Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №725/11172/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/11172/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

07 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів Гнап Д.Д., Сушка О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівці з позовом до Чернівецької митниці про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що постановою в справі про порушення митних правил № 0571/40800/24 від 26 червня 2024 року, що винесена заступником начальника Чернівецької митниці, позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що переміщувалися ним через митний кордон України, а саме 91400,26 гривень.

Проте постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року, що ухвалена за результатами розгляду справи № 723/2845/24, скасовано постанову у справі про порушення митних правил № 0571/40800/24 від 26 червня 2024 року, а справу про порушення митних правил направлено до Чернівецької митниці на новий розгляд.

В ході нового розгляду справи про порушення митних правил проведено додаткову товарознавчу експертизу, за результатами якої встановлено, що ринкова вартість переміщуваного позивачем через митний кордон товару станом на 18 травня 2024 року становила 263448,64 гривень.

Вказану вартість товару було враховано при визначені розміру адміністративного стягнення у вигляді штрафу та постановою Чернівецької митниці від 19 листопада 2025 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України, у вигляді штрафу в розмірі 30% вартості товарів, що переміщувались через митний кордон України, а саме 79034,59 гривень.

Представник позивача не погодився з такою постановою та оскаржив її в судовому порядку.

Зокрема стверджував, що при проведенні експертизи щодо вартості товарів експертами взято до уваги ціни на подібні товари на ринку України, натомість ОСОБА_1 перевозив товари з Італії та не знав і не міг знати їх вартості в Україні, покладаючись на відомості в інвойсі, який пред`явив працівникам митного органу.

Окрім того, при визначені вартості товарів експертами враховано лише їх зовнішній вигляд, в окремих випадках згідно наявного маркування та даних мережі Інтернет.

З огляду на викладене представник апелянта вважав, що висновок експерта від 13 листопада 2025 року, який взято до уваги митним органом при визначенні розміру адміністративного стягнення, не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, а відтак не міг бути покладений в основу оскаржуваної постанови.

На підставі вищевикладеного представник позивача наполягав на визнанні протиправною та скасуванні постанови від 19 листопада 2025 року у справі про порушення митних правил № 0571/40800/24 та закритті провадження у справі про порушення митних правил.

За результатами розгляду такого позову Чернівецький районний суд міста Чернівці 02 березня 2026 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в ході нового розгляду справи про порушення митних правил, що проведений на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 723/2845/24, митним органом призначено додаткову товарознавчу експертизу, якою встановлено, що станом на 18 травня 2024 року загальна ринкова вартість вилучених у позивача товарів складала 263448,64 гривень.

При цьому у постанові про призначення експертизи від 16 жовтня 2025 року митний орган акцентував увагу на необхідності встановлення вартості товарів станом саме на 18 травня 2024 року з огляду на висновки суду апеляційної інстанції.

Спростовуючи доводи представника позивача про те, що вказаний висновок не враховує вартості придбання товару в Італії, суд першої інстанції зазначив, що з постанови про призначення експертизи слідує, що експертам для дослідження надавалися в тому числі й копії поданих позивачем інвойсів на підтвердження країни відправника товарів. За результатами проведених маркетингових досліджень щодо пропозицій купівлі/продажу товарів, подібних/ідентичних до наданих на експертизу, виявлено значну розбіжність з відомостями, наведеними у наданих на дослідження інвойсах № 1151/2 від 15 травня 2024 року, а тому не може бути використана експертом як актуальна та така, що не викликає сумнівів у достовірності відповідно до вимог Національного стандарту № 1, що зумовило необхідність застосування порівняльного (ринкового) підходу, який передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібних товарів з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та досліджуваними об`єктами.

Суд першої інстанції врахував висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 1420003900-0035 від 13 листопада 2025 року, який містить обґрунтування підстав застосування порівняльного (ринкового) підходу, що передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібних товарів з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та досліджуваними об`єктами, спростування вартості предметів у наданих позивачем інвойсах, а також визначає вартість предметів на дату вчинення правопорушення, а саме станом на 18 травня 2024 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, постанову про порушення митних правил скасувати, а справу про порушення митних правил закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначив, що 18 травня 2024 року головним державним інспектором-кінологом ВКЗ УБК та ПМП Чернівецької митниці відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 0571/40800/24, передбачених частиною 2 статті 471 Митного кодексу України.

Зі змісту цього протоколу слідує, що 18 травня 2024 року о 20 год. 23 хв. на територію п/п "Порубне-Сірет" Чернівецької митниці в зону митного контролю в`їхав автомобіль марки "Мерседес", державний номер НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_2 , який слідував з Італії до України в приватних справах.

Під час здійснення митних формальностей виявлено незадекларований товар, а саме: запасні частини до кавових машин загальною кількістю 3721 шт. (всього 168 найменувань) та двигун електричний, іноземного виробництва, торгова марка «DODGE QUANTIS», бувший у використанні – 1 шт., загальна вартість яких, на думку працівників митниці, перевищувала 500 євро.

У протоколі зазначено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення - недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, за що передбачена адміністративна відповідальність.

26 червня 2024 року заступником Чернівецької митниці винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0571/40800/24 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України, та на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме 91400,26 гривень.

Не погоджуючись із такою постановою, представник позивача оскаржив її в судовому порядку.

Так, рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20 червня 2025 року у справі № 723/2845/24 відмовлено у задоволенні позову.

Проте постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 723/2845/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову у справі про порушення митних правил № 0571/40800/24 від 26 червня 2024 року скасовано, а справу про порушення митних правил № 0571/40800/24 направлено до Чернівецької митниці на новий розгляд.

Постановою Чернівецької митниці від 16 жовтня 2025 року призначено проведення додаткової товарознавчої експертизи товарів, що завозив позивач.

Відповідно до висновку від 13 листопада 2025 року загальна ринкова вартість вилучених товарів станом на 18 травня 2024 року становить 263448, 64 гривень.

19 листопада 2025 року заступником начальника Чернівецької митниці винесено оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил № 0571/40800/24, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме 79034,59 гривень.

Водночас представник позивача стверджує, що при проведенні даної оцінки експертами взято до уваги вартість запчастин з урахуванням їх ринкової вартості в Україні, однак такий товар придбаний в Італії. Позивач не знав та не міг знати їх вартість в Україні, оскільки виходив із цін на ці товари, що зазначені в інвойсі, який надавав і працівникам митної служби.

Однак такий інвойс не врахований відповідачем під час розгляду справи про порушення митних правил.

В інвойсі від 15 травня 2024 року компанією «DVG DE VECСНІ» перелічено всі наявні запчастини із відповідними вартостями за кожну позицію, а загальна вартість запчастин, яка знаходилась в автомобілі «Мерседес» під керуванням ОСОБА_1 становила 816,97 Євро, що за курсом Національного банку України станом на 15 травня 2024 року еквівалентна 34991,25 гривень.

Не враховано такий інвойс і під час проведення додаткової експертизи, незважаючи на те, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року митний орган зобов`язано врахувати поданий інвойс під час оцінки відповідних обставин.

Окремо представник позивача зазначив, що висновок № 1420003900-0035 від 13 листопада 2025 року не підписано експертами, а також такий висновок не містить інформацію про те, що експерти повідомлені про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку, що дає підстави вважати, що такий документ не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, а відтак не може бути покладений в основу оскаржуваної постанови.

За наведених вище обставин представник апелянта просив скасувати рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У встановлений судом строк Чернівецькою митницею подано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що постанову Чернівецької митниці від 19 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Стислий виклад встановлених обставин

26 червня 2024 року заступником начальника Чернівецької митниці винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0571/40800/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 91400,26 гривень.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 723/2845/24 постанову Чернівецької митниці від 26 червня 2024 року № 0571/40800/24 скасовано, а справу про порушення митних правил направлено до Чернівецької митниці на новий розгляд. Направляючи справу про порушення митних правил на новий розгляд, апеляційний суд зауважив, що вартість ввезеного позивачем товару повинна бути визначена станом на дату виявлення порушення, тобто станом на 18 травня 2024 року, а не на дату проведеного експертного дослідження (31 травня 2024 року).

В ході нового розгляду справи про порушення митних правил митним органом призначено додаткову товарознавчу експертизу, за наслідками проведення якої отримано висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 1420003900-0035 від 13 листопада 2025 року, яким встановлено, що станом на 18 травня 2024 року загальна ринкову вартість вилучених товарів у справі про порушення митних правил № 571/40800/24 в сумі 263448,64 гривень станом на 18 травня 2024 року.

19 листопада 2025 року заступником начальника Чернівецької митниці розглянуто матеріали справи про порушення митних правил № 0571/40800/2 та за результатами такого розгляду винесено постанову про порушення митних правил № 0571/40800/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30% вартості товарів, що переміщувалися через митний кордон України, а саме 79034,59 гривень.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, врахувавши аргументи відповідача, що викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством

Частиною 5 статті 2 КУпАП визначено, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України (надалі - МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частиною першою статті 489 МК України визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (частина 1 статті 495 МК України).

Згідно дефініції, наведеної у пункті 8 частини 1 статті 4 МК України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Згідно із частиною 1 статті 374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 Митного кодексу України встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Відповідно до частини 2 статті 471 МК України недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Приміткою до згадуваної статті передбачено, що недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор").

За правилами частини 2 статті 357 МК України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Частинами 1, 2 статті 515 МК України передбачено, що експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Відповідно до статті 516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

З огляду на наведене вище особливості притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил врегульовано МК України, яким і передбачено види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення, а також порядок провадження у справах про порушення митних правил.

При цьому під час розгляду справи про порушення митних правил висновок експерта є одним із доказів, на підставі якого встановлюються обставини справи.

Повноваження спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи з визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, відповідає вимогам МК України.

Відтак висновок експерта, проведений уповноваженим органом, є належним та допустимим доказом у справі про порушення митних правил.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що апелянт не заперечує факту переміщення через митний кордон України (через канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор") товарів, опис яких наведений як у протоколі про порушення митних правил № 0571/40800/2, що складений 18 травня 2024 року, так і у висновку експертів № 1420003900-0035, складеному 13 листопада 2025 року.

Проте скаржник не погоджується із тим, що складений експертами висновок, є належним та допустимим доказом, який може бути врахований під час розгляду справи про порушення митних правил.

Водночас експерти СЛЕД Держмитслужби здійснюють товарознавчу експертизу із визначенням вартості товарів, оформлення експертних висновків відповідно до вимог МК України, підзаконних нормативно-правових актів, з урахуванням особливостей щодо методичного регулювання оцінки майна, визначених Національним стандартом № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 березня 2003 року, методиками та методичними рекомендаціями, затвердженими Міністерством юстиції України тощо.

Відповідно до пункту 11 Національного стандарту № 1 оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості.

Згідно з пунктом 15 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки (пункт 16 Національного стандарту № 1).

Пунктом 47 Національного стандарту № 1 визначено, що порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Дослідивши змісту висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 1420003900-0035 від 13 листопада 2025 року, колегія суддів встановила, що під час визначення ринкової вартості незадекларованих позивачем товарів експертами враховано зокрема Національний стандарт № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 березня 2003 року, методику визначення ринкових та неринкових видів вартості при проведення судово-товарознавчих експертиз, методику визначення вартості товарів на минулу дату, затверджену наказом ДПМЕ ДФС від 20 квітня 2017 року № 87, а також методичні рекомендації 02.33-01.057-2024 (03) "Товарознавча експертиза та оцінка непродовольчих товарів".

Під час проведення згадуваної вище експертизи експертами враховано і супровідні документи, в тому числі і надані позивачем інвойси № 1151/2 від 15 травня 2024 року, а тому доводи представника апелянта про те, що під час проведення додаткової експертизи такі інвойси не враховані слід оцінити критично.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання представника апелянта на те, що надані позивачем інвойси № 1151/2 від 15 травня 2024 року є безумовним і об`єктивним доказом вартості незадекларованих ним товарів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували вартість таких товарів.

При цьому в силу приписів частини 2 статті 515 МК України, особа, щодо якої розглядається справа про порушення митних правил, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Однак матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про звернення позивача чи його представника до будь-якої експертної установи з приводу проведення експертизи на предмет визначення вартості ввезеного ним товару.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про непопередження експертів про кримінальну відповідальність, адже чинним законодавством не передбачено такого під час проведення експертного дослідження експертами Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби.

В апеляційній скарзі також звертається увага на те, що експертний висновок від 13 листопада 2025 року не підписаний експертами, що, на думку апелянта, додатково свідчить про неприйнятність такого доказу.

Проте наявність в матеріалах справи непідписаного експертами висновку пояснюється тим, що такий примірник висновку надсилався Чернівецьким відділом експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби на адресу Чернівецької митниці в електронному вигляді, що не вимагає наявності на такому висновку фізичного підпису експертів.

Цілком обгрунтовано, на думку колегії суддів, суд першої інстанції відхилив твердження представника позивача про те, що висновок експертів від 13 листопада 2025 року не враховує вартості придбання товару в Італії, адже з постанови про призначення експертизи від 16 жовтня 2025 року слідує, що експертам для дослідження були наданні долучені до матеріалів справи документи, в тому числі копії наданих позивачем інвойсів на підтвердження країни відправника товарів.

При цьому за результатами проведених досліджень щодо пропозицій купівлі/продажу товарів, подібних/ідентичних до наданих на експертизу, експертами виявлено значну розбіжність з відомостями, наведеними у наданих на дослідження інвойсах № 1151/2 від 15 травня 2024 року, а тому митним органом вірно констатовано, що ціна, зазначена в таких інвойсах, не може бути використана експертами як актуальна та така, що не викликає сумнівів у достовірності відповідно до вимог Національного стандарту №1, що зумовило необхідність застосування порівняльного (ринкового) підходу, який передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібних товарів з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та досліджуваними об`єктами.

З огляду на викладене використання експертами в якості об`єктів порівняння товарних пропозицій на ринку України, на переконання апеляційного суду, є правомірним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 11 березня 2026 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і не може бути оскаржене в касаційному порядку (частина 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Сушко О.О. Гнап Д.Д.