Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №357/14813/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 357/14813/25

Провадження № 2/376/566/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді - Ловінської С.С.,

за участю секретаря - Кропивлянської С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Сквира цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу,

В С Т А Н О В И В:

В провадження Сквирського районного суду Київської області за підсудністю від Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 26.11.2025 надійшла цивільна справа №357/14813/25 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 18.06.2021 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено рішення по справі №364/472/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 78 606,38 грн, судового збору - 840,80 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 757,60 грн, що становить – 90 204,78 грн. 02.09.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78997043 за виконавчим листом №364/472/20 від 16.07.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 78 606,38 грн, судовий збір 840,80 грн, витрати на правничу допомогу 10 757,60 грн, а всього – 90 204,78 грн.

06.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було винесено заочне рішення по справі №357/3889/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 29 706,27 грн та 3% річних від простроченої сум боргу в розмірі 4 737,60 грн; судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, витрати на правову (правничу) допомогу 11 917,70 грн, всього - 47 434,97 грн. 02.09.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №78997139 та №78997094, за виконавчим листом №357/3889/23 від 25.03.2024 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 29 706,27 грн та 3% річних від простроченої сум боргу в розмірі 4 737,60 грн, судовий збір у розмірі 1073,60 грн, витрати на правову правничу допомогу 11 917,70 грн, всього - 47 434,97 грн.

З дати винесення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області рішення по справі №357/3889/23 відповідач не виконував судових рішень в добровільному порядку, не сплатив заборгованості, станом на 30.08.2025 борг відповідачем не оплачений. Тобто позивачу завдані збитки не були компенсовані. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника, та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому, представник позивача, звернувся до суду та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача, у відповідності до складеного розрахунку, 3 % річних у розмірі 3 064,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 9 275,39 грн, а також витрати по сплаченому судовому зборі 1 211,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 16 352,00 грн.

Ухвалою судді Сквирського районного суду Київської області від 27.11.2025 прийнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час слухання справи належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого повідомлення на адресу місця проживання та місця реєстрації. Будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав, заперечень проти позову або відзиву на позов не подавав.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2021 по справі №364/472/20 позовом ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 78 606,38 грн; судовий збір - 840,80 грн та витрати на правничу допомогу - 10 757,60 грн (а.с.7-9).

02.09.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78997043 за виконавчим листом №364/472/20 від 16.07.2021 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 78 606,38 грн, судовий збір 840,80 грн, витрати на правничу допомогу 10 757,60 грн, а всього – 90 204,78 грн (а.с.10).

06.07.2023 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було винесено заочне рішення по справі №357/3889/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 29 706,27 грн та 3% річних від простроченої сум боргу в розмірі 4 737,60 грн; судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, витрати на правову (правничу) допомогу 11 917,70 грн, всього - 47 434,97 грн(а.с.16-17, 22).

02.09.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №78997139 та №78997094, за виконавчим листом №357/3889/23 від 25.03.2024 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 29 706,27 грн та 3% річних від простроченої сум боргу в розмірі 4 737,60 грн, судовий збір у розмірі 1073,60 грн, витрати на правову правничу допомогу 11 917,70 грн, всього - 47 434,97 грн (а.с.18, 23)).

При цьому, позивач, як на підставу звернення до суду з даним позовом, посилається на ст.ст.509, 625 ЦК України, що фактично є правом на звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з невиконанням боржника покладеного на нього зобов`язання.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, що не спростовано й стороною відповідача, відповідач з часу ухвалення рішення про примусове стягнення заборгованості рішення від 06.07.2023 по справі №357/3889/23, заборгованість не сплачує, а тому сторона позивача, у відповідності до вимог чинного законодавства, наділена правом на звернення до суду з даним позовом, шляхом стягнення заборгованості за невиконання зобов`язань. Так, у відповідності до складеного розрахунку, який відповідачем не оспорений, загальна сума, яку представник позивача просить стягнути з відповідача, становить 12339,82 грн та складається з: 3 % річних у розмірі 3 064,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 9 275,39 грн (а.с.27-28).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, у нього, в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України), виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 % річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У Постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Таким чином, у відповідності до поданих доказів, відповідач належним чином не виконує своїх зобов`язань, а тому, у позивача виникло право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Згідно ст.16 ЦК України, однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, а тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 12339,82 грн, яка складається з наступного: інфляційні втрати у розмірі 9 275,39 грн та 3% річних у розмірі 3 064,43 грн, тим самим задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Що стосується заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу та витрат по сплаті судового збору, то суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу на Постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 352,00 грн, позивачем до позовної заяви додано копію Договору №25-05 про надання правової (правничої) допомоги (а.с.29-30); додаткову угоду від 30 серпня 2025 року № 1 (а.с.31) акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги до Договору, де зазначений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; копію квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 30.08.2025 на суму понесених витрат на правову допомогу в розмірі 16 352,00 грн (а.с.31 зворот).

Таким чином, витрати на правову допомогу є доведеними та підтвердженими, а тому суддя приходить до висновку про стягнення вищевказаної суми на користь позивача.

Також, з приписами ст.141 ЦПК України, судовий збір, який сплатив позивач при зверненні до суду підлягає стягненню з ОСОБА_2 , а саме у розмірі 1 211,20 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що додані до матеріалів справи докази, на підтвердження понесених позивачем судових витрат, є належними, підтверджують загальну суму таких витрат та їх сплату, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 16 352,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 13, 19, 43, 76, 81, 89, 131, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 9 275,39 грн та 3% річних у розмірі 3 064,43 грн, а всього 12 339,82 грн (дванадцять тисяч триста тридцять дев`ять гривень 82 копійки)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 16 352,00 грн (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят дві гривні 00 копійок)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи:

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , приміщення (офіс78).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя С. С. Ловінська