Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №570/147/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/147/26

Номер провадження 3/570/312/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м. Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Таргоній М.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції Рівненській області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, прож. АДРЕСА_1 , непрацюючого, п/водія НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

в с т а н о в и в:

На розгляд до Рівненського районного суду Рівненської області надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 згідно протоколу ЕПР1 № 546573 від 21.12.2025 р. за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні порушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи. Згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно положень пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

За змістом протоколу 21 грудня 2025 р. о 01 год. 21 хв. на вул. Незалежності, 15, с-ще Клевань, що в межах Рівненського району Рівненської області водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем Ford Mondeo, інозем. д.н.з. НОМЕР_2 , відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказано, що такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

В судовому засідання ОСОБА_1 , якому роз`яснено права відповідно до ст. 268 КУпАП, заперчив свою винуватість у вчиненні вказаного правопорушення. Повідомив, що він керував зазначеним автомобілем та був зупинений працівниками поліції, які в ході спілкування перевірили документи, та в подальшому повідомили про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та необхідність пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Оскільки він алкоголю не вживав та не погоджувався із твердженням поліцейських про наявність у нього будь-яких ознак сп`яніння, то спочатку відмовився щоб такий огляд проводили поліцейські, та внаслідок хвилювання засумнівався щодо огляду в закладі охорони здоров`я. Після роз`яснення йому поліцейськими його прав та повідомлення про наслідки відмови від огляду він звернувся до поліцейських про отримання правової допомоги (консультації в телефонному режимі) та для цього призупинити вчинення поліцейськими дій щодо його огляду. Після отримання консультації він виявляв готовність пройти огляд в закладі охорони здоров`я, однак поліцейські не з`ясувавши це в нього, склали протокол про адміністративне правопорушення. Вважає, що висновок поліцейського про відмову від медичний огляд лікарями в закладі охорони здоров`я був передчасним та помилковим, що не відображає дійсні його ( ОСОБА_1 ) наміри та волю, а був формально зафіксованим. Наводив також інші доводи, заперечуючи винуватість, які більш детально викладені у письмовому клопотанні. Просив закрити провадження провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Із матеріалів справи. В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та у направленні на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до закладу охорони здоров`я КП "Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення" вказано про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , а саме: порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, та зазначено про відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинення ТЗ та в закладі охорони здоров`я (а.с. 3, 4). Разом з тим, у даному випадку оспорюється не лише відповідність дій поліцейського щодо огляду водія на стан сп`яніння, але й дійсність зазначеного поліцейським при складанні документів даної справи, про наявність у водія ознак сп`яніння, що в свою чергу додатково ставить під сумнів дотримання встановленого порядку щодо оформлення таких документів, та щодо відповідності такого документів критеріям належності та допустимості, як доказу.

Даними відеозапису (диск - а.с. 9) зафіксовано події на місці зупинення транспортного засобу, а саме автомобіля Ford Mondeo, інозем. д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

В ході спілкування (час на відео з 01:28:20) поліцейський зазначив, що він розпізнає у ОСОБА_1 ознаку сп`яніння, а саме порушення мови, та зазначив про необхідність пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинення ТЗ, відразу ж інший поліцейський запитав чи буде ОСОБА_1 проходити такий огляд. На таке звернення поліцейського Бєлка В.О. повідомив про відмову проходити огляд. Після цього поліцейський повідомив що наслідком відмови від проходження такого огляду є складання протколу про адміністративне правопорушення. При цьому, на уточнення іншого поліцейського ОСОБА_1 повідомив що він не вживав алкоголь. Після цього, поліцейський повторно зазначив, що вбачає ознаки алкогольного сп`яніння доповнивши (до раніше зазначеного про порушення мови) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, та вказав щоб ОСОБА_1 показав руки для фіксації їх тремтіння. В свою чергу ОСОБА_1 продемонстрував, що тремтіння пальців рук він не має. Зрештою вказана ознака (виражене тремтіння пальців рук) в документах даної справи щодо ОСОБА_1 так і не була вказана, однак при цьому іншим поліцейським відразу ж було вказано про поведінку, що не відповідає обстановці. Також із даних відеоматеріалів, у даному випадку певною мірою знаходять своє підтвердження доводи ОСОБА_1 , що зазаначені поліцейським ознаки сп`яніння для підтвердження підстав проведення огляду є сумнівними. За вказаних обставин не підтверджується із відеоматеріалів (які є кольоровими) вказана поліцейським різка зміни шкіряного покриву обличчя ОСОБА_1 , його поведінка, що не відповідає обстановці, та порушення у нього мови. Навпаки ж, відеоматеріали вказують на зворотнє визначеному поліцейським, як щодо мовленнєвої здатності особи та його поведінки, які є зрозумілими хоча і з певними ознакими хвилювання, так і щодо кольору обличчя (на відео має природнє забарвлення, різке почервоніння або ж блідість не спостерігається). Тобто, у даному випадку підтверджуються із відеоматеріалів доводи особи, що зазначений у документах висновок поліцейського про вказані ознаки сп`яніння мають ознаки штучно сформульованих тверджень поліцейського, які не відповідають дійсності, та є надуманими.

В подальшому поліцейські з`ясовували у ОСОБА_1 щодо проходження ним огляду в закладі охорони здоров`я та зафіксовано відмову ОСОБА_1 , на що поліцейський повідомив, що наслідком такої відмови є складання протоколу про адміністративне правопорушення. У відповідь на це ОСОБА_1 звернувся із проханням не розпочинати такої процедури та повідомив, що потребує певного часу для остаточної своєї відповіді, одночасно із цим поліцейський повідомив, що проткол він не заповнює та роз`яснив ОСОБА_1 його права, згідно ст. 268 КУпАП, на такі роз`яснення поліцейському повідомлено про необхідність здійснення телефонного дзвінка для косультування у такій ситуації. Зафіксовано спроби ОСОБА_1 скористатися телефоном, та коли він приймав вхідний дзвінок, поліцейський повідомив, що він складає протокол, не надавши можливості ОСОБА_1 здійснити спілкування та отримати правову допомогу в такому режимі (час на відео з 01:29:30 - 01:32:15). Тобто при наявності зафіксованих проміжних відповідей водія на вимоги поліцейських, у даному випадку після повідомлення йому про наслідки невиконання п. 2.5 ПДР та під час роз`яснення прав водій зверненувся про надання можливості реалізувати такі права в тому числі права на захист для формування остаточної відповідь, однак така можливість йому не була надана як і не встановлено остаточного волевиявлення особи щодо проходження огляду. Не дочекавшись буд-якої відповіді після намагань особи отримати правову допомогу та при відсутності реальної можливості таким правом ефективно скористатися, зафіксовано оформлення поліцейськими протоколу та інших документів. У даному конкретному випадку відеозапис та матеріали справи не містять відомостей про об`єктивну неможливість забезпечення поліцейським водію належно реалізувати право на захист та із урахуванням ортимання правової допомоги провести огляд водія в закладі охорони здоров`я в межах передбаченого Інструкцією двох годинного проміжку часу.

У даному випадку необхідно зазначити, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом (Рішення Конституційного Суду від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №815/3591/17. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У даному випадку причини відсутность участі захисника адвоката не була достатньо чіткими, аргументованими та вмотивованими, при тому, що право на правову допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення, оформлення події та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Вказані положення ст. 59 Основного закону України є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких спрямовується також і для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

У даному випадку недотримання гарантій права на захист особи на первинній стадії притягнення особи до адміністративної відповідальності ставлять під сумнів законність наступних дій проведених при оформленні події та складанні відповідного протоколу.

Також, залишається не спростованим те, що за вказаних обставин, дії поліцейських на місці події при спілкуванні із водієм, не відповідають усім критеріям "пасивності" при виявленні правопрушення. За вказаних обставин доводи особи про наявність в діях поліцейських ознак недотримання вимог ст. 266 КУпАП, як і передчасне та помилкове встановлення поліцейським відмови водія проходити огляд, певною мірою знаходять своє підтвердження, що в свою чергу підкріплює зазначене про сумніви у правильності дій поліцейського та у винуватості особи.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися в т.ч. на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Також у даному випадку, суд звертається до застосовування Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 р. у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

Із урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у даному випадку матеріали справи не містять достатнього обсягу належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обставини вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення та наявність в його діях скаду вказаного правопорушення матеріалами справи не підтверджуються, а винуватість особи вважається недоведеною. Згідно ч. 2 ст. 284 КУпАП, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу, виноситься постанова про закриття справи.

При цьому, враховується практика ЄСПЛ, яка визначає, що фабула, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має в суді доводитися, а суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 130, ст. 280, 283-284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 2 ст. 284 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення, в порядку ст. 294 КУпАП.

Суддя Таргоній М.В.