Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №284/207/26 — Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/207/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року селище Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Піщуліної І.С., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №1 Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , не працюючої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Інспектором сектору ювенальної превенції Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Литвинчук Ангеліною Русланівною 22 квітня 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №190841 за частиною 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 , у якому зазначено, що остання 13 березня 2026 року о 10 годині 30 хвилин за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання та забезпечення відповідних умов проживання і розвитку малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: в будинку антисанітарні побутові умови, брудні речі та одяг розкидані на підлозі, діти не доглянуті, продукти для їх харчування в необхідній кількості відсутні, чим порушила вимоги статті 150 СК України.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать розписки про отримання судової повістки, але у судове засідання не з`явилась, про причину неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавала.

Ураховуючи вимоги частин 2 й 3 статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, а також з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе провести розгляд цієї справи за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд зважає на таке.

Частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до частини 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

За правилами статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення суду було надано протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №190841 та копії акту обстеження умов проживання від 13 березня 2026 року, листа служби у справах дітей Народицької селищної ради №35 від 13 березня 2026 року, письмових поясненнь головного спеціаліста служби у справах дітей Народицької селищної ради ОСОБА_4 , постанови Народицького районного суду Житомирської області від 09 березня 2026 року у справі №284/43/26.

Проаналізувавши зазначені вище письмові докази, суд зважає на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА №190841 у змісті сформульованого складу адміністративного правопорушення відсутні посилання на обов`язкову кваліфікуючу ознаку складу адміністративного правопорушення, передбачену частиною 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто про вчинення відповідних дій або бездіяльності повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

У графі «Чи притягалась до адміністративної відповідальності» вказаному вище протоколі зазначається про те, що ОСОБА_1 притягувалась протягом року до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак не конкретизовано коли та ким.

З копії постанови Народицького районного суду Житомирської області від 09 березня 2026 року слідує, що станом на дату вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення – 13 березня 2026 року, вказане судове рішення про накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення не набрало законної сили.

Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження вчинення повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому суддя приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Розглядаючи цю конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на цей випадок, суд звертає увагу, що хоча й виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини ОСОБА_1 за національним законом притягується до адміністративної відповідальності, їй пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти російської федерації»).

Зокрема в даному випадку судом враховується, що адміністративне стягнення, передбачене частиною 2 статті 184 КУпАП, у виді штрафу має суворий характер, а отже адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 184 КУпАП, може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» у розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

У справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення частини 3 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення, але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

Також слід наголосити на тому, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, а сформульована у протоколі фабула та надані суду інші письмові докази не дають змоги оцінити дії ОСОБА_1 , як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, у провадження у цій справі про адміністративне правопорушення слід закрити.

Керуючись статтями 27, 34, 35, 221, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд Житомирської області особою, щодо якої її винесено, її законним представником, потерпілим або на неї може бути внесено подання прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду підлягає зверненню до примусового виконання протягом 3 місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя: Ірина ПІЩУЛІНА