Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №272/255/26 — Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/255/26

Провадження № 2/272/541/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Карповця В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, у зв`язку з продовженням навчання, суд-

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року Позивачка через свого представника звернулась до Андрушівського районного суду Житомирської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з продовженням навчання, в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23 років.

В обґрунтування позову представник позивачки вказав, що 04 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який 01 жовтня 2015 року був розірваний на підставі рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 01.10.2015 у справі №272/953/15-ц.

Від шлюбу народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до повноліття якої Відповідач сплачував аліменти на її утримання згідно з рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 01.10.2015 у справі №272/953/15-ц.

На даний час донька сторін є повнолітньою особою, продовжує навчання за кордоном та потребує матеріальної допомоги батька. Наразі ОСОБА_6 проживає разом із матір`ю закордоном.

Відповідно до витягу з реєстру населення від 15.10.2025, виданого податковою службою Швеції ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Станом на сьогодні донька Позивачки та ОСОБА_9 є громадянкою Королівства Швеції.

У навчальному 2025-2026 році донька Позивачки та Відповідача є студенткою першого курсу першого семестру денної форми навчання Ризького університету імені Страдиня на медичному факультеті за програмою другого циклу професійної вищої освіти «Медицина».

Відповідно до довідки від 27.11.2025 №4-SD.2-10/23048/2025 ОСОБА_6 навчається в Ризькому університеті імені Страдиня на постійній основі з 12.08.2025 по теперішній час. Очікується, що пані ОСОБА_10 закінчить навчання 31.07.2031.

Донька сторін навчається на платній (контрактній) формі навчання, тому потребує матеріальної допомоги на навчання, харчування, проїзд в транспорті, оплату мобільного зв`язку тощо.

Відповідно до договору про плату за навчання та порядок її внесення від 11 серпня 2025 року №3-Д-16/509/2025, плата за один рік навчання ОСОБА_11 складає 13500 євро або 688770,00 гривень (за курсом НБУ на день звернення з позовною заявою). Термін навчання становить 6 років.

Крім того, ОСОБА_6 потребує значних фінансових коштів на придбання підручників для навчання, канцелярського приладдя, купівлі продуктів харчування, одягу, взуття тощо. Донька сторін не має можливості працювати та заробляти собі на життя у зв`язку із навчанням на денній формі та потребує матеріальної допомоги.

На даний час Позивачка намагається самостійно забезпечувати грошовими коштами доньку. Однак, матір не в змозі самостійно забезпечити її всім необхідним, а батько добровільно брати участь в її утриманні не бажає, не спілкується та ніяким чином не бере участі у житті своєї дитини.

Згідно декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді старшого дізнавача Головного управління Національної поліції у Житомирській області отримав дохід у вигляді грошовогозабезпечення в сумі 518461,00 грн, інші доходи 120847,00 грн. Крім тогозадекларував кошти в сумі 300000,00 грн. на банківському рахунку, таавтомобіль Mazda 6 2007 року випуску.

Також 13.03.2025 за Відповідачем було зареєстровано автомобіль VOLKSVAGEN PASSAT вартістю 420700,00 грн. Відповідач проживає разом із донькою ОСОБА_12 та матір`ю ОСОБА_13 .

Ураховуючи викладене, сторона позивача вважає, що Відповідач наразі спроможний сплачувати аліменти на утримання доньки яка продовжує навчання.

24.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно поданого відзиву, Відповідач частково визнає позовні вимоги та просить визначити аліменти, що підлягають стягненню у розмірі 1/6 частини усіх видів доходів щомісячно до закінчення дитиною навчання.

Свою позицію сторона відповідача обґрунтовує тим, що ні позивач та донька до Відповідача з приводу добровільної сплати аліментів не звертались, так як не бажають з ним спілкуватися та не спілкуються, від часу перебування їх закордоном з 2015 року.

В позовній заяві зазначено, згідно декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік, зазначено доходи Відповідача у вигляді грошового забезпечення, однак із вказаної суми, а саме із даної заробітної плати (грошового забезпечення) поліцейського стягуються обов`язкові податки: військовий збір (1,5%) та податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) (18%), що разом складає 19,5% від нарахованої суми.

Також із зазначеної суми стягувались аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_14 у розмірі 1/4 частини. Крім того у Відповідача були задекларовані кошти в сумі 300000,00 грн., які він отримав в якості подарунку від матері, ОСОБА_13 , та автомобіль Mazda 6 2007 року випуску. Вказані подарункові грошові кошти та кошти отримані з продажу автомобіля Mazda 6, Відповідача використав для купівлі автомобіля Volkswagen Passat.

Відповідач частково визнає позовні вимоги Позивача, однак не погоджується із заявленим у позові розміром аліментів, що підлягають стягнення з нього на користь Позивачки, виходячи з такого.

При зверненні до суду з позовом, не надано будь-яких доказів на підтвердження витрат Позивачки, які здійснюються нею у зв`язку з навчанням доньки, як і доказів на підтвердження понесення інших витрат в інтересах доньки. Від так, твердження про те, що розмір аліментів має бути визначений саме в розмірі 1/4 частини від доходу Відповідача не обгрунтовані та не підтверджені належними доказами.

Із наданих Позивачем доказів вбачається, що донька є студенткою 1-го курсу 1-го семестру денної форми навчання Ризького університету імені Страдиня на медичному факультеті, за програмою другого циклу професійної вищої освіти «Медицина». Відповідно до договору про плату за навчання та порядок її внесення від 11.08.2025, виданої Ризьким університетом імені Страдиня, зазначено розмір плати за навчання за всі роки навчання, визначені договором, достовірність даного договору не можливо перевірити, так як він виданий університетом іншої держави, також відсутні підписи сторін та печатка університету.

З копій квитанцій поданих до позовної заяви, встановлено, що оплату за навчання здійснювала ОСОБА_15 з чого Відповідач робить висновок, що донька спроможна здійснювати оплату свого навчання, оскільки до позовної заяви не долучено доказів що заперечували б вказане та підтверджували б неналежний матеріальний стан доньки, довідку про її доходи, перебування на державному утриманні та пільги, отримання стипендії та інших виплат, довідку про членів її сім`ї.

ОСОБА_2 проживає разом із малолітньою донькою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю пенсіонеркою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з співмешканкою ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та з падчеркою ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яких також утримує.

Окрім цього, щомісячно несе витрати на оплату житлово-комунальних послуг, за місцем проживання, придбання продуктів харчування, ліків, сезонного одягу, засобів гігієни, що також повинно враховуватися при розгляді справи про стягнення аліментів, як обов`язкові витрати, які Відповідач не може не здійснювати.

Останні роки Відповідач хворіє, за наявністю хвороби потребує постійного лікування, на придбання ліків Відповідач витрачає щомісячно значний свій заробіток.

Також, Відповідач просить суд урахувати при визначенні розміру аліментів і той факт, що згідно прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 , остання просить стягнути аліменти на її користь на утримання дитини, згідно долученої довідки про доходи отримувача аліментів за 2024 рік її дохід становив 585 500 шведських крон, після оподаткування сума доходу становить 444 126,00 шведських крон, що становить приблизно 38 788,00 Євро/рік (1 685 328,60 гривень), 3232,33 євро на місяць або 139 900 грн на місяць, тоді як підтверджений дохід Відповідача становить 639 308,00 гривень до оподаткування, після сплати податків 514 642,94 гривень/рік, або 42 886,91 гривень на місяць, що в три рази менше ніж дохід отримувача аліментів.

З вказаного доходу Відповідача утримує малолітню доньку та хвору матір пенсіонера, підтверджені доказами середні витрати, ОСОБА_2 складають 18 219,62 гривні.

Очевидно, що вибір навчального закладу здійснювався без врахування думки та фінансових можливостей Відповідача, що призводить до його висвітлення з негативної сторони, оскільки сплачувати вартість навчання у розмірі 6750,00 Євро/293 287,50 гривень (половина плати за навчання) тобто 60% річного доходу є явно непосильним для Відповідача.

Відповідач розуміючи свій обов`язок з утримання дитини на період навчання, не заперечує щодо стягнення з нього аліментів, однак не погоджується з заявленим розміром аліментів, зважаючи на матеріальний стан Відповідача, останній без критичних наслідків для себе та своєї родини, може сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини від свого доходу.

03.04.2026 через систему "Електронний суд" (документ до суду надійшов 06.04.2026) представник позивачки подав відповідь на відзив, згідно якої сторона Позивача категорично не погоджується із позицією представника Відповідача.

Донька сторін наразі не одружена, не працює, її утримує мати, бо жодно доходу у неї немає, а Відповідач, її батько, аліменти не сплачує та добровільно надавати допомогу відмовляється, хоча має таку можливість. Гроші на оплату навчання доньці сторін надала Позивачка, а ОСОБА_6 виключно робила проплату через банківські установи.

Згідно довідки про доходи Відповідача, його середні дохід за 6 місяців становить 311952,52 грн.

При цьому, з даної суми вираховується виключно військовий збір у розмірі 5%, а ПДФО Відповідачу компенсується у відповідності до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Дохід, який отримує Відповідач після утримання військового збору становить 311952,52 грн. - 15597,64 грн. = 296354,88 грн. , що становить 49392,48 грн. щомісячно.

У випадку стягнення з Відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки у зв`язку з продовженням її навчання, в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, опираючись на довідку надану роботодавцем Відповідача, його дохід становитиме 37044,36 грн. (після відрахування аліментів та податків).

Дана сума є, на думку сторони Позивача, достатньою, щоб забезпечити життя Відповідача в м. Андрушівка без особливого обтяження.

Ураховуючи вартість навчання ОСОБА_11 , Позивачка вважає за справедливе стягнення з Відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки у зв`язку з продовженням її навчання, в розмірі саме 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Більший тягар за оплату навчання, побут та інше доньки сторін несе Позивачка, так як із врахуванням того, що ОСОБА_6 не має жодного доходу, а вартість одного тільки року навчання у навчальному закладі становить 13500 євро.

Представник позивачки просить суд урахувати, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір.

До позовної заяви було долучено апостильовану та перекладену копію договору про плату за навчання ОСОБА_18 та довідку про навчання доньки сторін в університеті, в яких зазначено конкретну суму сплати за навчання - 13500 євро.

Твердження представника Відповідача, що неможливо стверджувати, що донька ОСОБА_3 не є учасником даних програм, що зменшує вартість навчання, на нашу думку не мають підґрунтя, так як ціна навчання чітко відображена у перелічених документах, а посилання представника Відповідача на сайт університету без прямого посилання на новину ставить під сумнів її актуальність, тому що неможливо відслідкувати дату публікації, а сам сайт університету містить виключно дві мови - латвійську та англійську. Сторона Позивача вважає, що даний доказ не можна вважати належним і допустимим з огляду на відсутність засвідченості перекладу.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неспроможності Відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини сторін у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), зокрема останнім не надано доказів, що він здійснює утримання непрацездатної матері та доньки, як про це зазначено у відзиві.

Додатки до відзиву містять квитанції про сплату комунальних послуг за адресою, де проживає Відповідач та перекази незначних сум грошових коштів на рахунки невідомих осіб, що не можна вважати належними доказами.

Спростуванню підлягає теза представника Відповідача, що Позивач та донька сторін не бажають з ним спілкуватися та не спілкуються, від часу перебування їх закордоном. У Відповідача в наявності є номер телефону Позивача та ОСОБА_11 , однак, Відповідач не телефонує своїй доньці та не дбає про неї, не дивлячись на обов`язки, що були покладені на нього СК України як батька дитини.

Відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив.

Ураховуючи викладене, представник позивачки просить суд задовольнити позовні вимоги.

30.04.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій представник позивачки зазначив, що проаналізувавши докази, які були долучені до відзиву на позовну заяву, беручи до уваги стан здоров`я Відповідача у справі та інші супутні фактори, керуючись принципами добросовісності, розумності та справедливості, Позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог до 1/5 частини усіх видів заробітку (доходу).

Позивачка у судове засідання не з`явилась.

Представник позивачки подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги з урахуванням заяви від 30.04.2026.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що повністю визнає позовні вимоги та не заперечує щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку (доходу).

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що сторона Відповідача визнає позовні вимоги з урахуванням заяви представника позивачки від 30.04.2026.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків:

Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства. Так, за положеннями частини другої ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За положеннями частини третьої ст.12 та частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Частини п`ята та шоста ст.81 ЦПК України передбачають, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої та другої ст.27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 179, 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з положеннями ст. 200 ЦК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_11 (до зміни прізвища - ОСОБА_19 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 01.10.2015.

Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_20 аліменти на утримання дочки, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину щомісячно, починаючи стягнення з 14 серпня 2015 року і закінчуючи повноліттям дитини.

ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується витягом з реєстру населення від 15.10.2025, виданим податковою службою Швеції.

Згідно копії паспорта, виданого 18.01.2022 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 є громадянкою Королівства Швеції.

Відповідно до довідки від 27.11.2025 № 4-SD.2- 10/23048/2025, у навчальному 2025-2026 році донька Позивачки та Відповідача є студенткою першого курсу першого семестру денної форми навчання Ризького університету імені Страдиня на медичному факультеті за програмою другого циклу професійної вищої освіти "Медицина".

Згідно довідки від 27.11.2025 №4-SD.2-10/23048/2025, ОСОБА_6 навчається в Ризькому університеті імені Страдиня на постійній основі з 12.08.2025 по теперішній час. Очікується, що пані ОСОБА_10 закінчить навчання 31.07.2031. Форма навчання - платна (контрактна).

Відповідно до договору про плату за навчання та порядок її внесення від 11 серпня 2025 року №3-Д-16/509/2025, плата за один рік навчання ОСОБА_11 складає 13500 євро або 688770,00 гривень (за курсом НБУ на день звернення з позовною заявою). Термін навчання становить 6 років.

З копії свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, зареєстрована разом з Відповідачем.

З долучених Відповідачем до матеріалів справи копії паспорта та копії пенсійного посвідчення вбачається, що його мати, ОСОБА_13 , є пенсіонеркою.

З копій виписок з медичних карт, висновків лікарів, МРТ досліджень вбачається, що Відповідач має захворювання опорно-рухової системи та серцево-судинної системи.

Згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних інструкцій та чеків, Відповідач несе витрати по сплаті житлово-комунальних послуг та на придбавання ліків.

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 , 2024 рік її дохід становив 585 500 шведських крон, після оподаткування сума доходу становить 444 126,00 шведських крон, що становить приблизно 38 788,00 Євро/рік (1 685 328,60 гривень), 3232,33 євро на місяць або 139 900 грн на місяць.

Дохід Відповідача за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року становить 198626,66 грн, з яких утримано 15597,64 грн військового збору.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, спільна дитина сторін після досягнення повноліття продовжила навчання та навчається на денній формі навчання на платній основі, дитина проживає разом з Позивачкою і перебуває на її утриманні, Відповідачем не було надано доказів на підтвердження обставин його участі в утриманні вже повнолітньої дитини, а тому наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується потреба повнолітньої дитини сторін у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання.

Доказів відсутності у Відповідача можливості надавати допомогу своїй повнолітній дочці на час її навчання матеріали справи не містять.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, наявність в останнього іншої неповнолітньої дитини, а також принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток своїх дітей.

Суд також ураховує, що Відповідач є особою працездатного віку, отримує дохід, з матеріалів справи не вбачається даних про незадовільний стан здоров`я відповідача чи наявність інших істотних обставин, які б перешкоджали йому у виконанні його батьківських обов`язків щодо його повнолітнього сина у повному обсязі.

При з`ясуванні обставин справи, судом встановлено, що на час ухвалення рішення повнолітня дочка сторін по справі продовжує навчання на денній платній формі та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги з боку батька. Такі витрати для забезпечення життєдіяльності дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни, а це потребує відповідних коштів. Оскільки дитина сторін, навчаючись на денній формі навчання, позбавлена можливості працювати, будь-якого іншого самостійного доходу не має, у батьків наявний обов`язок утримувати спільну дитину на період її навчання та досягнення нею 23 - річного віку, тому суд вважає, що з Відповідача на користь Позивачки підлягають стягненню аліментів на утримання дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/5 частини усіх видів його заробітку (доходу).

Такий розмір аліментів є реальним і дає змогу підтримати повнолітню дитину для забезпечення її життєдіяльності.

При цьому, суд також приймає до уваги ту обставину, що сторона Позивача не погоджувала з Відповідачем вибір навчального закладу і вартість самого навчання та не враховувала наявність у батька можливості надавати матеріальну допомогу з точки зору принципів рівності прав та обов`язків батьків. Крім того, Відповідач має на утриманні малолітню дитину та несе витрати на лікування і оплату ЖКП.

Ураховуючи викладене, а також те, що сторони дійшли згоди щодо розміру аліментів, суд задовольняє позов та стягує з Відповідача на користь Позивачки аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі 1/5 частини усіх видів його заробітку (доходу).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає рішення до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Оскільки Позивачка звільнена від сплати судового збору при поданні позову до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів, суд на підставі ч.2 ст.133, ст.141 ЦПК України, стягує з Відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1064,96 грн. При цьому, суд ураховує, що позов подано через систему "Електронний суд".

Керуючись ст.ст.1- 4, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з продовженням навчання, в розмірі 1/5 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 02.03.2026 і до закінчення навчання але не більше ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку.

Право на отримання аліментів у ОСОБА_1 припиняється у разі припинення ОСОБА_21 навчання.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:В. В. Карповець