Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №569/2053/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2053/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді

ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12024186010001525 від 19.12.2024 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , маючого четверо дітей, одна з яких малолітня, одруженого, працюючого директором ПП «Автотехнологія», раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

19.12.2024 року приблизно о 10 год 38 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно – небезпечний характер своїх дій, вчиняючи дії пов?язані з домашнім насильством щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив фізичне насильство відносно своєї колишньої дружини – ОСОБА_5 , а саме з метою заподіяння останній тілесних ушкоджень утримуючи її двома руками за верхній одяг в області грудної клітки повалив її на бруківку, після чого став колінами своїх обох ніг на її тіло в області грудної клітки та силоміць утримував її своєю рукою в області правої кисті, внаслідок чого спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, поєднана із зовнішнім ушкодженням – забоєм м`яких тканин голови, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, забій м`яких тканин передньої стінки грудної клітки з підшкірною гематомою ділянки грудної клітки; садна на тильній поверхні правої кисті в проекції п`ясткових кісток, садно на передньо – зовнішній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, крововилив на задній поверхні правого ліктьового суглобу та на задній поверхні ліктьового суглобу, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_4 , які виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що 19 грудня 2024 року, близко 10 години, вона перебувала на своєму робочому місці за адресою: провулок Робітничий, 1 в м. Рівне де також працює її колишній чоловік ОСОБА_4 . Повідомивши останньому про наявність у нього заборгованості за електроенергію та необхідність її погашення, у відповідь отримала вимогу прозакриття податкової накладної. У подальшому відповідальним працівником було припинено електропостачання шляхом вимкнення рубильника. Приблизно через десять хвилин ОСОБА_4 увірвався до її кабінету, поводився агресивно, підвищував голос, висловлював погрози та вимагав негайного відновлення електропостачання, попрямувавши у напрямку трансформаторної підстанції. Вона прослідувала за ним, здійснюючи відеофіксацію подій на мобільний телефон та закликаючи його утриматися від вчинення відповідних дій. У цей момент, обвинувачений вирвав у неї мобільний телефон, унаслідок чого між ними виникла сутичка. Маючи намір забрати свій телефон вона пішла за ним із відповідною вимогою, на що він реагував агресивно. Вона звернулася до сторожа з проханням викликати поліцію. Після чого ОСОБА_4 швирнув на асфальт їй телефон, як виявилося згодом - свій. Надалі ОСОБА_4 , продовжуючи висловлювати погрози, кинув її мобільний телефон на відстань близько десяти метрів, під транспортний засіб. Конфлікт між ними продовжився, і в подальшому обвинувачений підбіг до неї, схопив за одяг та почав трусити, кинув на асфальт, унаслідок чого вона впала на землю спиною та вдарилася головою. Після цього ОСОБА_4 притиснув її до землі колінами та почав душити руками. Потерпіла зазначила, що намагалася захистити обличчя руками, відчувала фізичний біль і реальний страх за своє життя та здоров`я. Зазначені дії були припинені ОСОБА_7 та сторожем, які були свідками конфлікту. ОСОБА_4 весь час висловлював в її адресу погрози про намір її знищити. Також після прибуття працівників поліції він продовжував чинити на неї психологічний тиск, вимагаючи відкликати заяву та погрожуючи негативними наслідками у разі відмови. Просила суд притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Зазначила, що така поведінка обвинуваченого стала причиною її тривожного стану, вона тривалий час боялася перебувати наодинці, до цього часу носить із собою в сумці перцевий балончик для самозахисту, зверталася за консультацією щодо особистої охорони. Просила притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав суду, що 19.12.2024 року знаходився на робочому місці за адресою провулок Робітничий, 1 в м. Рівне, де він підробляє. Вийшовши з робочого місця, побачив на вулиці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яких знає близько 15 років, оскільки, працював у них, коли вони були подружжям, а наразі підпрацьовує у потерпілої. Вони розмовляли на підвищених тонах та між ними був конфлікт щодо телефону, який при ньому тривав близько 5 хвилин. Потерпіла попросила в нього дати телефон або викликати поліцію. Після цього ОСОБА_9 кинув мобільний телефон ОСОБА_10 на асфальт, але вона сказала, що це не її телефон. Тоді слідом кинув на асфальт інший телефон. ОСОБА_4 підійшов до потерпілої схопив її за одяг, почав трясти та кинув її на землю. Колінами став на ділянку грудної клітки ближче до шиї, і душив потерпілу руками, казав, що задушить. Потерпіла опору не чинила, в неї були схрещені руки. Він разом із охоронцем почав їх розбороняти, допомагав підвестися потерпілій. ОСОБА_11 була схвильована, одяг у неї був мокрий і брудний, видимих тілесних ушкоджень за одягом не бачив. Не заперечував у відповідь на запитання обвинуваченого, що інколи, за окрему плату, проживає у кімнаті, яку надає йому потерпіла, і що члени його сім`ї теж інколи підробляють у ОСОБА_5 .

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 показала суду, що 20 грудня 2024 року в державну спеціалізовану установу «Рівненське обласне бюро судово-медичної експертизи» звернулася потерпіла ОСОБА_5 . Після огляду, у зв`язку із поганим самопочуттям, потерпіла звернулася в лікарню. Експертиза була закінчена після завершення її лікування та надання нею медичних документів експерту. Підтвердила, що перед складанням висновку вона була повідомлена про кримінальну відповідальність, висновок складений відповідно до вимог чинного законодавства на момент його складання та скріплений її підписом та печаткою установи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 19 грудня 2024 року вранці, приблизно о 10 годині, їдучи автомобілем на роботу, будівля якої розсташована на одній території та належить, як цілісний майновий комплекс його колишній дружині ОСОБА_5 , за адресою: м. Рівне, провулок Робітничий, 1. Остання, проходячи повз, вигукнула щоб він оплатив заборгованість за постачання електроенергії. Разом з тим зауважив, що договір на постачання електроенергії ним був укладений з ТОВ "Орантаенерджі" власником якої є спільна донька з колишньою дружиною, а остання до цієї компанії не має жодного відношення. Вказав, що за вказаною адресою він має в суборенді ряд приміщень, які у нього орендують в тому числі ВПО, а також підприємства, які виготовляють продукцію для критичної інфраструктури та вкрай потребують безперебійного постачання електроенергії. Після приходу на роботу, з плином приблизно 10 хвилин, у вказаних приміщеннях пропало світло, після чого він пішов до офісу колишньої дружини ОСОБА_5 з вимогою його увімкнути, оскільки за умовами договору у нього є 10 днів після отримання повідомлення про оплату послуг за електропостачання. Повідомлення ним було отримано 12/14 грудня на суму 125 428 грн. з яких станом на 19.12.2024 року сплачено 115 000 грн., тобто сума недоплати становила приблизно 10 000 грн. Жодних претензій станом на день події щодо термінового погашення вказаної суми ні від власника ні від директора ТОВ "Орантаенерджі" не було. На його вимогу ОСОБА_5 повідомила, що світло буде після оплати заборгованості. Після чого він самостійно пішов до трансформатора для того аби увімкнути світло, оскільки має відповідні сертифікати про проходження навчання. ОСОБА_5 побігла за ним, знімаючи при цьому на відеокамеру телефону. Між ними відбувся конфлікт та словесна перепалка в результаті чого у неї з рук випав телефон, який він забрав, та попрямував до офісу. В подальшому потерпіла намагалася повернути свій телефон, у зв`язку з чим він помилково кинув їй власний мобільний, який вона сховала у кишеню, однак з`ясувавши цю обставину повернув і її телефон. Водночас, на вимогу віддати його телефон, ОСОБА_11 належним чином не реагувала у зв`язку із чим він був змушений силоміць його забрати внаслідок чого не заперечував, що могли лишитися сліди стискання на її зап`ястях. Також не заперечував, що шарпав за одяг потерпілу, однак жодних тілесних ушкоджень їй не завдавав. Вважає, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК України, покази свідка вважає неналежними та недопустимими з огляду на перебування останнього у фінансовій залежності від потерпілої, експертизу вважає неналежною, оскільки її висновок грунтується на словах потерпілої. Також вважає дії потерпілої ОСОБА_5 провокативними, розцінює їх як тиск на нього для дачі ним бажаних нею свідчень в іншому кримінальному провадженні, де ОСОБА_5 є обвинуваченою, а він свідком для можливості його закриття. Разом з тим зазначив, що до потерпілої відноситься з повагою, оскільки вони близько 20 років перебували у шлюбі, мають спільних трьох прекрасних дітей і багато пережили разом. Після події, двічі приходив до потерпілої вибачався, однак остання вказала, що це можливо за умови відмови від дачі свідчень в кримінальному провадженні за її обвинуваченням. Просив суд постановити щодо нього виправдувальний вирок.

Суд оцінює показання потерпілої, свідків та експерта належними та достовірними, у розумінні ст.ст. 94-96 КПК України, не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати до уваги як докази, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами в їх сукупності.

Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого щодо невизнання своєї винуватості, яка розцінюється судом як його намір уникнути відповідальності за вчинений кримінальний проступок, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами.

Крім показів потерпілої, свідка, експерта, допитаних в суді, вина обвинуваченого

ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України також підтверджується письмовими та речовими доказами, дослідженими в суді, а саме:

- витягом з ЄРДР про внесення відомостей 19.12.2024 року за заявою ОСОБА_5 по факту нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ;

- постановою про зміну правової кваліфікації з ч.1 ст.125 КК на ч.2 ст.125 КК України;

- витягом з бази АРМ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, де зафіксовано повідомлення потерпілої про вчинення відносно неї домашнього насильства з застосуванням фізичної сили колишнім чоловіком ОСОБА_4 ;

- заявою ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст. 125 КК України за нанесення їй тілесних ушкоджень;

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеної працівниками Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області 19.12.2024 року, згідно якого визначений високий рівень небезпеки;

- постановою дізнавача від 20.12.2024 року про призначення судово-медичної експертизи відносно потерпілої;

- висновком судово медичного експерта №1006 від 20.12.24 – 10.01.2025, згідно якого у потерпілої ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, поєднана із зовнішнім ушкодженням – забоєм м`яких тканин голови, які згідно п. 2.3.3. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. №6, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я; забій м`яких тканин передньої стінки грудної клітки з підшкірною гематомою ділянки грудної клітки; садна (3) на тильній поверхні правої кисті в проекції п`ясткових кісток, садно на передньо – зовнішній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, крововилив на тильній поверхні лівої кістки між 1-2 п`ястними кістками, по одному крововиливу на задній поверхні правого ліктьового суглобу та на задній поверхні ліктьового суглобу, які згідно п.2.3.5 вищевказаних судово-медичних правил, як кожне окремо так і у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися 19.12.2024 року та виникли не менше, як від 6 травматичних дій тупого(их) предмету(ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути рука, нога чи інші тупі предмети;

- протоколом проведення слідчого експерименту шляхом відтворення дій, обстановки та обставин події за участю потерпілої ОСОБА_5 від 21.01.2025 року, та фототаблицею до нього – де потерпіла детально відтворила механізм та обставини нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим;

- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів - диска формату "DVD" на якому збережено записи з мобільного телефону, належного ОСОБА_5 від 19.12.2024 року;

- протоколом огляду відео від 21.01.2025 року – диску з відеозаписом з мобільного телефону потерпілої, на якому зафіксовано перебування обвинуваченого ОСОБА_4 на місці події;

- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів - диска формату "DVD" на якому збережено запис з камер зовнішнього відеоспостереження встановлених на приміщенні ТОВ «Радема», за адресою м. Рівне, пров. Робітничий,1, за 19.12.2024 року в період часу з 10 год до 11 год.;

- протоколом огляду відео від 21.01.2025 року з фототаблицею до нього – диску з відеозаписом з приміщення ТОВ «Радема» при дослідженні якого на відмітці часу 10:38:51 судом встановлено, як обвинувачений ОСОБА_4 схопив за верхній одяг потерпілу ОСОБА_5 та на відмітці часу 10:38:53 ривком повалив її на землю, після чого підбігло два чоловіка, які фактично "відтягували" обвинуваченого від потерпілої, один з яких свідок ОСОБА_8 , що було встановлено під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, оцінивши в сукупності дослідженні докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 125 КК України встановлена повністю. Також у суду не має підстав не довіряти показам потерпілої, свідка, експерта, які в судовому засіданні давали пояснення щодо вчиненого, були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, причин обумовлювати потерпілою обвинуваченого судом не встановлено.

Суд не приймає доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілої ОСОБА_5 він не вчиняв, оскільки ці доводи повністю спростовуються об`єктивно зібраними та дослідженими судом доказами в ході судового розгляду.

Крім цього, покликання обвинуваченого щодо провокації з боку потерпілої ОСОБА_5 на вчинення ним кримінального правопорушення, щодо недостовірності висновку експерта та показів свідка ОСОБА_8 суд також не бере до уваги, оскільки вони нічим не обгрунтовані та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів в ході судового розгляду.

Зібрані у справі докази, що були досліджені під час судового розгляду, суд вважає послідовними, логічними, такими, що узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає доведеною вину ОСОБА_4 у тому, що він своїми діями, які виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілій, скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, конкретні обставини кримінального провадження, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 під час та після вчинення протиправної дії, його ставлення до скоєного – невизнання вини, дані про його особу – одружений, раніше несудимий, під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Судом під час судового слідства не встановлено у обвинуваченого ОСОБА_4 щирого каяття щодо вчиненого діяння, оскільки він не визнає вину, не попросив вибачення у потерпілої, натомість вказував на провокацію з її боку.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 66 КК України під час судового розгляду судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують його покарання згідно зі ст. 67 КК України – вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

На підставі викладеного та враховуючи думку прокурора, яка вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та просила призначити йому покарання у виді штрафу із застосуванням обмежувального заходу, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 91-1 КК України, думку потерпілої та її представника, які заперечили позицію прокурора, оскільки вважають покарання у вигляді штрафу м`яким та неспівмірним із заподіяною шкодою і таким, що не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, думку обвинуваченого, який просив винести виправдувальний вирок, суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді пробаційного нагляду.

Окрім цього, суд вважає за доцільне врахувати думку прокурора та застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників.

Із дослівного змісту ч. 1 ст. 91-1 КК України вбачається, що обмежувальні заходи застосовуються судом у разі вчинення злочину, а не кримінального проступку.

Однак, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 453/225/19 міститься висновок, що поняття злочину, пов`язаного з домашнім насильством, є ширшим за поняття домашнього насильства у нормі ст. 126-1 КК України і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства, зокрема у будь-якому кримінальному правопорушенні, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) Кримінального кодексу як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 , як кривднику, необхідно призначити обмежувальний захід, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме заборонити наближатися на відстань менше ніж 50 метрів до місця де потерпіла ОСОБА_5 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин на строк 1 (один) місяць.

У підсумку, дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

При цьому суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 50, 99, 91-1, 125 КК України, ст.ст. 368, 370, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 , протягом строку пробаційного нагляду, виконувати такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки обвинуваченого на облік уповноваженим органом з питань пробації, за місцем його проживання.

Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п.3 ч.1 ст.91-1 КК України, а саме заборонити наближатися на відстань менше ніж 50 метрів до місця де потерпіла ОСОБА_5 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин на строк 1 (один) місяць.

Речові докази: диск формату «DVD», на якому збережено записи з мобільного телефону, належного ОСОБА_5 від 19.12.2024 року; диск формату «DVD», на якому збережено записи з камер зовнішнього відеоспостереження, встановлених на приміщенні ТОВ «Радема» за адресою: м. Рівне, пров. Робітничий, 1, за 19.12.2024 року в період часу з 10 год по 11 год - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_13