Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №380/25594/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/25594/24 пров. № А/857/37718/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року (головуючий суддя Кузан Р.І., м. Львів) у справі №380/25594/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, просить визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії № 134850010381 від 30.09.2024; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”: до стажу роботи (страхового) за Списком № 2 з 01.09.1988 по 31.05.1999, з 14.11.2000 по 30.11.2001, з 25.03.2002 по 05.11.2014; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити (обчислити) і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 31 березня 2023 року із урахуванням довідок № 330, № 343 від 20.11.2017 про заробітну плату для обчислення пенсії, виданих Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством “Сірка”, довідок №117, №118, №119 від 28.01.2013 про заробітну плату (дохід) з 2000 року по 2013 рік, виданих ЗАТ “Золотодобувна компанія “Полюс”, довідки № 00000000288 від 03.08.2018 про заробітну плату (дохід) з 2013 року по 2014 рік, виданої АТ “Полюс Красноярськ”.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії № 134850010381 від 30.09.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”: до стажу роботи (страхового) за Списком № 2 з 01.09.1988 по 31.05.1999, з 14.11.2000 по 30.11.2001, з 25.03.2002 по 05.11.2014. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити (обчислити) і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 23 вересня 2024 року із урахуванням довідок № 330, № 343 від 20.11.2017 про заробітну плату для обчислення пенсії, виданих Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством “Сірка”, довідок №117, №118, №119 від 28.01.2013 про заробітну плату (дохід) з 2000 року по 2013 рік, виданих ЗАТ “Золотодобувна компанія “Полюс”, довідки № 00000000288 від 03.08.2018 про заробітну плату (дохід) з 2013 року по 2014 рік, виданої АТ “Полюс Красноярськ”. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що спірні періоди роботи позивача не зараховано, оскільки росією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Зазначає також, що до пільгового стажу за Списком № 2 можуть бути зараховані періоди роботи, зазначені в уточнюючих довідках від 14.05.2024 № 51, 52, після надання акту перевірки достовірності інформації, що в них зазначена, оскільки у довідках відсутня інформація про перебування заявника у відпустках без збереження заробітної плати, що може вплинути на тривалість пільгового стажу та на право на призначення даного виду пенсії.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом.

24.04.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та необхідними документами. Рішенням №134850010381 від 01.05.2023 відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу.

Позивач 23.09.2024 повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення № 1348500103810 від 30.09.2024, яким вирішено відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу згідно з чинним законодавством.

В обґрунтування підстави відмови у вказаному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи на території російської федерації: 14.11.2000 - 30.11.2001; 25.03.2002 - 05.11.2014, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. До страхового стажу можуть бути зараховані лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. До пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи, зазначені в уточнюючих довідках від 14.05.2024 року № 51, 52, можливо зарахувати після надання акту перевірки достовірності інформації, що в них зазначена, оскільки у довідках відсутня інформація про перебування заявника у відпустках без збереження заробітної плати, що може вплинути на тривалість пільгового стажу та на право на призначення даного виду пенсії. Крім того, необхідно перевірити повноваження виконуючого обов`язки директора підприємства, так як документів щодо відсутності директора до заяви не долучено. До пільгового стажу не зараховано також період роботи заявника з 01.09.1988 по 06.07.1993, зазначений в пільговій довідці № 241 від 27.11.2017, виданій Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством “Сірка”, оскільки документ заповнено з порушенням вимог додатку 5 постанови КМУ № 637, а саме пільгова довідка підписана не директором підприємства, а в.о. директора.

Не погоджуючись з рішенням відповідача№ 1348500103810 від 30.09.2024 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частинами 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Згідно із пунктом 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Згідно п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.

Основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01 липня 2000 року, є трудова книжка.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Постановою Міністерства праці і соціального розвитку російської федерації від 10.10.2003 №69 затверджено Інструкцію заповнення трудових книжок.

Так, підпунктом 5.1 пункту 5 вказаної Інструкції передбачено, що запис про звільнення (припинення трудового договору) в трудовій книжці працівника провадиться в такому порядку: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 вказується дата звільнення (припинення трудового договору); в графі 3 робиться запис про причини звільнення (припинення трудового договору); в графі 4 вказується найменування документа, на підставі якого внесено запис - наказ (розпорядження) або інше рішення роботодавця, його дата і номер.

Згідно зі змістом пунктів 2, 45 Правил ведення і зберігання трудових книжок, виготовлення бланків трудової книжки і забезпечення ними роботодавців, затверджених Постановою Уряду російської федерації від 16.04.2003 №225 “Про трудові книжки”, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність і трудовий стаж працівника. Відповідальність за організацію роботи з ведення, зберігання, обліку та видачі трудових книжок і вкладишів до них покладається на роботодавця. Відповідальність за ведення, зберігання, облік і видачу трудових книжок несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (Розпорядженням) роботодавця. За порушення встановленого цими Правилами порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством російської федерації.

Наведені положення узгоджуються також і з приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 №301, а також приписами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про пенсійне забезпечення”, Кодексу законів про працю України та Порядку №637.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом першої інстанції встановлено, що у трудовій книжці № НОМЕР_1 від 09.09.1988 містяться записи № 10-14 про спірні періоди роботи за Списком № 2 з 14.11.2000 по 30.11.2001, з 25.03.2002 по 05.11.2014.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені періоди відображені у трудовій книжці позивача, трудова книжка містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на роботу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи неточними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Підставою відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи у оскаржуваному рішенні пенсійного органу зазначено те, що російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому взаємне визнання країнами офіційних документів без легалізації втратило свою актуальність.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, для встановлення права на пенсію громадянам враховують трудовий стаж, набутий на території колишнього СРСР до 13.03.1992.

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

На час виникнення спірних правовідносин Україна та російська федерація були членами Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відтак така Угода розповсюджує свою дію на даний вид пенсійного забезпечення.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Аналогічний висновок сформований Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 в справі № 577/2688/17, від 05.03.2020 в справі № 227/4978/16-а та від 26.03.2020 в справі № 264/2643/17.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення” (далі - Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Щодо періоду роботи за Списком № 2 в Роздільському державному гірничо-хімічному підприємстві "Сірка".

Як вбачається із наданого відповідачем розрахунку страхового стажу позивача, такий період безспірно враховано до загального страхового стажу.

Однак, відповідач необґрунтовано не зарахував його до стажу роботи за Списком № 2, що позбавляє позивача права на пільгову пенсію.

Документами, які підтверджують зайнятість позивача за спірний період роботи є трудова книжка НОМЕР_2 , в якій здійснено записи про таку роботу № 3-9; особові картки ОСОБА_1 , накази (розпорядження) про прийом на роботу та про переведення на іншу роботу; довідка № 240 від 27.11.2017 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та довідка № 241 від 27.11.2017 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які видані Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством “Сірка” про те, що ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день на Роздільському ДГХП “Сірка” та з 01.09.1988 по 06.07.1993, з 06.07.1993 по 31.05.1999 виконував зварювальні роботи за професією, посадою електрогазозварник, зайнятий на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також, на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки цеху контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, що передбачена Списком № 2, розділ ХХХІІІ під. -, пункт 23200000-19756 код КП 7212.1.

Вказані обставини підтверджуються також довідкою № 246 від 06.12.2017; довідкою № 250 від 06.12.2017; довідкою № 92 (про перейменування підприємства), довідкою № 93 (уточнююча довідка) від 10.04.2023; довідками № 51 та 52 від 14.05.2024 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; довідками № 113, 114, 115, 116, 117, 118 від 14.05.2024.

Сам факт підписання довідок про підтвердження пільгового стажу в.о. директора підприємства без долучення підтвердження наявності повноважень на видачу таких довідок, не може бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні пільгового стажу, за наявності інших доказів такої трудової діяльності позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем надано відповідачу усі необхідні документи для підтвердження періодів роботи на посадах за Списком № 2 з 01.09.1988 по 31.05.1999 в Роздільському державному гірничо-хімічному підприємстві "Сірка", що мають враховуватись при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі №380/25594/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш