Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №159/1565/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 159/1565/26

Провадження № 1-кп/168/74/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

07 травня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:секретаря с/з - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030550000042 від 16 січня 2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , сержанта, раніше судимого: 17 листопада 2023 року Рівненським міськрайонним судом за частиною 3 статті 289, частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 357 КК України до семи років позбавлення волі, на підставі частини 2 статті 72 КК України був зарахований строк попереднього ув`язнення з 05 червня 2020 року до моменту набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні відбування покарання. Звільненого 19 грудня 2023 року з Рівненського СІЗО по відбуттю строку покарання, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу №15 від 15 січня 2025 року.

При цьому, сержант, обвинувачений ОСОБА_4 , відповідно до вимог статей 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України. Чого не зробив.

Водночас, 16 січня 2026 року о 14 годин 38 хвилин працівники відділу реагування патрульної поліції Ковельського РУП ГУНП у Волинській області у складі наряду «Колізей-16» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зупинили транспортний засіб марки «Hyundai Tucson» з іноземним реєстраційним знаком « НОМЕР_2 » під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .

Під час розмови з інспекторами ВРПП Ковельського РУП у Волинській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є службовими особами правоохоронного органу у зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади із правоохоронними і правозастосовними повноваженнями та використовує надану йому владу та службове становище, обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що ніколи не отримував посвідчення водія та наразі немає права керування будь - якими транспортними засобами.

Інспектори ВРПП Ковельського РУП у Волинській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перевірили по відомчій базі відсутність даних про отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом та пересвідчились в його відсутності, останні повідомили обвинуваченого ОСОБА_4 , що за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, передбачено адміністративну відповідальність за статтею 126 КУпАП.

В подальшому, обвинувачений ОСОБА_4 перебував на місці зупинки і о 14.42 год. 16 січня 2026 року з метою уникнення адміністративної відповідальності висловив жестом правої руки пропозицію вищевказаним працівникам поліції надати неправомірну вигоду.

Однак, обвинувачений ОСОБА_4 був попередженим працівниками поліції про кримінальну відповідальність, належним чином на попередження поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 не відреагував та умисно поклав грошові кошти в сумі 5 000,00 гривень (5 купюр номіналом по 1 000 гривень) до власного військового квитка. Потім військовий квиток, у свою чергу, поклав поруч з рукояткою ручного гальма службового автомобіля поруч з поліцейським, за невчинення дій з використанням наданої поліцейським влади. Зокрема, за не складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 126 КУпАП. Тобто, обвинувачений ОСОБА_4 надав вищевказаному працівнику поліції неправомірну вигоду за не притягнення його до адміністративної відповідальності.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 369 КК України, а саме: пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту.

Позиція прокурора.

Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення згідно обвинувального акту.

Позиція обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі. Не заперечував факту вчинення кримінального правопорушення при вищенаведених обставинах. Обвинувачений розуміє суспільну небезпечність своєї поведінки та пообіцяв виправитися. Пояснив, що їхав із похорон побратима. Щиро розкаявся.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням допустити по справі застосування положень частини 3 статті 349 КПК України, оскільки він повністю розуміє весь обсяг пред`явленого обвинувачення, в повному обсязі та беззастережно визнає свою провину у скоєнні зазначеного злочину, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх, а також допитувати інших осіб, немає ніякої необхідності.

Оцінка Суду.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд, вважав за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечували всі учасники судового провадження, які пояснили, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 369 КК України, а саме пропозиція надати службовій особі неправомірну вимогу та надання неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою, в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Щодо призначення міри покарання.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив врахувати повне визнання вини обвинуваченим, наявність пом`якшуючих та обтяжуючої відповідальність обставини – рецидив злочинів. Тому просив визнати ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 18 700,00 грн. Грошові кошти конфіскувати на користь держави. Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експертів відсутні.

Арешт, накладений ухвалою від 22 січня 2026 року слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області на 5 грошових купюр номіналом 1000 грн. в сумі 5000 грн. – скасувати. Застосувати спеціальну конфіскацію, грошові кошти конфіскувати в дохід держави.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю погодився з думкую прокурора щодо призначення йому міри покарання.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 369 КК України, виходячи з положень частини 4 статті 12 КК України, віднесено законом до нетяжких злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 .

Обставиною, яка обтяжує покарання, згідно статті 67 КК України, являється рецидив злочинів. Бо раніше судимий: 17 листопада 2023 року Рівненським міськрайонним судом за частиною 3 статті 289, частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 357 КК України до семи років позбавлення волі, на підставі частини 2 статті 72 КК України був зарахований строк попереднього ув`язнення з 05 червня 2020 року до моменту набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні відбування покарання. Звільненого 19 грудня 2023 року з Рівненського СІЗО по відбуттю строку покарання, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до нетяжких злочинів, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, посткримінальну законослухняну поведінку, а також позицію прокурора, суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 не є особою суспільно небезпечною, яка підлягає ізоляції від суспільства.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, у сукупності із даними, що позитивно характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його відношення до скоєного злочину та вважає, що покарання треба визначити в межах санкції частини 1 статті 369 КК України у виді штрафу на користь держави в розмірі 1100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 18 700, 00 грн.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 ,суд не вбачає.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов по справі не заявлявся. Процесуальні витрати по справі відсутні.

Арешт, накладений ухвалою від 22 січня 2026 року слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області на 5 грошових купюр номіналом 1000 грн. в сумі 5000 грн. – скасувати.

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації конфіскувати у власність держави грошові кошти в сумі 5 000,00 гривень, які є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

На підставі викладеного,

керуючись статтями 50, 53, 65, 96-1, 96-2, 369 КК України,

статтями 7, 100, 174, 349, 367-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України,

суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 369 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 1100 (однієї тисячі сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 18 700,00 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень.

Накладений ухвалою від 22 січня 2026 року слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області арешт на 5 грошових купюр номіналом 1000,00 гривень в сумі 5000,00 гривень – скасувати.

Застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави грошові кошти (гроші) у загальній сумі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень, що належать ОСОБА_4 та які поміщено до спеціального пакету № РSР1498793 і знаходяться на відповідальному зберіганні в регіональній касі перерахунку АТ «ПриватБанк» в м.Луцьк Волинської області, згідно акту прийому-передачі майна на зберігання від 13 лютого 2026 року.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.

Цивільний позов не заявлено, кримінальним правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, шкоди державі не завдано, судові витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбачених статтею 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Вирок ухвалений і надрукований в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Копію повного тексту вироку негайно, після проголошення його резолютивної частини, вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1