Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №569/259/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/259/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 23653 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02 червня 2025 року між ТОВ "Іннова-Нова" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 8408030625. Відповідно до умов договору позики, позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 10000 грн шляхом перерахунку на вказаний позичальником рахунок, уключаючи використання реквізитів платіжної картки на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою. ТОВ "Іннова-Нова", як позикодавець, свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 10000 грн. В той же час відповідач, всупереч умовам договору позики, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату підготовки позовної заяви складає 23653 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13653 грн - заборгованість за процентами.

У відзиві на позовну заяву, поданому представником відповідача ОСОБА_3, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову мотивує тим, що у матеріалах справи відсутні докази того, що одноразовий ідентифікатор був направлений саме на номер телефону, що йому належить, а також докази того, що цей ідентифікатор був введений саме ним, а не іншою особою. Крім того, не надано доказів ознайомлення його з паспортом споживчого кредиту до укладення договору. Довідка ТОВ "ФК "Контрактовий дім" не є належним доказом, оскільки не містить повних реквізитів карткового рахунку (номер картки), що унеможливлює ідентифікацію отримувача; не підтверджує, що кошти надійшли саме на рахунок, відкритий на ім`я відповідача, та були ним отримані. Позивачем не надано банківської виписки з його рахунку, яка могла б підтвердити факт зарахування коштів. Умова про сплату комісії є нікчемною і сума такої комісії не підлягає стягненню. Розмір процентів є явно завищеним, несправедливим та таким, що не відповідає принципам розумності та добросовісності. Позивач не надав доказів направлення йому вимоги про дострокове повернення кредиту. Відсутність обгрунтованого розрахунку унеможливлює перевірку правильності нарахувань.

У відповіді на відзив представник позивача Андрущенко М.В. зазначив, що умови договору щодо порядку його укладення повністю відповідають вимогам ст.11, 12 Закону України "Про електронну комерцію". Позичальником ОСОБА_1 під час укладення договору про надання грошових коштів у позику пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку. Відповідач не заперечує факт укладення з позивачем кредитного договору, отримання кредитних коштів, невиконання своїх зобов`язань з повернення цих коштів. 25 липня 2025 року на підставі заяви ТОВ "Іннова Нова" Національний банк України прийняв рішення відкликати ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом здійснювати діяльність з надання фінансової послуги - надання коштів та банківських металів у кредит. Таким чином, позивач відповідно до п.5.1.4 кредитного договору має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту. Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право фінансових установ встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, з урахуванням чіткого зазначення про це в договорі на епаті його укладення з позичальником. Умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитнимми коштами сторонами визначено за спільною згодою. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.

Ухвалою від 12 січня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом сторін).

Ухвалою від 12 січня 2026 року суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.

У позовній заяві представник позивача Андрущенко М.В. просить справу розглядати без участі представника ТОВ "Іннова-Нова".

Представник відповідача ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити за наявними матеріалами справи без участі відповідача та його представника.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 02 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іннова фінанс" (нині Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова") та ОСОБА_1 укладений договір надання грошових коштів у кредит № 8408030625, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 4387 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.2.2 кредитного договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п.2.3, 2.5 кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн; строк кредиту (строк дії договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів.

Пунктом 2.6.1 кредитного договору передбачена стандартна процентна ставка: 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з датиукладення цього договору; 0,87 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат, яка настане раніше).

У п.2.7 кредитного договору сторони погодили комісію за надання кредиту 15 % від суми наданого кредиту, яка нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

Видача позивачем 02 червня 2025 року коштів в сумі 10000 грн на емітовану в АТ КБ "Приватбанку" на ім`я відповідача картку № НОМЕР_2 підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 18681 від 17 грудня 2025 року та повідомленням про зарахування коштів на суму 10000 грн 02 червня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 , наданим АТ КБ "Приватбанк" 25 січня 2026 року.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за спірним кредитним договором становить 23653 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000 грн, заборгованості за процентами в сумі 13653 грн.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За положеннями ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують укладення між сторонами 02 червня 2025 року договору надання грошових коштів у кредит № 8408030625 та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 10000 грн. Вказані докази містять інформацію щодо предмета доказування, одержані позивачем в порядку, встановленому законом, підтверджують обставини справи, а тому підстави для визнання їх неналежними та недопустими відсутні.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, доказів на спростування доводів позивача не надав.

З роздруківки підтвердження відправлення одноразового ідентифікатора встановлено, що одноразовий ідентифікатор для підписання спірного договору направлений на вказаний позичальником ОСОБА_1 у анкеті клієнта номер телефону НОМЕР_3 . Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив той же номер телефону. Доказів, що зазначений номер телефону йому не належить або що у момент укладення спірного кредитного договору телефон не перебував у його володінні, відповідач не надав.

Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим 5097 о 17:38 02 червня 2025 року, а спірний кредитний договір - о 17:39 02 червня 2025 року, тобто відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту до укладення спірного договору.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується банківською випискою з рахунку останнього. Доказів, що кошти за спірним кредитним договором отримані іншою особою, відповідач суду не надав. Крім того, розрахунок заборгованості за договором свідчить про часткове виконання відповідачем умов договору шляхом сплати комісії в сумі 1500 грн та процентів у загальній сумі 3900 грн і цю обставину відповідач не спростовує.

Доводи відповідача про те, що сума заборгованості за процентами є несправедливою у розумінні ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про захист прав споживачів", особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування", максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 2.11.3.1 кредитного договору визначена денна процентна ставка у розмірі 0,98 % в день, що відповідає вимогам ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування". Проценти в сумі 13653 грн нараховані як плата за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, не є компенсацією за невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, а тому відсутні підстави для для застосування до спірним правовідносин п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Доводи відповідача на нікчемність умови спірного кредитного договору про сплату комісії не обгрунтовані. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 не містить висновку, зміст якого зазначений представником у відзиві на позовну заяву, та ухвалена у спорі щодо оренди нерухомого майна.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються, серед іншого, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Закон України "Про споживче кредитування" надає право кредитодавцю (банку або фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити) встановлювати у договорі про споживчий кредит комісію за надання кредиту, а тому відсутні підстави для висновку про нікчемність погодженої сторонами спірного кредитного договору умови про одноразову комісію за надання кредиту.

В п.5.1.4 кредитного договору сторони погодили, що товариство має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), процентів за користування кредитом в разі, зокрема дострокового припинення надання товариством фінансових послуг.

25 липня 2025 року Національний банк України на підставі власної заяви ТОВ "Іннова фінанс" прийняв рішення відкликати ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом здійснювати діяльність з надання фінансової послуги - надання коштів та банківських металів у кредит.

Відповідно до ч.4 ст.50 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», 4. З дати, зазначеної у рішенні Регулятора про відкликання ліцензії чи виключення з ліцензії окремої фінансової послуги, але не раніше наступного робочого дня після дня прийняття такого рішення, фінансова компанія, ломбард не мають права здійснювати діяльність з надання фінансових послуг чи виключеного з ліцензії виду фінансової послуги (у тому числі укладати нові договори з надання відповідного виду фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів з надання таких фінансових послуг, та/або збільшувати розмір зобов`язань за укладеними договорами з надання таких фінансових послуг). Зобов`язання за раніше укладеними договорами про надання такої фінансової послуги виконуються сторонами в повному обсязі до моменту виконання договору.

З огляду на вказані обставини та п.5.1.4 кредитного договору позивач вправі вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором у встановлений ним строк, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором потрібно задовольнити.

За правилами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова" загальну суму заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит № 8408030625 від 02 червня 2025 року у розмірі 23653 (двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят три) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова" 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннова-Нова", місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул.Верхній Вал, буд.10; код ЄДРПОУ 44127243;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя