Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №484/1077/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1077/26

Провадження № 2-а/484/33/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Риженка Д.О. звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Також просив суд поновити йому пропущений строк звернення до суду.

Позов мотивований тим, що 23 лютого 2026 року позивач дізнався про те, що на його банківські рахунки була накладено арешт. В той же день позивач звернувся з заявою до Першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області з заявою про видачу йому копії постанови, на підстав якої було відкрито виконавче провадження, у якому було накладено вказаний арешт. 25 лютого 2026 року позивач отримав постанову №1567 від 29 вересня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст.210-1 КУПАП, яка була складена начальником відповідача. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови, 01 вересня 2025 року о 19-25 виявлено вчинене правопорушення позивачем, а саме непроходження (відмова від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»). Враховуючи, що позивач скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУПАП, на нього було накладено штраф у розмірі 17 000 грн. В той же день позивач звернувся до БВПД. 27 лютого 2026 року було видане доручення №1-14-2026-000567 на здійснення представництва інтересів позивача. Позивач є особою з інвалідністю, про що свідчить додана копія довідки до акту огляду МСЕК, відповідно до якої інвалідність встановлена до 01 березня 2027 року та пенсійного посвідчення, що звільняє позивача від вказаного відповідачем обов`язку пройти повторний медичний огляд. Окрім того, відповідачем був пропущений строк притягнення до адміністративної відповідальності, який сплив 05 вересня 2025 року. Оскаржувана постанова була винесена без участі та без відома позивача. Примірник оскаржуваної постанови надісланий позивачу не був. Таким чином, позивач не має бути притягнутим до адміністративної відповідальності за відсутності факту адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду з метою оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в наданій справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ст. 257 КАС України, без виклику сторін, за наявними матеріалами справи, з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України.

17.03.2026 року відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що протокол № 902 від 26.08.2025 року про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складений у його присутності; про день, місце та час розгляду справи, а саме: 09.09.2025 року о 14 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , було повідомлено при ознайомленні з протоколом про адміністративне правопорушення. Але так як протокол про скоєння ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення із супровідним листом надійшли до ІНФОРМАЦІЯ_2 лиш 08.09.2025 року, позивачу було направлено лист (повідомлення) № 11625/1 від 08.09.2025 р. про відкладення розгляду справи на 29.09.2025 року на 14.00 год. для того, аби ОСОБА_1 був належним чином повідомлений та мав право та можливість ознайомитися з матеріалами, надавати пояснення, подавати докази та користуватися юридичною допомогою. До протоколу позивач не надав пояснення та не пояснив чому він порушив вимоги Законодавства про мобілізацію. Тож ОСОБА_1 достовірно знав, що справа відносно нього буде розглядатися начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 год 00 хв. 09.09.2025 року, а потім про те, що в його інтересах розгляд справи відбудеться 29.09.2025 року 14 год. 00 хв. Проте ОСОБА_1 не вживав заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому адміністративного провадження, не робив ніяких дій для з`ясування на якій стадії перебуває адміністративна справа стосовно нього. Після розгляду справи по суті примірник постанови № 1567 від 29.09.2025 року був направлений ОСОБА_1 поштовим відправлення АТ «Укрпошта» №12319/1 від 02.10.2025 року на задекларовану/зареєстровану адресу його місця проживання: АДРЕСА_1 . Зазначив, що причини пропуску строку звернення позивача до суду з позовом не є поважними. Позивач ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 08.04.1993 року, Порушник військового обліку з 24.08.2025р., а отже на нього поширюються дії норм відповідних законодавчих актів. Зокрема, ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, одними з яких є з`являтися за викликом та бути завчасно приписаними до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу. Таким чином 01.08.2025 року о 19 год. 45 хв. під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 співробітниками поліції був доставлений (супроводжений) громадянин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,, під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме ОСОБА_1 , не пройшов медичний огляд (відмова від проходження) для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.2 розділу II Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Факт вчиненого правопорушення підтверджено свідками які зазначені у протоколі. Отже протокол про адміністративне правопорушення було складено 01.09.2025 року в присутності позивача, при свідках, без наданням пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення, сам протокол про адміністративне правопорушення позивачем не було підписано, та не отримано другий екземпляр на руки про що зазначено в акті відмови від підпису та отримання протоколу про адміністративне правопорушення. Факт вчиненого правопорушення підтверджується наступними документами, а саме обліковим документом відомостей AITC «Оберіг», в якому чітко зазначено що позивач визнаний порушником військового обліку. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило. На підставі протоколу та всіх зібраних доказів у справі, вивчивши всі матеріали справи, та надані докази 29.09.2025 року постановою № 1567 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , установив, що під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд (відмова від проходження) для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.2 розділу II Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Ухвалено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн. Після розгляду справи надана постанова № 1567 була направлена позивачу засобами поштового зв`язку, а отже твердження про те, що примірник оскаржуваної постанови надісланий позивачу не був є безпідставним та необґрунтованим. 04.05.2024 року набув чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі – Закон №3621), яким було скасовано статус «обмежено придатний до військової служби». Відповідно, що всі, хто мав цей статус, до 5 лютого 2025 року повинні були пройти повторний медичний огляд. Разом з тим, у зв`язку з тим, що переважна частина військовозобов`язаних зі статусом «обмежено придатний» не встигли пройти ВЛК до вказаної дати, було продовжено строк на проходження ВЛК до 5 червня 2025 року. Отже військовозобов`язаний зі статусом «обмежено придатний» зобов`язаний був пройти ВЛК до 5 червня 2025 року на підставі Закону №3621. Але так як позивачем цих законних дій вчинено не було, (не пройдено ВЛК) то 24.08.2025 року, позивач змінив на «порушник військового обліку», після чого було сформовано і направлено звернення до органів поліції про супроводження та доставлення військовозобов`язаного громадянина ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження ВЛК. Отже на підставі всіх вищевикладених фактів та наданих доказів позовна вимога про скасування постанови № 1567 від 29.09.2025 р., яку виніс начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 , не має під собою законних підстав, є необґрунтованою та такою, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року розгляд справи відкладено на 07.05.2026 року з метою забезпечення можливості позивача подати відповідь на відзив.

Інші заяви по суті справи від сторін та їх представників до суду не надходили.

Сторони, їх представники належним чином повідомлені про розгляд справи.

Вирішуючи справу у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, з врахуванням позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, на основі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року № 2232-ХІ1 «Про військовий обов`язок і військову службу».

Приписами ст. 65 Конституції України та ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно положень ч.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Нормативними положеннями ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України" , "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку’, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно положень ч.1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» терміни «особливий період» та «воєнний стан» вживаються у наступному значенні.

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України № 1126-VII від 17.03.2014 року затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. дію якого продовжено.

Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 року затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 р. № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», дію якого продовжено.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку' з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно положень ч.3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов`язку в запасі, дотримання правил військового обліку.

Положеннями ч.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено наступне: щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов`язані, резервісти. Військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України. Міністерством внутрішніх справ України. Службою безпеки України, розвідувальними органами України. Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 08.04.1993 року.

Так, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), протокол про адміністративне правопорушення складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; присутність цієї особи є обов`язковою.

Протокол № 902 від 26.08.2025 року про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складений у його присутності; про день, місце та час розгляду справи, а саме: 09.09.2025 року о 14 год. 00 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 було повідомлено при ознайомленні з протоколом про адміністративне правопорушення.

Але так як протокол про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення із супровідним листом надійшли до ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 08.09.2025 року, позивачу було направлено лист (повідомлення) № 11625/1 від 08.09.2025 р. про відкладення розгляду справи на 29.09.2025 року на 14.00 год. для того, аби ОСОБА_1 був належним чином повідомлений та мав право й можливість ознайомитися з матеріалами, надавати пояснення, подавати докази та користуватися юридичною допомогою. (а.с.40)

У відповідності до абзаців першого та другого пункту 4 розділу II Наказу Міністерства оборони України від 01.01.2024 року № 3 «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» (далі - Наказ Міністерства оборони № 3 від 01.01.2024) із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони від 12.01.2024 року № 22, під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст ст. 63 Конституції України та роз`яснюються права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

На виконання зазначених вимог ОСОБА_1 доведено та роз`яснено положення ст. 63 Конституції України та права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, після чого було надано можливість особисто ознайомитись із змістом складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно пункту 5 розділу II Наказу Міністерства оборони МОУ № 3 від 01.01.2024 року із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 22 від 12.01.2024 року, Уповноважена посадова особа, яка склала протокол, пропонує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомитися із складеним протоколом, дати письмове пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Однак до протоколу позивач не надав пояснення та не пояснив чому він порушив вимоги Законодавства про мобілізацію.

У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу уповноважена посадова особа, яка складала протокол, робить про це відповідний запис та засвідчує його своїм підписом із зазначенням дати.

Відмова від пояснення або підписання протоколу також може підтверджуватися підписами свідків. Відмова від підписання протоколу, а також відсутність свідків не є підставами для припинення складання протоколу.

Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи.

При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Отже ОСОБА_1 достовірно знав, що справа відносно нього буде розглядатися начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 год 00 хв. 09.09.2025 року, а потім в його інтересах розгляд справи відбудеться 29.09.2025 року 14 год. 00 хв.

Адміністративне провадження це процес розгляду справ про адміністративні правопорушення, який має певні стадії. Знати про стан провадження важливо, щоб розуміти, на якому етапі знаходиться справа, чи є якісь рішення, чи потрібно вживати певні дії, у тому числі оскаржувати рішення посадових осіб до суду.

Проте ОСОБА_1 не вживав заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому адміністративного провадження, не приймав ніяких дій для з`ясування, на якій стадії перебуває адміністративна справа стосовно нього, про існування якої йому достовірно відомо.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 813/3415/18 та від 30.01.2020р у справі №482/9/17.

Таким чином можливі посилання позивача у позовній заяві на невиконання уповноваженою посадовою особою ТЦК та СП вимог щодо порядку складання протоколу, не доведено та не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи, є безпідставними та необґрунтованими.

Після розгляду справи по суті примірник постанови № 1567 від 29.09.2025 року був направлений ОСОБА_1 поштовим відправлення АТ «Укрпошта» №12319/1 від 02.10.2025 року на задекларовану / зареєстровану адресу його місця проживання: АДРЕСА_1 . /а.с.44/

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаним та як порушник військового обліку (з 24.08.2025р.), а отже на нього поширюються дії норм вище перелічених законодавчих актів.

Зокрема ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, одними з яких є з`являтися за викликом та бути завчасно приписаними до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки здійснюються заходи щодо призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, транспортних засобів і техніки Національної економіки, які направляються для комплектування визначених військових частин інших складових сил оборони.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Підпунктами 8, 10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487), порушення яких також ставиться у вину позивачу, встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Таким чином, 01.08.2025 року о 19 год. 45 хв. під час дій особливого періоду та під час здійснення заходів мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітниками поліції був доставлений (супроводжений) громадянин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,, під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд (відмова від проходження) для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного РТЦК та СП, не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.2 розділу II Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до вимог п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» II. Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Факт вчиненого правопорушення підтверджено свідками, які зазначені у протоколі.

Отже протокол про адміністративне правопорушення було складено 01.09.2025 року в присутності позивача, при свідках, без надання пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення, сам протокол про адміністративне правопорушення позивачем не було підписано та не отримано другий екземпляр на руки, про що зазначено в акті відмови від підпису та отримання протоколу про адміністративне правопорушення.

Факт вчиненого правопорушення підтверджується наступними документами, а саме обліковим документом відомостей AITC «Оберіг», в якому чітко зазначено що позивач визнаний порушником військового обліку (а.с.33, 34).

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.

Протокол про адміністративне правопорушення позивачем не було підписано та не надано пояснення по суті правопорушення. Другий екземпляр протоколу про адміністративне правопорушення не отримано на руки про що є відмітка з підписом особи яка склала протокол. (а.с.38-39).

Отже протокол про адміністративне правопорушення було складено в присутності позивача, при свідках, і з роз`ясненням позивачу ст. 63 Конституції України, а також оголошенням при свідках дати та часу розгляду протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття постанови по результатах розгляду справи.

На підставі протоколу, та всіх зібраних доказів у справі, та вивчивши всі матеріали справи, та надані докази 29.09.2025 року постановою № 1567 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_3 НЕЧАЙ розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , установив, що під час проведення звірки облікових даних виявлено ним вчинене адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_1 , не пройшов медичний огляд (відмова від проходження) для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконував правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.2 розділу II Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. /а.с.43/.

Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 , скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 , штраф у сумі 17 000 грн.

Після розгляду справи постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУПАП № 1567 була направлена позивачу засобами поштового зв`язку, а також в матеріалах справи наявна копія супровідного листа, яким було направлено екземпляр постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача супр. Лист № 12319/1 02.10.2025 (а.с.44), отже твердження представника позивача про те, що примірник оскаржуваної постанови надісланий позивачу не був, є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Крім того, 04.05.2024 року набув чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі – Закон №3621), яким було скасовано статус «обмежено придатний до військової служби». Відповідно всі, хто мав цей статус, до 5 лютого 2025 року повинні були пройти повторний медичний огляд.

Разом з тим, у зв`язку з тим, що переважна частина військовозобов`язаних зі статусом «обмежено придатний» не встигли пройти ВЛК до вказаної дати, Кабінетом Міністрів України було продовжено строк на проходження ВЛК до 5 червня 2025 року.

Отже військовозобов`язаний зі статусом «обмежено придатний» зобов`язаний був пройти ВЛК до 5 червня 2025 року на підставі Закону №3621.

Але так як позивачем цих законних дій вчинено не було (не пройдено ВЛК), то 24.08.2025 року позивач змінив статус на «порушник військового обліку», після чого було сформовано і направлено звернення до органів поліції про супроводження та доставлення військовозобов`язаного громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (витяг з ААІС «Оберіг» а.с.34) для проходження ВЛК.

Також згідно пунктів 1,2 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п.1 Положення).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається (п.2 Положення).

Отже на підставі всіх вищевикладених фактів та наданих доказів позовна вимога про скасування постанови № 1567 від 29.09.2025 р., яку виніс начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_3 НЕЧАЙ, не має під собою законних підстав є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Поданий позивачем позов та додані до нього документи не містять жодних доказів на підтвердження факту порушення порядку або ж процедури, передбаченої для розгляду уповноваженою на те особою відповідної постанови, отже твердження сторони позивача є необґрунтованими та безпідставними, за таких обставин позов не підлягає до задоволенню.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладені положення чинного законодавства суд вважає необґрунтованим посилання позивача на відсутність доказів у цій справі.

Оспорювана у справі постанова відповідає визначеним у ст. 283 КУпАП вимогам, які не містять положень про обов`язкове зазначення доказів, що підтверджують факт порушення та вину особи.

Виявивши правопорушення, уповноважена на те особа ІНФОРМАЦІЯ_2 виконала свої безпосередні посадові обов`язки і притягнула винну особу до відповідальності. При цьому діяла правомірно.

Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу правопорушення. Наведені в позові обставини не відповідають фактичним обставинам, за яких його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, які спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відповідачем доведено правомірність його дій, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. відповідає вимогами чинного законодавства, принципу невідворотності покарання і прагнення народу України жити в правовій державі, що передбачає не лише відповідальність держави перед громадянами, а і обов`язок громадян дотримуватись вимог закону.

Відповідно до вимог пункту 1 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог закону, підстави для її скасування відсутні, а тому рішення суб`єкта владних повноважень щодо винесення останньої слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст. 286 КАС України).

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлено 07 травня 2026 року.

СУДДЯ: