне нарахування ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» відсотків за користування кредитним коштами за кредитним договором №734688 від 12.10.2021, укладеним з відповідачем.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1083 ЦК України, Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Що стосується заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем перерахунку коштів на виконання кредитного договору №734688 від 12.10.2021 та ненадання позивачем первинних документів про перерахування коштів відповідачу, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю є видом господарських товариств, яке має свій статут, і не є банківською установою.

Відповідно до п.п. 1) п.1 ч.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Тобто, товариство позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, здійснювати перекази на їхні рахунки і, відповідно не може формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками, тому користується послугами інших організацій, які мають право здійснювати послуги з переказу коштів у безготівковій формі.

Крім того, платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів) сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.п. 1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи – це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції (платіжні доручення, касові та меморіальні ордери, рахунок-фактура, накладні, чеки, квитанції тощо).

Відповідно до п.п.14 п.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2008 року, первинний документ – документ, який містить відомості про операцію.

У пункті 46 вказаного Положення вказано, що відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.

Згідно з п.62 цього ж Положення, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до п.63 Положення, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить відповідні реквізити.

Згідно з п.35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, первинні бухгалтерські документи, формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.

Відповідно до умов кредитного договору, кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Отже, доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та відповідач. Ні первісний кредитор (ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР»), ні позивач (ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЕКШН») не мало та не має доступу до даної інформації, так як дана інформація є банківською таємницею.

Тобто, відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Однак, відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до такої інформації.

Усупереч умовам договору відповідач свої зобов`язання не виконав. Після відступлення ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЕКШН» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за договором №734688 від 12.10.2021.

ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЕКШН» за кредитним за договором №734688 від 12.10.2021 у сумі 17 546 грн 90 коп., а саме: 4 900 грн 00 коп. – основна сума (тіло) та 12 646 грн 90 коп. –відсотки.

Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 13 000 грн 00 коп., суд зазначає про таке.

У позовній заяві представник позивача зазначив орієнтовний розмір судових витрат понесених ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЕКШН» на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складає 15 662 грн 40 коп., з яких 2 662 грн 40 коп. – витрати зі сплати судового збору за подання даної позовної заяви та 13 000 грн 00 коп. – витрати на професійну правничу допомогу.

06 квітня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій він зазначив, що фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи № 695/645/26 в суді першої інстанції становить 13 000 грн 00 коп., що підтверджується актом про отримання правової допомоги від 25.03.2026 та квитанцією про оплату зазначеної правової допомоги від 25.03.2026.

Вказані докази у сукупності доводять наявність та реальність витрат позивача на правову допомогу.

Водночас, представник відповідача заперечуючи щодо розміру витрат на правничу допомогу вказав, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не є співмірним зі складністю справи.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020року у справі №755/9215/15-ц).

Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика щодо розгляду аналогічних справ, враховуючи, що подання таких позовів, не є одиничним випадком, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, та заперечення сторони відповідача щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, вимога в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 3 000 грн 00 коп.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 2 662 грн 40 коп.

Керуючись ст.4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЕКШН» (01042, Україна, місто Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЕКШН» заборгованість за кредитним за договором №734688 від 12.10.2021 у сумі 17 546 (сімнадцять тисяч п`ятсот сорок шість) грн 90 коп., а саме: 4 900 (чотири тисячі дев`ятсот) грн 00 коп. – основна сума (тіло) та 12 646 (дванадцять тисяч шістсот сорок шість) грн 90 коп. –відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЕКШН» витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЕКШН» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська